Рішення № 19911321, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/38101.12.11 За позовом Приватне науково-виробниче підприємства «ЕлеКОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Солстрой”

про стягнення боргу 77083,88 грн.

СуддяСтанік С.Р.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 предс.(дов. №33 від 05.11.10р.)

від відповідача ОСОБА_2 предс.(дов. № 1-570 від 05.10.11р.)

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.12.2011судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 70144,92 грн. основного боргу, 3% річних - 2098,58грн.,інфляційних витрат - 4840,38грн., а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011було порушено провадження у справі № 47/381, розгляд справи було призначено на 01.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 розгляд справи відкладено до 01.12.2011

В судовому засіданні 01.12.2011 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 146553,70 грн., проте відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар у сумі 76408,78 грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 70144,92 грн. основного боргу.

Відповідач своїх представників в судове засідання 01.12.2011 направив, вимоги ухвал суду від 13.11.2011, 01.10.2011 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не виконав. Представник відповідача в судовому засіданні01.12.2011надав усні заперечення проти позову.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно видаткових накладних, а саме: №1020 від 20.10.2008 - на суму 2360,02грн.;№1021-05 від 22.10.2008 - на суму 42407,82грн.; №1022-52 від 22.10.2008 - на суму 24551,10 грн., №1021-11 від 22.10.2008- на суму 3186,00 грн.; № 1022-51 від 22.10.2008 на суму 2898,90грн.; №1023-67 від 24.10.2008 на суму 71149,86грн.,на загальну суму 146553,70 грн.,належним чином засвідчені позивачем копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були дослідженні в судовому засіданні, позивач-Приватне науково-виробниче підприємство «ЕлеКОМ»- передало, а відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой»прийняло кабельно-провідникову продукцію на загальну суму 146553,70 грн.

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 192), а саме: № 325528 від 20.10.2008, № 325530 від 20.10.2008, № 325531 від 22.10.2008, № 325532 від 24.10.2008,виданих ТОВ «Солстрой»на імя ОСОБА_3,. останній був уповноважені на отримання товару від позивача ПНВП «ЕлеКОМ»(належним чином засвідчені позивачем копії яких знаходяться в матеріалах справи).

На підставі виставлених позивачем рахунків на оплату за поставлений товар, відповідач здійснив часткову оплату, що підтверджується виписками банкуна суму76408,78 грн., внаслідок чого, за розрахунками позивача, у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 70144,92 грн.

25.10.2010 позивач направив відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар, направлення якої підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 49044 від 26.10.2010 та описом вкладеного до листа. Відповідач, згідно пояснень позивача, залишив лист-вимогу позивача про сплату суми заборгованості в розмірі 70144,92грн. без відповіді та задоволення.

Згідно позову, відповідач поставлений товар на суму 70144,92грн.не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в наведеній сумі, у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення коштів в сумі 70144,92 грн. (основний борг).

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, виникли правовідносини поставки, оскільки позивач, як продавець, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних, а саме:№1020 від 20.10.2008 - на суму 2360,02грн.;№1021-05 від 22.10.2008- на суму 42407,82грн.; №1022-52 від 22.10.2008 на суму 24551,10 грн., №1021-11 від 22.10.2008- на суму 3186,00 грн.; № 1022-51 від 22.10.2008 на суму 2898,90грн.; №1023-67 від 24.10.2008на суму 71149,86грн.,на загальну суму 146553,70 грн. Наведені видаткові накладні містять підписи осіб сторін, а тому приймаються судом у якості належних доказів поставки товару позивачем та отримання даного товару відповідачем. Що також підтверджується довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 192), а саме: № 325528 від 20.10.2008, № 325530 від 20.10.2008, № 325531 від 22.10.2008, № 325532 від 24.10.2008,виданих ТОВ «Солстрой»на імя ОСОБА_3,. останній був уповноважені на отримання товару від позивача ПНВП «ЕлеКОМ», а відповідач лише частково оплатив поставлену продукцію у сумі - 76408,78грн.

Оскільки між позивачем и відповідачем не погоджено строку оплати, тому позивачем в порядку статті 530 ч.2 Цивільного кодексу України було виставлено вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 49044 від 26.10.2010 та описом вкладеного до листа, а відтак відповідача мав погасити борг у строк до 01.11.2010, чого ним здійснено не було, доказів погашення боргу в сумі 70144,92 грн. суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем,за отриманий товар на підставі накладних, існує непогашена заборгованість в сумі 70144,92грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 70144,92грн.(основного боргу).

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 2098,58грн - 3% річних, 4840,38грн. - інфляційних втрат.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті поставлено позивачем товару, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість, то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції законними та обґрунтованими.

Враховуючи вищевказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3 % річних та розрахунку розміру інфляційних втрат, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі2098,58 грн. за період з 01.11.2010 по 01.10.2011 та розміру інфляційних втрат в сумі 4840,38 грн. за період вказаний позивачем з листопада 2010 року по червень 2011року є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за поставлений товар -70144,92 в розмірі грн., сума 3 % річних в розмірі 2098,58грн., сума інфляційних втрат в розмірі 4840,38 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49,75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»(місцезнаходження: 02140,м. Київ, вул. Гмирі, буд код 30210582) ) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення,на користь Приватне науково-виробниче підприємство «ЕлеКОМ»(місцезнаходження: 49044,м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд 7, кв., код 30269505) суму основного боргу 70144 (сімдесят тисяч сто сорок чотири ) грн. 92 коп.,4840 (чотири тисячі вісімсот сорок )грн. 38 коп., інфляційних витрат,сума 3 % річних в розмірі 2098 (дві тисячі девяносто вісім )грн. 58 коп.,770(сімсот сімдесят ) грн. 84 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 12.12.11