Рішення № 19908662, 13.12.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 грудня 2011 р. Справа 11/141/2011/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«НовоФарм», м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське»,

с. Жигалівка Калинівського району

про стягнення 2 138,49 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н. від 08.09.2011р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НовоФарм»звернулось з позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське»борг в сумі 2 138,49 грн., у тому числі: 1 866,00 грн. - основний борг; 186,60 грн. - інфляційні втрати; 85,89 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НовоФарм»(позивач) було надано товариству з обмеженою відповідальністю «Жигалівське» (відповідач) послуги з сервісного (технічного) обслуговування сільськогосподарської техніки на суму 1866 грн.. Для оплати наданих послуг відповідачеві виставлено рахунок, який останнім не оплачено. Претензію з вимогою оплатити надані послуги також залишено без реагування.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 02.11.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 24.11.2011р. розгляд справи відкладено на 13.12.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника. При цьому суд зауважує, що конверти з ухвалами суду повернуто на адресу суду з написами наступного змісту: «За зазначеною адресою не проживає». Кореспонденція суду відповідачу надіслана на адресою вказаною в позовній заяві (22423, Вінницька область, Калинівський район, с. Жигалівка, вул. Колгоспна, 13).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11858241 станом на 24.11.2011 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 22423, Вінницька область, Калиновський район, с. Жигалівка, вул. Колгоспна, 13, тобто адреса, на яку направлено кореспонденцію суду.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на юридичну особу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю іноземними інвестиціями «НовоФарм»(позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Жигалівське»(відповідач) укладено правочин щодо надання позивачем послуг з сервісного (технічного) обслуговування сільськогосподарської техніки відповідача, який оформлено актом здачі-приймання виконаних робіт №Д5РА2-Б5 від 30.03.2009р..

Як вбачається з даного акту, позивачем надано відповідачу послуги на суму 1866 грн..

З метою проведення розрахунків за виконані роботи позивачем 30.03.2009р. виставлено рахунок-фактуру на вказану вище суму.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача відповідачем не оплачені виконані роботи.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобовязання сторонами не визначено, позивач в порядку ст. 530 ЦК України 27.01.2010р. надіслав відповідачу претензію № 056 від 27.01.2010р. в якій ставив вимогу протягом семи днів з моменту одержання претензії провести розрахунки за виконані роботи. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 1034422, відповідачем отримана претензія 16.02.2010р.. Однак, останнім вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість за надані послуги становить 1866 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовна вимога про стягнення боргу в розмірі 1866 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню .

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 85,89 грн. 3% річних та 186,60 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у вимозі № 056 від 27.01.2010р., він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних, за період з 24.02.2010р. по 06.09.2011р., судом встановлено, що вказані нарахування є підтвердженими та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 186,60 грн. інфляційних втрат за період з 24.02.2010р. по 06.09.2011р. суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги в сумі 177,75 грн. за період з березня 2010 року по серпень 2011 року включно. Обрахування інфляційних втрат за 5 днів лютого 2010 року та 6 днів вересня 2011 року суперечить Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, оскільки при застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений (в даному випадку лютий 2010 року), помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки в даному випадку з березня 2010 року по серпень 2011 року. Відповідно не підлягає до стягнення сума 8,85 грн. інфляційних втрат за 5 днів лютого 2010 року та 6 днів вересня 2011 року. В решті розрахунок є правильним, відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню, з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 78, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Жигалівське»(22423, Вінницька область, Калиновський район, с. Жигалівка, вул. Колгоспна, 13, код 34272045) на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НовоФарм»(49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 31040792) 1866 (одну тисячу вісімсот шістдесят шість) грн. боргу; 177 (сто сімдесят сім) грн. 75 коп. інфляційних втрат; 85 (вісімдесят пять) грн. 89 коп. три відсотки річних; 101 (сто одну) грн. 58 коп. - витрат повязаних зі сплатою державного мита, 235 (двісті тридцять пять) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В позові в частині стягнення 8,85 грн. інфляційних втрат відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 16.12.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22423, Вінницька область, Калинівський район, с. Жигалівка, вул. Колгоспна, 13)

<Дата >