Рішення № 19910632, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/29205.12.11 За позовомДержавного підприємства “Укржитлосервіс”

До Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

Провизнання недійсним рішення За зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України До Державного підприємства “Укржитлосервіс”

Про стягнення штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивача за первісним позовом ОСОБА_1., пред. за дов. №242 від 16.03.2011 р., посв. № 9 від 15.04.2011 р.

Від відповідача за первісним позовом ОСОБА_2., пред. за дов №552 від 05.12.2011 р, ОСОБА_3., пред. за дов. № 186 від 11.07.2011 р.. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство “Укржитлосервіс” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимононольного комітету України від 23.06.2011 року М37/01-II по справі 53-01/11.10.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/292, розгляд справи призначено на 02.09.2011 р.

12.08.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

Розпорядженням від 12.08.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/292 з зустрічною позовною заявою передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 року суддею Шаптала Є.Ю. прийнято до провадження зустрічну позовну заяву по справі 58/292, розгляд справи призначено на 02.09.2011 року.

02.09.2011 року у судове засідання зявилися представники сторін та надали пояснення по справі, та документи по справі. У судовому засіданні оголошено перерву до 14.10.2011 року на 15.00.

Розпорядженням від 14.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків справу 58/292 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 року справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 14.10.2011 року.

Розпорядженням від 14.10.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/292 передано для розгляду судді Палію В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року, суддею Палієм В.В. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2011 року.

Розпорядженням від 19.10.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 31.10.2011 року.

У судове засідання 31.10.2011 року представник позивача за первинною позовною заявою з'явився.

26.10.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача за первинною позовною заявою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 31.10.2011 р. розгляд справи відкладався до 05.12.2011 р.

У судове засідання 05.12.2011 року представники сторін зявились.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду первісної позовної заяви по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 2 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник 1 відповідача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по справі.

В усних поясненнях проти тверджень представника позивача за первісною позовною заявою заперечив.

Представник позивача за первісною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях проти тверджень представника 1 відповідача, представника 2 відповідача за первісною позовною заявою заперечив у повному обсязі.

Судом оголошено про перехід до розгляду зустрічної позовної заяви по суті.

Представник 2 позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 року № 37/01-11 по справі 53-01/11.10 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»(далі- Рішення) визнано, що Державне підприємство «Укржитлосервіс», відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», займало у другому півріччі 2007 - 2010 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в м. Києві, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання будинків, які утримуються на балансі Підприємства, з часткою - 100 відсотків, визнано бездіяльність Державного підприємства «Укржитлосервіс», яка полягає у невиконанні зобов'язань перед ЗАТ «Екостандарт». що призвело до виникнення боргу та, як наслідок, до відключення гарячого водопостачання у п'яти будинках, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в м. Києві, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання будинків, які утримуються на балансі Підприємства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»накладено на Державне підприємство «Укржитлосервіс»штраф у розмірі 17 000 гривень.

Відповідно позовної заяви позивач за первісним позовом ствержує, що зазначені висновки у Рішенні адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.06.2011 року № 37/01-11 по справі 53-01/11.10, не відповідають дійсності, грунтуються лише на припущеннях, зроблені з порушенням вимог Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про природні монополії»та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, зокрема, Відповідачем не дотримано порядку визначення монопольного (домінуючого) становища, товарних, територіальних (географічних) меж ринку, переліку основних продавців (осіб, що надають послуги), споживачів послуг, бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку.

Крім того, позивач за первісним позовом також зазначає, що при винесенні зазначеного Рішення мало місце неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідність висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями позивача за первісним позовом виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до п.11 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як вбачається з матеріалів справи № 53-01/11.10, в ході розгляду Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заяви громадянина ОСОБА_4., з'ясувалося що балансоутримувачем будинку за адресою заявника, а також будинків №№ 1, 3-а, 3-б, 3-в, по вул. Р. Окіпної, буд. № 8 по вул. Туманяна та №№ 1/11, 5, 9 по вул. Флоренції у м. Києві (далі Будинки) знаходяться у власності Державного управління справами - ДП «Укржитлосервіс».

Предметом господарської діяльності Підприємства, відповідно до Статуту, є, зокрема, І надання фізичним та юридичним особам, незалежно від форми власності житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на:

комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, |шовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення тутових відходів тощо);

послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Монопольне (домінуюче) становище ДП «Укржитлосервіс»на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в м. Києві, в межах Будинків, визначалося відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на інку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605.

Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ДП «Укржитлосервіс», яке надає комунальні послуги з постачання гарячої води в м. Києві, в межах Будинків.

Товаром (роботою, послугою) щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище ДП «Укржитлосервіс», є комунальні послуги з постачання гарячої води. Споживачами комунальних послуг з постачання гарячої води в м. Києві є власники наймачі квартир (фізичні особи) у Будинках (надалі - Споживачі).

Товарні межі ринку - надання комунальних послуг з постачання гарячої води в м. Києві Споживачам.

Територіальні (географічні) межі ринку - м. Київ, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання Будинків.

Часовими межами ринку визначено період друге півріччя 2007 - 2010 роки - проміжок часу, протягом якого незмінними залишались структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.

Відповідно до частини третьої статті 24 Житлового кодексу Української РСР, жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-ексгілуатаційною організацією.

Відтак у Споживачів відсутня альтернатива в отриманні комунальних послуг з постачання гарячої води.

Таким чином, ДП «Укржитлосервіс», відповідно до абзацу другого частини першої статті 112 Закону України «Про захист економічної конкуренції», займало у другому півріччі 2007 - 2010 роках монопольне (домінуюче) становище на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в м. Києві, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання Будинків, з часткою на цьому ринку 100%.

Між ДП «Укржитлосервіс»та ЗАТ «Екостандарт» укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.01.1998 р. № 460106 (надалі - Договір № 460106), пунктом 1.1 якого визначено - ЗАТ «Екостандарт»(Енергопостачальна організація) зобов'язується виробляти, систематично постачати та передавати у власність ДП «Укржитлосервіс»(Покупцю) товар - теплову енергію у вигляді гарячої води. ЗАТ «Екостандарт»постачає теплову енергію у вигляді гарячої води ДП «Укржитлосервіс»для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору № 460106 ДП «Укржитлосервіс»(Покупець) зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Пунктом 3.2 Договору № 460106 передбачено, що, у випадку несплати ДП «Укржитлосервіс»(Покупцем) за теплову енергію та ПДВ у встановлені строки ЗАТ «Екостандарт»(Енергопостачальна організація) має право припинити повністю або частково постачання теплової енергії.

У ході розгляду заяви встановлено, що ЗАТ «Екостандарт»18.06.2010 року з восьми Будинків відключило гаряче водопостачання у п'яти будинках, а саме: №№ 1, З-А, 3-Б, З-В по вул. Р. Окіпної, будинку № 8 по вул. Турїняна (лист Підприємства від 19.08.2010 № 396).

Відключення гарячого водопостачання зумовлено наявністю боргу ДП «Укржитлосервіс»перед ЗАТ «Екостандарт»за спожиту теплову енергію для надання послуг з опалення та постачання гарячої води у Будинках у розмірі 4 016 742,94 грн. (надалі - Борг) (лист ЗАТ «Екостандарт»від 20.08.2010 р.).

Згідно зі статтею 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та вами договору та, відповідно до пункту 32 Правил, своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах та належної якості, відповідно до вимог законодавства та Правил.

З аналізу інформації, наданої Підприємством, встановлено, що станом на 18.06.2010 (69 %) мешканців п'яти будинків, у яких відключено гаряче водопостачання, не мають заборгованості перед ДП «Укржитлосервіс»за житлово-комунальні послуги, в тому числі й за гаряче водопостачання.

Листом від 28.10.2010 № 848 Підприємство повідомило Відділення, що гаряче водопостачання відновлено 22.08.2010. Отже, 786 мешканців будинків, у яких було відключено гаряче водопостачання, та які не мали заборгованості за житлово-комунальні послуги понад 2 місяці знаходились без гарячої води.

Слід зазначити, що лише за період з 01,09.2007 по 01.09.2010 року ДП «Укржитлосервіс»боргувало ЗАТ «Екостандарт»за теплову енергію понад 1,7 млн. грн. з урахуванням витрат Підприємства за нарахування, збір та облік платежів, що становить близько 37 % від коштів, сплачених Споживачами за гарячу воду та опалення.

Разом з тим, ДП «Укржитлосервіс»листом від 19.08.2010 № 396 пояснило Відділенню, що борг перед ЗАТ «Екостандарт»за теплову енергію виник внаслідок недоотримання з бюджету Київської міської державної адміністрації різниці в цінах і тарифах за утримання житлового фонду та прибудинкової території.

ЗАТ «Екостандарт»неодноразово попереджало ДП «Укржитлосервіс»про наявність у останнього боргу за спожиту теплову енергію та припинення постачання теплової енергії, у разі його несплати (повідомлення від 08.05.2009 № 3078, від 04.08.2009 № 3245, від 06.01.10 № 3456 та інші).

Листом від 01.12.2010 № 09/2359 ЗАТ «Екостандарт»повідомило Відділення, що ДП «Укржитлосервіс»не надавало відповідей на отримані Повідомлення та не вжило заходів щодо сплати заборгованості за теплову енергію.

Враховуючи вищенаведене, бездіяльність ДП «Укржитлосервіс», яка полягає у невиконанні зобов'язань перед ЗАТ «Екостандарт», що призвело до виникнення боргу та, як наслідок, до відключення гарячого водопостачання у п'яти будинках, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комунальних послуг з постачання гарячої води в м. Києві, в межах внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання Будинків, які утримуються на балансі ДП «Укржитлосервіс», що призвело до ущемлення інтересів споживачів яке було б неможливим за умови існування значноїконкуренції на цьому ринку.

Відповідно до п.п. 8.2. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Однак, "це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання та спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій". Для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих необхідно встановити, що ці дії призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. У пункті 12 вказаних Рекомендацій, зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення було дотримано вимоги ст. 1, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно, підстав для часткового визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Спірним рішенням на відповідача за зустрічним позовом накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом та відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Відповідно до статті 3 "Про Антимонопольний комітет України", одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України мають, в тому числі, повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно - господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та, під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідачем за зустрічним позовом штраф накладений спірним рішенням не сплачено, чим порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України доведено порушення Державного підприємства “Укржитлосервіс” вимог п. 1 ст. 50, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", то позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення штрафу в розмірі 17000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Державне підприємство “Укржитлосервіс”.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства “Укржитлосервіс” (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 24-А, код ЄДРПОУ 32207896), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду до Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31110106700007, код банку - 821018, код платежу 21081100, ідентифікаційний код одержувача 26077922) 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу.

4. Стягнути з Державного підприємства “Укржитлосервіс” (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 24-А, код ЄДРПОУ 32207896), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду до Державного бюджету України 170 (сто сімдесят гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 12.12.2011 року