Рішення № 19908550, 15.12.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 332

РІШЕННЯ

Іменем України

15.12.2011Справа №5002-32/4626-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Комунального підприємства «Житлово експлуатаційне обєднання Київського району м. Сімферополя» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 17, ідентифікаційний код 05480523).

До відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про стягнення 12 626,76 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2., представник, дов. № 02 від 04.01.2011р.

Від відповідача ОСОБА_3

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство «Житлово експлуатаційне обєднання Київського району м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 12626,76 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.11.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 08.11.2011р., від 24.11.2011р., від 06.12.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до пункту 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачем не виконувались обовязки зі сплати орендної плати за договором оренди, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача то суду із позовом про стягнення заборгованості .

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 року між Житлово-експлуатаційним об'єднанням Київського району міста Сімферополя та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди нежитлових приміщень №93/3. ( а.с. 14-15).

Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобовязаний своєчасно та у повному розмірі вносити орендодавцю орендну плату.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендна плата та інші платежі вносяться на рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічна позиція міститься у статті 283 Господарського кодексу України. Відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 1 статті 19 вищезазначеного закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, як вказувалося вище, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного заявником період стягнення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати.

Таким чином матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 11877, 28 грн. за період з січня 2011р. по вересень 2011р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково погасив суму заборгованості а саме в розмірі 1500, 00 грн., а отже станом на 15.12.2011р. за відповідачем числиться заборгованість з орендної плати в розмірі 10377, 28 грн.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 1500, 00 грн. у звязку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена 14.12.2011р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 414, 86 грн. експлуатаційних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009р. між сторонами підписаний договір на компенсацію витрат балансоутримувачеві на утримання орендованих нежитлових приміщень ( а.с. 16).

Так, в пункті 2.1.1 зазначеного Договору сторони погодили, що розмір плати визначається кошторисом .

Орендар зобовязаний здійснювати ці оплати не пізніше 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, що сторони погодили пунктом 2.2.3 Договору.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що матеріалами справи підтверджується розмір експлуатаційних витрат в сумі 414, 86 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 324, 02 грн. пені за прострочення заборгованості з орендної плати та 10, 60 грн. за прострочення компенсації за експлуатаційні послуги.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його незявлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 7 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Так, при призначенні справи до розгляду, суд зобовязав надати позивача детальний обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

Проте, позивач проігнорував вказану вимогу суду.

У розрахунку пені, наданому позивачем не зазначені ані період нарахування пені, ані платежі на які нараховується пеня ( а.с. 48, 49).

Ненадання позивачем детального обґрунтованого розрахунку пені позбавляють суд можливості перевірити правильність нарахування її позивачем, а отже й зробити висновок щодо обґрунтованості стягуваної суми в цій частині.

Також ненадання суду позивачем документального обґрунтування нарахування витрат на експлуатаційні послуги позбавляє суд можливості перевірити правомірність та банальну арифметичну правильність розрахунку позивача.

Пунктом 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до положень статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Позивачем вказані вимоги закону та суду були проігноровані.

За таких обставин, суд змушений залишити позовні вимоги в частині нарахування пені на заборгованість з орендної плати та на компенсацію витрат на експлуатаційні послуги без розгляду.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у судовому засіданні відповідач надав заяву про розстрочення виконання рішення починаючи з січня 2012р. по жовтень 2012р. по 1000, 00 грн. на місяць, та в листопаді 2012р. 792, 14 грн.

Так, пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід ураховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Натомість суду не надано право, ухвалюючи рішення, змінювати спосіб і порядок його виконання. Також відповідно до вимог стаття 84 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення вказуються строк сплати грошових сум у разі відстрочки або розстрочкивиконання рішення.

Враховуючи тяжкий матеріальний стан відповідача, до того ж з огляду на те, що він вже почав поступово оплачувати заборгованість, як то було встановлено вище, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та надати йому розстрочку вконання рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 78, пунктом 1-1 статті 80, пунктом 5 статті 81, статтями 82-85 , статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання Київського району м. Сімферополя» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 17, ідентифікаційний код 05480523) 10377, 28 грн. заборгованості, 414, 86 грн. компенсації експлуатаційних витрат, 121, 29 грн. державного мита, 229, 76 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені залишити позов без розгляду.

4.В частині стягнення 1500, 00 грн. суми основного боргу провадження у справі припинити.

5.Заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

6.Надати розстрочку виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу із щомісячною сплатою: січень 2012 р. 1000, 00грн., лютий 2012 р. 1000, 00 грн., березень 2012 р. 1000, 00 грн., квітень 2012р. 1000, 00 грн., травень 2012 р. 1000,00 грн., червень 2012 р. 1000,00 грн., липень 2012 р. 1000,00 грн., серпень 2012 р. 1000,00 грн., вересень 2012 р. 1000,00 грн., жовтень 2012 р. 1000,00 грн., листопад 2012р. 792, 14 грн.

7.Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.12.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 15.12.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.