Рішення № 19911176, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/35907.12.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія “НОВА”, м.Київ

доПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан”, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору,

на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “ІЛТА”, м.Київ

простягнення 23021, 35 грн. в порядку регресу

Суддя Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1. за довіреністю (№ 347 від 23.09.2011р.)

від відповідача:ОСОБА_2. за довіреністю (№ 561 від 02.08.2011р.)

від третьої особи:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія “НОВА”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан”, м.Київ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі: 21717, 54 грн. страхове відшкодування, пеня 903, 81 грн. та 400,00 грн. вартість за проведення автооварознавчого дослідження.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, статут Позивача у новій редакції, довіреність представника, Договір добровільного страхування №3565, посвідчення водія страхувальника та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, подорожній лист №002277, довіреність №97/10/L, розгорнута довідка ДАІ УМВС України, Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.08.2010р., Звіт №683 про визначення вартості відновлювального ремонту без урахування та з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу, Актом огляду транспортного засобу №683, Акт здачі-приймання робіт від 20.09.2010р., платіжне доручення №839 від 09.09.2010р., рахунок-фактура №2729 від 12.11.2010р., страховий акт №3435 від 30.11.2010р. та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.1,2,12,64,82 Господарського процесуального кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 26.09.2011р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “ІЛТА”.

10.10.2011р. через канцелярію суду від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 03.11.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання учасників судового процесу.

В судовому засіданні 03.11.2011р. Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відповідач просив відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 03.11.2011р. Третя особа надала клопотання про розгляд справи в подальшому без участі третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 24.11.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання Позивача.

В судовому засіданні 24.11.2011р. Позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 24.11.2011р. Відповідач заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Крім того, представники сторін заявили клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні оголошено перерву на 07.12.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст..69 Господарського процесуального кодексу України.

До початку розгляду справи 07.12.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача.

Окрім цього, до початку розгляду справи 07.12.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшло заперечення проти відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 07.12.2011р. Позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 07.12.2011р. Відповідач проти позовних вимог заперечував.

Третя особа в судові засідання не зявлялись, пояснень по суті спору не надала, хоча належним чином повідомлялась про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонам докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2009 р. між Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія “НОВА” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІЛТА” укладено генеральний договір страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспорту засобу марки “Peugeot” , державний номер НОМЕР_1.

Предметом договору є страхування автомобіля марки “Peugeot” , державний номер НОМЕР_1 на випадок заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначеного транспортного засобу.

08.07.2011 р. в м. Кіровограді на перехресті вул. Родімцева та пров. Експериментального було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля “Peugeot”, державний номер НОМЕР_1, під управлінням власника ОСОБА_3. та автомобіля “КІА” державний номер НОМЕР_2, під управлінням власника ОСОБА_4 а саме: ОСОБА_4 керуючи автомобілем “КІА” державний номер НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції, зіткнувся з автомобілем “Peugeot”, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4. вимог ст.124 КпАП України, що підтверджується Постановою Кіровоградського райсуду м. Кіровограда від 09.08.2010р. по справі №3-2693/10, відповідно до якої ОСОБА_4. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт № 683), складеного 17.09.2010 р. ПП “Візе”, сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля автомобілем “Peugeot”, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 59978, 26грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 683 від 17.09.2010р. витрати на ремонт транспортного засобу автомобіля “Peugeot”, державний номер НОМЕР_1 витрати на ремонт автомобіля становить 59978, 26 грн.

На підставі страхового акту № 3435, від 30.11.2010 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування № 3565 від 10.07.2009 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 22227, 54 грн., шляхом укладення Угоди №1 від 31.11.2010р. про проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “НОВА” перейшло в межах суми 22227, 54 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів вбачається, що транспортний засіб автомобіль “КІА” державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю “Peugeot” , державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки “КІА” державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 застрахована Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Каштан” згідно із полісом №ВС/7774690.

Строк дії з 26.08.2009 р. (11:20) по 25.08.2010р.

Відповідно до п.4 полісу № ВС/7774690 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_4.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВС/7774690) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля “Peugeot”, державний номер НОМЕР_1, становить 59978, 26грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 22227, 54 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач регресною вимогою №1061/0/17-11 від 29.04.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 22227, 54 грн.,

Враховуючи визначені полісом №ВС/7774690 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 21717, 54 грн. (22227, 54 грн. - 510,00 франшиза) , а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені за прострочення виконання зобовязання, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 903, 81 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” програми „Калькулятори”, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 903, 81 грн.

Суд відмовляє у вимозі Позивача про стягнення 400,00 грн. з Відповідача, оскільки чинним законодавством не передбачено стягнення в порядку регресу витрат на автотоварознавче дослідження.

Виходячи із вищевикладеного суд не приймає заперечення Відповідача, як необґрунтовані та такі, що не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія “НОВА”, м.Київ задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” (ідентифікаційний код 32071894) на користь Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія “НОВА”, м.Київ (ідентифікаційний код 31241449) основний борг у розмірі 21717, 54 грн. та 903, 81 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” (ідентифікаційний код 32071894) на користь Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія “НОВА”, м.Київ (ідентифікаційний код 31241449) витрати по сплаті державного мита в розмірі 226, 21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231, 89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.12.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева