Рішення № 19904788, 24.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 рокуСправа № 13/5026/2616/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСЕРВІС 2000», м. Черкаси, вул. Нечуй-Левицького, 16

про стягнення 524945,38 грн. заборгованості, санкцій та зобовязання звільнити приміщення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за нот. посвідченою довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - директор за посадою.

В розгляді справи оголошувалась перерва з 10 до 15 години 24 листопада 2011р.

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Євро сервіс 2000»про стягнення заборгованості по орендній платі згідно договору суборенди нежитлового приміщення від 05.05.2008р., та звільнення займаного приміщення.

Згода на суборенду приміщення надана в договорі від 04.04.2008р.

Позивачем заборгованість визначена в розмірі 524945,38 грн., в тому числі 417 322,58 грн. основного боргу, 29491,21 грн. інфляційний, 8131,39 грн. 3% річних, 70000 грн. неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення, та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача заборгованість визнав в частині основного боргу. Решту вимог заперечив з мотивів, що приміщення передано позивачу по акту, в приміщенні виконує ремонт інша фірма, а тому підстав для стягнення інфляційних збитків немає. Письмовий відзив не подано з-за безспірності вимог по основному боргу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній доказами та матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

04.04.2008р. між орендодавцем підприємцем ОСОБА_4 та орендарем підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 474 кв.м. по вул. Хіміків, 52 з правом суборенди.

05.05.2008р. між підприємцем ОСОБА_1 та суборендарем ТОВ «Євросервіс 2000»укладено договір суборенди нежитлового приміщення 474 кв.м. по вул. Хіміків, 52 в м. Черкаси, за умовами якого Орендодавець зобовязаний передати, а Суборендар прийняти у строкове платне користування приватне окреме індивідуально визначене нерухоме майно нежитлове приміщення

Відповідно до п. 2.1 Договору майно передається в оренду з метою використання під автосалон.

Відповідно до п. 4.1. Договору цей Договір укладено строком на 12 місяців з моменту підписання договору. 31.03.2011р. між сторонами підписано додаткову угоду про продовження строку оренди до 31.10.2011р.

Відповідно до п. 5.1 Договору орендна плата визначена в сумі 35900 грн. щомісячно і сплата не пізніше 10 числа поточного місяця. Комунальні послуги суборендар сплачує самостійно.

Невиконання Орендарем взятих на себе зобовязань, систематичні затримки орендних платежів стали підставою для звернення Орендодавця до суду для захисту свого права та стягнення боргу.

Представники сторін в судове засідання подали акт приймання- передачі приміщення від 01.11.2011р. та підтвердили звільнення суборендарем спірного приміщення. Представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог в частині звільнення займаного приміщення відповідачем. Заяву прийнято судом.

Доказів оплати боргу чи пропозицій по врегулюванню спору не надходило.

Представник відповідача пояснив, що підприємство не в змозі сплатити заборгованість у звязку з важким фінансовим становищем підприємства та відсутністю обігових коштів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

За своїм змістом наданий договір суборенди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 05.05.2008р. є договором найму (оренди) і відповідає вимогам статті 283 ГК України та статті 759 ЦК України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір не визнавався недійсним та не розривався судом. Наявність договірних відносин між сторонами не спростована учасниками процесу в належний спосіб. Дія договору припинена за закінченням строку його дії.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку - є господарським зобовязанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 762 ЦК України та пункту п. 5.1 Договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (не пізніше 10 числа поточного місяця).

Як вбачається з матеріалів справи, в суборендаря з січня 2010р. існувала заборгованість за оренду приміщення в сумі 140000 грн. Наявність заборгованості підтверджується поданими документами в справу (акт звірки заборгованості) та не спростована в належний спосіб.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Доказів погашення заборгованості по орендній платі в сумі 417322 грн. 58 коп. за період з січня 2010р. по червень 2011 року Відповідачем не подано, заборгованість визнана відповідачем, тому заборгованість підлягає стягненню з Відповідача.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник при простроченні грошового зобовязання має перерахувати кредитору суму боргу з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних з простроченої суми.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано розрахунок інфляційних збитків за спірний період і нараховано 29491 грн. 21 коп. При перевірці математичного розрахунку судом за допомогою апаратного комплексу «Ліга-Закон»встановлено, що підлягає до стягнення 26623 грн. 68 коп. Позивачем не враховано, що індекс інфляції може нараховуватися з наступного (за розрахунковим) місяця, і лише за повний місяць, а тому в решті вимог про стягнення інфляційних належить відмовити.

Позивачем надано розрахунок 3% річних з простроченої суми за спірний період з 10 травня 2010 р. по 07 липня 2011р. і нараховано 8131 грн. 39 коп. з посиланням на вимоги ст. 625 ЦК України. При перевірці математичного розрахунку судом за допомогою апаратного комплексу «Ліга-Закон»встановлено, що підлягає до стягнення 8094 грн. 21 коп. 3% річних з простроченої суми, оскільки право на стягнення відсотків у кредитора зявляється з наступного дня прострочення платежу. В решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення. Позивач не обґрунтував, яке його право порушено і яке право він у такий спосіб захищає, оскільки суду подано додаткові докази про продовження дії договору оренди та акт звільнення і передачі орендодавцю спірного приміщення від 01.11.2011р.

Вимога про стягнення 70000 грн. неустойки задоволенню не підлягає, оскільки між сторонами підписано належний акт повернення приміщення орендодавцю, позивач відмовився від вимоги звільнення приміщення, відмову прийнято судом. В задоволенні вимоги про стягнення неустойки належить відмовити. Провадження в частині звільнення приміщення належить припинити за відсутністю предмету спору.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до вимог ст.ст. 15,16 ЦК України.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 9040 грн. 81 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 78, п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Євросервіс - 2000», м. Черкаси, вул. Нечуй-Левицького, 16, код ЄДРПОУ 31489898, номер рахунку в банку невідомий

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий

417322 грн. 58 коп. заборгованості, 26623 грн. 68 коп. інфляційних, 8094 грн. 21 коп. - 3% річних з простроченої суми, 9040 грн. 81 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині зобовязання звільнити займане приміщення припинити.

В решті вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба

Повний текст рішення підписано 28.11.2011р.