Рішення № 19910876, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/39305.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер»

до Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 12.09.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 10.05.2011р.).

В судовому засіданні 5 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»(відповідач) заборгованості в сумі 31158,82 грн. з них основного боргу 25743,98 грн., пені 973,12 грн., 3% річних 554,38 грн. та втрат від інфляції 3887,34грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3000,00 грн., як судових витрат за правову допомогу адвоката.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 14488,51 грн. з них основного боргу 9073,67 грн., пені 973,12 грн., 3% річних 554,38 грн. та втрат від інфляції 3887,34грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 283 від 1 січня 2009 року та договором № 568 від 1 січня 2010 року, зокрема, у визначені договорами строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2011 року.

В судових засіданнях 13.10.2011р., 14.11.2011р. та 21.11.2011р. по справі оголошувались перерви, про що сторін було повідомлено під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 року за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2009 року та 1 січня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), були укладені договори № 283 та № 568 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договори або Договори поставки), відповідно до п. 1.1 яких Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з Замовлення Покупця, поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договорів Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 25 743,98 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 16649,68 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договорами в розмірі 9073,67 грн., тобто 25 743,98 грн. (сума товару) 16649,68 грн. (часткова оплата) 20,63 грн. (бонус у вигляді процентів).

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що ДП «Маркет-Плазо»не є боржником, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 1 січня 2009 року та 1 січня 2010 року між сторонами укладені договори № 283 та № 568 згідно п. 1.1 яких Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, та у відповідності з Замовлення Покупця, поставити товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Пунктом 5.1 Договорів встановлено, що перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі Покупця та підписання накладної.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договорів позивач передав відповідачу товар на загальну суму 25 743,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: ДО-00526 (09.03.09), ДО-00761 (03.04.09), ДО-00762 (03.04.09), ДО-00763 (03.04.09), ДО-00937 (17.04.09), ДО-00938 (17.04.09), ДО-01300 (28.05.09), ДО-01491 (15.06.09), ДО-01490 (17.06.09), ДО-01974 (11.08.09), ДО-00134 (20.01.10) та ДО-03681 (11.11.10) (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до положень Договорів оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 30 (тридцять) днів.

Судом встановлено, що Покупець частково розрахувався з Продавцем за товар на загальну суму 16649,68 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 14.09.2011р. по 21.10.2011р. (належним чином засвідчені копії виписок містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів, в порядку досудового врегулювання спору позивач 8.09.2011р. направив відповідачу претензію № 30/08/11 з вимогами сплатити борг в сумі 25 743,98 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Факт надсилання вимоги підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про відправлення поштової кореспонденції (копія повідомлення міститься в справі). Позивач зазначає, що суму заборгованості з оплати товару в повному обсязі відповідач на рахунок ТОВ «ДР.Оеткер»не перерахував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р. відповідача було зобовязано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвали суду від 23.09.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в уточненій позовній заяві, станом на грудень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договорами поставки в розмірі 9073,67 грн., з розрахунку: 25 743,98 грн. (загальна сума товару) 16649,68 грн. (часткова оплата товару) 20,63 грн. (бонус у вигляді проценту від сплаченої відповідачем суми за товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 973,12 грн. (за 180 днів прострочення).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних 554,38 грн. та втрат від інфляції 3887,34грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахування поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

Судом встановлено, що 29 серпня 2011 року між позивачем (Замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (адвокат або Виконавець) було укладено договір про надання адвокатських послуг № 27 (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. предметом якої є підготовка матеріалів, розрахунок ціни позову, складення позовної заяви та інших процесуальних документів Замовника до Господарського суду м. Києва за позовом до ДП «Маркет-Плазо», про стягнення боргу. Представництво в суді інтересів Замовника.

30 серпня 2011 року між Замовником та Виконавцем було складено Акт приймання-передачі виконаних робіт (копія акту міститься в справі), відповідно до умов якого вартість наданих Виконавцем послуг за Актом становить 3000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за надані по договору послуги Замовник сплатив на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 946 від 5.10.2011р. (копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 4.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених Замовником судових витрат за отримання послуг Адвоката підлягають частковому задоволенню на суму 1500,00 грн., з розрахунку: 3000,00 грн. Х 50%.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить 14488,51 грн.

Таким чином, судові витрати позивача в сумі 1880,88 грн. (144,88 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500,00 грн. витрати за послуги адвоката) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Маркет-Плазо»(ідентифікаційний код: 32251573, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 57, р/р 2600014385 в АКБ «Аваль»в м. Києві, МФО 300335, ІПН 322515726564), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДР.Оеткер»(ідентифікаційний код: 32553204, адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, п/р № 26003001301428 в ЗАТ «ОТП БАНК»в м. Києві, МФО 300528, ІПН 325532026505), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 9073,67 грн. (девять тисяч сімдесят три гривні 67 копійок), пені 973,12 грн. (девятсот сімдесят три гривні 12 копійок), 3% річних 554,38 грн. (пятсот пятдесят чотири гривні 38 копійок), втрат від інфляції 3887,34 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень 34 копійки) та судові витрати в сумі 1880,88 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 88 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 12.12.2011р.