Рішення № 19905393, 22.11.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5027/1179/2011. За позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Чернівці до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Марінполь-ДХ»ЛТД, с. Магала, Новоселицький район, Чернівецька область про стягнення заборгованості на загальну суму 1820,03 грн. Суддя Гурин М.О. Представники: від позивача ОСОБА_1 довіреність № 210 від 17.10.2011 р. від відповідача не зявився СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком»звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Марінполь-ДХ»ЛТД про стягнення заборгованості на загальну суму 1820,03 грн, у тому числі: 746,84 грн. основного боргу, 0,13 грн. інфляційних, 9,03 грн. 3% річних, 1064,03 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч укладеного між сторонами договору № 78 по наданню послуг звязку найвищої якості від 05.02.1996 р., частково не виконав свої зобовязання по оплаті наданих послуг, а саме послуги міжнародного та міжміського комутованого телефонного звязку високої якості на території України, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.10.2011 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 08.11.2011 р., зобовязано сторони надати ряд доказів, а саме: від позивача витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію відповідача станом на жовтень місяць 2011 року, мотивований розрахунок пені у відповідності до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положення про філію; від відповідача - відзив на позов та докази в його обґрунтування.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.11.2011 р. у звязку з повторною неявкою відповідача розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 22.11.2011 р., проте, в судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві, надав докази витребувані ухвалою від 27.10.2011 р. Відповідно до наданого представником позивача розрахунку витребуваного ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.10.2011 р. сума пені становить 36,98 грн., крім того в вищезазначеному розрахунку сума 3% річних становить 7,16 грн.

На день вирішення спору 22.11.2011 року представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві. Натомість представник відповідача у судове засідання не зявився, при чому на його адресу згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, належним чином направлено ухвалу про порушення провадження у справі та ухвалу про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, справа розглядається без участі відповідача, за наявними у ній доказами, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.

05.02.1996 р. між Українсько-Американсько-Голландсько-Німецьким Закритим акціонерним товариством «Утел», правонаступником якого є дочірнє підприємство «Утел»відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», в свою чергу, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укртелеком», що підтверджується копією витягу із статуту дочірнього підприємства «Утел»відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»та копією витягу із статуту публічного акціонерного товариства «Укртелеком»(позивач у справі), з однієї сторони, та виробничо-комерційної фірми «Марінполь-ДХ»(відповідач у справі) був укладений договір № 78 від 05.02.1996 р. по наданню послуг звязку найвищої якості.

Відповідно до п.1 договору № 78 від 05.02.1996 р. позивач надає відповідачу послуги міжнародного та міжміського комутованого телефонного звязку високої якості на території України, а відповідач приймає надані послуги та сплачує всі затрати, що з цим повязані.

Відповідно до п. 3.2 договору № 78 від 05.02.1996 р. оплата має бути виконана шляхом перерахування між банками на банківський рахунок позивача протягом 21 дня з дати виставлення позивачем відповідних рахунків, якщо інше не обумовлене у цьому договорі.

Як вбачається з наданих позивачем рахунків за послуги, що виставлялися відповідачу, позивач виконав свої зобовязання щодо надання відповідачу послуг обумовлених Договором.

Однак, відповідач всупереч умов договору № 78 від 05.02.1996 р по наданню послуг звязку найвищої якості, свої зобовязання по оплаті наданих послуг в період з березня 2011 р. по липень 2011 р. належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворився перед позивачем борг у сумі 746,84 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобовязані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

У відповідності до п.п. 32, 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720, споживач зобовязаний, зокрема, укласти договір та виконувати його умови, своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги, вносити плату за отримані телекомунікаційні послуги після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Невиконання умов договорів та вимог вищезазначеного закодонавства є підставою для стягнення з відповідача 746,84 грн. заборгованості в судовому порядку.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1064,03 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до п.5.2 у випадку несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків з позивачем він сплачує пеню в розмірі 1% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день затримки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 064,03 грн. пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 36,98 грн.

Щодо стягнення пені в сумі 1 027,05 грн., суд відмовляє в задоволені даних вимог у звязку з необґрунтованістю.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши правомірність нарахування 3% річних в сумі 9,03 грн. встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 7,16 грн., а тому зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 7,16 грн.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 1,87 грн., суд відмовляє в задоволені даних вимог у звязку з необґрунтованістю.

Перевіривши нараховані позивачем інфляційні втрати в сумі 0,13 грн. суд дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

В процесі розгляду справи від відповідача не надійшло жодних доказів, які б повністю чи частково спростовували заявлені до нього позовні вимоги. Доказів погашення заборгованості відповідач не надав, інших дій, в межах передбачених Господарським процесуальним кодексом України прав, якими наділена сторона, відповідачем не вчинено.

За таких обставин, з відповідача слід стягнути 746,84 грн. основного боргу, 0,13 грн. інфляційних, 36,98 грн. пені та 7,16 грн. 3% річних.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною першою статті 509, частиною першою статті 526, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, статтями 25, 43, 49, 75, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, с у д

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Маріуполь-ДХ»ЛТД (Чернівецька область, Новоселицький район, с. Магала, вул. Комунальників, 8 код 21412698) на користь публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 7 код 22838086) 746,84 грн. основного боргу, 36,98 грн. пені, 0,13 грн. інфляційних витрат, 7,16 грн. 3% річних, 44,34 грн. державного мита та 102,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Повне рішення складено 25.11.2011 р.

Суддя М.О. Гурин