Рішення № 19911201, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/54730.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер»

ДоДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Простягнення 174041,88 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. дов. № б/н від 10.01.11 р.

від відповідача:ОСОБА_2. дов. № 17/10 від 20.01.11 р.

ОСОБА_3. дов. № 14/10 від 20.01.11 р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер»до Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 2391,34 грн. грошових коштів, сплачених за природний газ за договором № 01/923 від 17.02.2010 р., та 29270,43 грн. пені за даним договором, а також 7857,57 грн. грошових коштів, сплачених за природний газ за договором № 01/1530 від 26.02.2010 р., та 134522,54 грн. пені за цим договором.

Ухвалою суду від 09.11.10 р. було порушено провадження у справі № 37/547 та призначено її розгляд на 08.12.10 року, зобовязано сторін надати певні документи.

У судове засідання 08.12.10р. представник відповідача не зявився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.11.10 р., яке підтверджує отримання відповідачем 24.11.10 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.12.10 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення процесу реорганізації Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Клопотання обґрунтоване тим, що Наказом Міністерства палива та енергетики України № 141/1 від 13.04.10 р. прийнято рішення про припинення діяльності Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом його реорганізації приєднання до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Позивачем надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого Дочірнє підприємство «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Пунктом 3 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Враховуючи наведене, судом було зупинено провадження у справі № 37/547 до закінчення процесу реорганізації Дочірнього підприємства «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; зобовязано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

27.09.11 р. ТОВ «НВП «Пластополімер»звернулось до Господарського суду м. Києва з заявою про поновлення провадження у справі № 37/547 та заміну відповідача, згідно з якою просить суд поновити провадження у справі № 37/547 за позовом ТОВ «НВП «Пластополімер»до ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»про стягнення 174041,88 грн. та замінити відповідача ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»його правонаступником Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.11 р. було поновлено провадження у справі № 37/547; призначено розгляд справи № 37/547 на 26.10.11 р.; зобовязано заявника (позивача) надати суду оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ № 274193 та докази правонаступництва відповідача Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; зобовязано позивача надати суду довідку про стан розрахунків з відповідачем станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.11 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.11 р. судом оголошено перерву до 14.11.11 р. для витребування у відповідача копії статуту.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.11 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.11 р. надав суду копію статуту, яка була залучена до матеріалів справи.

З наданої позивачем копії витягу з ЄДРПОУ серія АЄ № 274193 вбачається, що станом на 20.09.11 р. ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»припинено, а згідно з п. 1.2. статуту ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»його визначено правонаступником ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України».

Ухвалою суду від 14.11.11 р. було задоволено заяву позивача про заміну сторони (відповідача) у справі № 37/547 правонаступником з Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на Дочірню компанію «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.11 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи,оголосив перерву у судовому засіданні 14.11.11 р. до 30.11.11 р. о 12:50 год. для витребування у позивача платіжних доручень з відміткою установи банку про сплату 20953,52 грн. та 7857,57 грн.; у відповідача письмових пояснень з приводу того, що ДП «Нафтогазмережі»не є газозбутовою та газопостачальною організацію.

21.11.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»надійшли письмові пояснення, які було витребувано у судовому засіданні 14.11.11 р.

У судовому засіданні 30.11.11 р. представник позивача надав суду платіжні дорученя з відміткою банку про сплату 20953,52 грн. та 7857,57 грн., повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.11 р. повторно проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Кримською філією Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якого є ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», (постачальник) та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер»(покупець) були укладені договори поставки природного газу № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р., відповідно до умов яких постачальник зобовязався передати у власність покупцю, а покупець зобовязався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, що зазначений у статті 2 цих договорів.

Умови зазначених договорів свідчать про те, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору поставки природного газу № 01/923 від 17.02.2010 р. встановлено, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 лютого 2010 року до 31 березня 2010 року включно, газ в обсязі до 8,0 тис. м. куб. за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях лютий до 4,5 тис.м.куб., березень 3,5 тис.м.куб.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.10 р. до договору № 01/923 від 17.02.2010 р. пункт 2.1. цього договору було викладено у новій редакції «Постачальник передає покупцю в період з 01.02.10 р. до 31.12.10 р. включно, газ в обсязі до 20,5 тис.м.куб, за наявності його обсягів, в тому числі по місяціх: лютий 4,5 тис.м.куб., березень 3,5 тис.м.куб., квітень 2,0 тис.м.куб., травень 0,5 тис.м.куб., жовтень 2,0 тис.м.куб., листопад 4,0 тис.м.куб, грудень 4,0 тис.м.куб.»

Пунктом 2.1. договору поставки природного газу № 01/1530 від 26.02.2010 р. встановлено, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01 лютого 2010 року до 31 березня 2010 року включно, газ в обсязі до ____ тис. м. куб. за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях лютий до ____ тис.м.куб., березень 3,0 тис.м.куб.

Додатковою угодою № 1 від 23.03.10 р. до договору № 01/1530 від 26.02.2010 р. пункт 2.1. цього договору було викладено у новій редакції «Постачальник передає покупцю в період з 01.02.10 р. до 31.12.10 р. включно, газ в обсязі до ____ тис.м.куб, за наявності його обсягів, в тому числі по місяціх: березень 3,0 тис.м.куб., квітень 2,0 тис.м.куб., травень 0,5 тис.м.куб., жовтень 2,0 тис.м.куб., листопад 4,0 тис.м.куб, грудень 4,0 тис.м.куб.»

Згідно з п. 4.2. вищезазначених договорів, право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 4.3. даних договорів, обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів приладів обліку витрат газу, встановлених на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця, з урахуванням п.п. 3.5.1 цього договору.

Згідно з п. 4.4. договорів № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р., обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3. цього договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі.

Приймання-пердача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-пердачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ № 605 від 29.04.06 р. зі змінами, внесеними постановою ЕМУ № 36 від 28.01.09 р.) та вартість. Акт приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.

Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

У відповідності до пункту 6.1 договорів № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р., оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводиться виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (пять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Позивач пояснив суду, що на виконання вищевказаних умов договорів поставки природного газу № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р., ним платіжними дорученнями № 17511 від 17.02.2010 р. та № 17634 від 10.03.2010 р. було перераховано на банківський рахунок відповідача, зазначений у договорах, 20953,52 грн. та 7857,57 грн.

Відповідач поставив природній газ за договором № 01/923 від 17.02.2010 р. на загальну суму 18562,18 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу № ОУ-000775 від 28.02.10 р. за лютий 2010 р. на суму 7857,57 грн.; № ОУ-002516 від 31.03.10 р. за березень 2010 р. на суму 5510,78 грн.; № ОУ-006265 від 30.04.10 р. за квітень 2010 р. на суму 5193,85 грн.

Також позивач пояснив суду, що за договором № 01/1530 від 26.02.2010 р. відповідач не здійснив жодної поставки.

Листами № 198/923 від 28.04.10 р. та № 198/1530 від 29.04.10 р. Кримська філія ДП «Нафтогазмережі»повідомила позивачу про розірвання договорів № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р., у звязку з тим, що немає лімітів для виконання договорів, а також повідомило про припинення діяльності ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України».

ТОВ «НВП «Пластополімер»направило на адресу відповідача лист (вихідний № 268-06/06 від 09.06.10 р.) з проханням підтвердити розмір заборгованості та підписати акт звірки. Проте, відповідач залишив без відповіді та реагування зазначений лист.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про 2391,34 грн. грошових коштів, сплачених за природний газ за договором № 01/923 від 17.02.2010 р., та 29270,43 грн. пені за даним договором, а також 7857,57 грн. грошових коштів, сплачених за природний газ за договором № 01/1530 від 26.02.2010 р., та 134522,54 грн. пені за цим договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договорами поставки природного газу № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р. строк не належним чином здійснив поставку природного газу та не повернув сплачені грошові кошти.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву в обґрунтування своїх заперечень на те, що позивач вправі вимагати від відповідача лише поставити природний газ в обсязі передбаченому в договорі, а не повернення суми попередньої оплати, суд не визнає підставою для відмови в позові, оскільки строк поставки газу сторони визначили в пунктах 11.1 договорів поставки природного газу, згідно з якими дані договори в частині поставки газу діяли до 31.12.2010 року, таким чином, відповідач свої зобовязання щодо поставки товару міг виконати лише до 31.12.2010 року.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині повернення грошових коштів в розмірі 10248,91 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер»про стягнення з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»10248,91 грн. грошових коштів, сплачених за договорами поставки природного газу № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «НВП «Пластополімер»просить суд стягнути з відповідача за порушення договірних зобовязань за договором № 01/923 від 17.02.10 р. 29270,43 грн. пені за період з травня до вересня 2010 р. та за договором № 01/1530 від 26.02.10 р. 134522,54 грн. пені за період з травня до вересня 2010 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.1. договорів № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р., за невиконання, або неналежне виконання своїх зобовязань за даними договорами сторони несуть відповідальність згідно з цими договорами та чинним законодавством України.

У відповідності до п. 11.2. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогаз № 355 від 01.11.1994 р. (надалі за текстом - Правила), за недопоставку природного газу з вини газопостачальної, газозбутової організації згідно з укладеними договорами останні сплачують споживачу пеню в розмірі 8 відсотків від вартості природного газу, недопоставленого у визначений термін.

Посилання відповідача на те, що ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»не є газопостачальною та газозбутовою організацією, господарський суд визнає помилковим.

У відповідності до пункту 1.1. Правил, ці Правила є обов'язковими для усіх підприємств, об'єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, проектуванням систем газопостачання і газоспоживаючого обладнання та його налагоджуванням, незалежно від їх відомчого підпорядкування і форми власності.

Згідно з пунктом 1.2. Правил, ці Правила визначають взаємовідносини:

1.2.1. Між газопостачальними організаціями (підприємствами, які видобувають, виробляють, переробляють, транспортують газ) і газозбутовими організаціями.

1.2.2. Між газопостачальними організаціями і споживачами - підприємствами промисловості і сільського господарства, які використовують природний газ як паливо та сировину і отримують його безпосередньо від газопостачальної організації чи постачальника.

1.2.3. Між газозбутовими організаціями і споживачами - підприємствами та організаціями, що використовують природний газ як паливо і сировину.

Оскільки ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»не є підприємством, яке видобуває, виробляє, переробляє та транспортує природний газ, то воно не є газопостачальною організацією в розумінні Правил.

Посилання відповідача на постанову НКРЕ № 759 від 12.07.2000 р., якою передбачено, що газозбутова організація це підприємство, яке транспортує природний газ по розподільних мережах середнього та низького тиску безпосередньо до всіх споживачів, а також є власником газу, господарський суд визнає невірним, оскільки за Правилами підприємства, які транспортують газ, відносяться до газопостачальних організацій.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»при виконанні укладених з позивачем договорів в розумінні Правил виступав як газозбутова організація, у звязку з чим ці Правила поширюються на його відносини з позивачем.

Крім того, те, що Правила поширюються на відносини між сторонами за договорами, зазначено у преамбулі цих договорів.

Проте, Господарський суд м. Києва відмовляє в задоволенні позовної вимоги ТОВ «НВП «Пластополімер»щодо стягнення пені за не поставку природного газу за договорами № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р. з тих підстав, що позивач не довів вину ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»як газозбутової чи газопостачальної організації у невиконанні ним зобовязання з поставки природного газу, а також позивач не врахував, що в період дії договорів № 01/923 від 17.02.2010 р. та 01/1530 від 26.02.2010 р. за Наказом Міністерства палива та енергетики України № 141/1 від 13.04.10 р. було прийнято рішення про припинення діяльності Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»шляхом його реорганізації приєднання до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та проходила відповідна процедура.

За таких обставин вина як ДП «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України», так і ДП «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у недопоставці природного газу не доведена.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 625,629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 79, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пластополімер» (95053, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, 32, код ЄДРПОУ 25135942) 2391 (дві тисячі триста девяносто одну) грн. 34 коп. грошових коштів, сплачених за договором № 01/923 від 17.02.10 р., 7857 (сім тисяч вісімсот пятдесят сім) грн. 57 коп. грошових коштів за договором № 01/1530 від 26.02.10 р., 102 (сто дві) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 13 (тринадцять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 05.12.11