Рішення № 19910739, 28.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/46828.11.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення шкоди в порядку регресу у розмірі 5369, 17 грн. за участю представників позивача ОСОБА_1., довіреність № 0111-257 від 28.09.2011 року, відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 5369, 17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.11.2011 року.

22.11.2011 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує проти стягнення з відповідача в порядку регресу 4859, 17 грн. (5369, 17 грн. 510, 00 грн. франшизи) та просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 листопада 2010 року в місті Києві на вул. Трублаїні відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Кіа», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.

З довідок Святошинського ВДАІ м. Києва від 01.11.2010 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_3, а відповідно до постанови Святошинського районного суду від 19.11.2010 року у справі № 3-8577 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Кіа», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-3001-0863, за умовами якого застраховано транспортний засіб «Кіа», державний номер НОМЕР_1.

03.11.2010 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування у звязку з настанням страхового випадку.

Відповідно до висновку експертного дослідження №28612 від 07.12.2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Кіа», державний номер НОМЕР_1, складає 5971, 67 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 24 грудня 2010 року позивачем було виплачено ОСОБА_2 5369, 17 грн. страхового відшкодування.

Цивільна відповідальність особи, винної у скоєні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні шкоди автомобілю «Кіа», державний номер НОМЕР_1, застрахована у відповідача, що підтверджується полісом № ВА/2768512 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 (ОСОБА_3) та який перебував у її користуванні, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Кіа», державний номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством національної акціонерної страховою компанією «Оранта»та ОСОБА_3. було укладено договір (поліс) № ВА/2768512 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 000, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Відповідач страхового відшкодування в порядку регресу позивачу не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Кіа», державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково у розмірі 4859, 17 грн. (5369, 17 грн. сума виплаченого позивачем страхового відшкодування 510, 00 грн. франшизи). В іншій частині позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, код 30859524) 4859 (чотири тисячі вісімсот пятдесят девять) грн. 17 коп. боргу, 92 (девяносто дві) грн. 31 коп. державного мита та 213 (двісті тринадцять) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О.Чебикіна