Рішення № 19910751, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/16406.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Третя особа ОСОБА_1

Простягнення 18847,43 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Бабич В.В.

Від відповідача Туринська В.Є.

Від третьої особи не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу та пені, сума позову 18847,43 грн.

Ухвалою від 06.10.2011р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №2/164.

Від МТСБУ 19.10.11р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на запит згідно ухвали суду від 06.10.2011р.

Представником позивача в судовому засіданні 25.10.11р. надано суду документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою від 25.10.11р. суд відклав розгляд справи на 08.11.11р., залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та зобовязав сторін і третю особу надати визначені ухвалою письмові докази та пояснення по суті спору.

Від відповідача 28.10.11р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшов відзив на позов.

Судом в судовому засіданні 08.11.2011р. була оголошена перерва до 15.11.2011р.

Представником позивач в судовому засіданні 15.11.11р. були подані письмові заперечення на відзив.

Ухвалою від 15.11.11р. суд, в звязку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, оголосив перерву та наступне судове засідання призначив на 06.12.11р., про що сторін та третю особу повідомив ухвалою.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиві та просили в позові відмовити повністю.

Третя особа в призначені судові засідання не зявилася, повноважного представника не направила, пояснень не подала.

В судовому засіданні 06.12.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки ВДАІ з обслуговування м. Харкова та АТІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 26.11.2008 за № 9403 та постанови Київського районного суду м. Харкова від 04.12.2008 у адміністративній справі № 3-23627/08, 09.11.2008 о 08 год. 40 хв. в м. Харкові на перехресті вулиць Шевченка та Тахіаташської була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля Hundai Matrix, державний номер НОМЕР_1 (далі автомобіль «Hundai»), яким керував ОСОБА_2., із автомобілем “ВАЗ-21154”, державний номер НОМЕР_2 (далі автомобіль «ВАЗ»), під керуванням ОСОБА_1.

Вказаною постановою суду ОСОБА_2. та ОСОБА_1. визнано винними у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та щодо обох застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу по 33 грн. з кожного.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Hundai», який належить ТОВ «Ананта».

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору №05/КЕ046303 добровільного страхування транспортного засобу від 20.08.2008, укладеного між ACT «АИС - Поліс»повним правонаступником якого, відповідно до залучених до матеріалів справи установчих документів, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(Позивач) та ТОВ «Ананта»(власником автомобіля «Hundai») (далі Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним Договором добровільного відшкодування є ТОВ «Ананта».

Відповідно до звіту № 05-12/08 про оцінку автомобіля «Hundai», складеного 05.12.2008р. (далі Звіт), вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, автомобіля «Hundai»в результаті його пошкодження при ДТП склала 37694,87 грн.

На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування та страхового акта № 135-3279/09 від 27.01.2009, згідно заяви ТОВ «Ананта»від 11.11.2008р. № 18-35, Позивач перерахував ТОВ «Ананта»37694,87 грн. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення № 706 від 13.02.2009.

Таким чином, позивачем було виплачено потерпілій особі ТОВ «Ананта»(власнику пошкодженого автомобіля «Hundai») страхове відшкодування за Договором добровільного страхування в сумі 37694,87 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобовязання із відшкодування збитків не виникає відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі “Вісник Верховного Суду України”№ 8(132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Враховуючи вищенаведене, судом відхиляються посилання Відповідача, наведені у відзиві на позов, що вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу не передбачені чинним законодавством України.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ-21154», встановлена у судовому порядку - постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.12.2008 у адміністративній справі № 3-23627/08.

Крім того, відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Київським районним судом м. Харкова розглядалась цивільна справа №2-1830/10/02 за позовом ACT «АИС-поліс» (повним правонаступником якого, як встановлено вище судом, є Позивач) до ОСОБА_1., ОСОБА_3 та ОСОБА_2., третя особа - ВАТ HACK «Оранта»в особі Харківської обласної дирекції про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 40328,37 грн. за тим самим ДТП, що описано вище в рішенні.

07.12.2010р. по цивільній справі №2-1830/10/02 Київським районним судом м. Харкова винесено рішення, яким суд встановив, що відповідальність ОСОБА_1 по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно договору добровільного страхування № К819-060/08/СТ від 22.07.2008 року (строк дії до 22.07.2009 року); за відсутності доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, судом було встановлено безпідставність позовних вимог щодо останньої.

Київський районний суд м. Харкова рішенням від 07.12.2010 року по цивільній справі №2-1830/10/02 в задоволенні вимог до Ніколаєнко Миколи Івановича, ОСОБА_3, Халітова Рустама Мразовича відмовив.

Враховуючи наведене, суд також вважає безпідставними посилання Відповідача не необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки в спорі по цивільній справі №2-1830/10/02 Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»було в статусі третьої особи, а в межах даного господарського спору по справі №2/164 має статус Відповідача.

Отже, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Відповідачем згідно договору добровільного страхування № К819-060/08/СТ від 22.07.2008 року (строк дії до 22.07.32009 року); Відповідачем не надано доказів протилежного.

Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Стаття 1194 ЦК України регулює правовідносини з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.12.2008 у адміністративній справі № 3-23627/08 ОСОБА_2. та ОСОБА_1. визнано винними у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та щодо обох застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 33 грн. з кожного, з чого вбачається, що судом при розгляді адміністративної справи встановлено однакову ступінь вини кожного з винуватців.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається зі Звіту, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні автомобіля «Hundai»в результаті його пошкодження при ДТП складає 37694,87 грн.

Суд погоджується з розрахунком позивача, наведеним в позові, згідно якого, враховуючи п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, беручи до уваги однакову ступінь вини кожного з винуватців ДТП встановлену Постановою Київського районного суду м. Харкова від 04.12.2008 у адміністративній справі № 3-23627/08, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 18 847,43 грн., яка обраховується наступним чином:

1) розмір виплаченого Позивачем страхового відшкодування - 37 694,87 грн.;

2) ступінь вини кожного з винуватців ДТП = розмір відповідальності Відповідача = 50%;

3) сума заборгованості Відповідача: 37 694,87 грн. х 50% = 18 847,43 грн.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

30.08.2011р. позивачем на виконання вказаної норми було направлено відповідачу (копія поштового чеку від 30.08.2011р. залучена до справи) відповідну Вимогу за вих. № 2182 про виплату страхового відшкодування; до вказаної вимоги були додані документи визначені у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній станом на 30.08.11р.) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Одтак відповідач своїх зобовязань згідно Договору добровільного страхування № К819-060/08/СТ від 22.07.2008 року (яким була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1. по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної) та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо виплати страхового відшкодування не виконав, та не відшкодував позивачу завдану ТОВ «Ананта»шкоду в розмірі 18 847,43 грн.; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(м. Київ, пров. Балтійський, 20; ідентифікаційний код 22229921) 18847 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 43 коп. виплаченого страхового відшкодування, 118 (сто вісімнадцять) грн. 47 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 12.12.11р.