Рішення № 19904735, 22.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 рокуСправа № 04/5026/2172/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси до Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро", с. Бужанка Лисянського району Черкаської області про стягнення 4887,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро", у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 4887,90 грн., з яких 2328,33 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 1818,01 грн. три проценти річних, 741,56 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- 30.08.2010 року сторони уклали договір № 30/08/10;

- оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивач звернувся до господарського суду Черкаської області, який рішенням від 05.05.2011 року у справі № 18/5026/594/2011 стягнув з відповідача основний борг, пеню, інфляційні, три проценти річних;

- у згаданому рішенні суду встановлено те, що не потребує доказування, зокрема: "позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 20 395 грн. 25 коп. пені, нарахованої за період з 23 жовтня 2010 року по 04 травня 2011 року. Як зазначалося вище, обовязок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг виник 13 жовтня 2010 року, а тому з урахуванням наведеного - з 14 жовтня 2010 року позивач мав право нараховувати пеню на прострочену заборгованість, однак останній самостійно визначив період прострочення."

- розрахунок трьох процентів річних та інфляційних позивачем був здійснений до 04.05.2011 року; відповідач перерахував позивачу основний борг 26.08.2011 року, отже позивач має право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних за період після прийняття судом рішення до його виконання боржником (постанова ВСУ від 30.09.2008 року № 1/384-07, інформаційний лист ВГСУ від 20.11.2008 року № 01-8/685).

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним:

- донарахована позивачем пеня не підлягає задоволенню, оскільки в процесі розгляду справи №18/5026/594/2011 позивач визначив період початку нарахування пені - 23.10.2010 р. і в процесі розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді не скористався правом збільшити позовні вимоги;

- несплата боргу по договору, укладеного між сторонами не здійснювалась по причині того, що сторони не могли домовитись про суму основного боргу, на виконання договору були складені два акти виконаних робіт: СПП "Біле озеро" - без врахування ПДВ, так як ФОП ОСОБА_3 не являється платником ПДВ та другий акт складений ФОП ОСОБА_3 - з врахуванням ПДВ. З СПП "Біле озеро" стягнуто основний борг без врахування ПДВ рішенням суду. Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.07.2011 року у справі №09/5026/1329/2011 задоволено позовні вимоги СПП "Біле озеро" про визнання недійсним п. 4.1. договору, укладеного між сторонами та встановлено, що не потребує доказуванню, що спір виник внаслідок неправомірних дій обох сторін; відповідно до ч. 3 ст. 219 ГК України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

До початку судового засідання позивач подав на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2011 року письмові пояснення, у яких повідомив суд, що розрахунок пені здійснений за 9 днів, тобто з 14 по 22.10.2010 року, за 23 число вимога про стягнення пені не заявляється, а вказане число зазначене як кінцева дата.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві; в спростування письмового відзиву відповідача зазначали, що позивачем нарахована пеня за зазначений період у даній справі, оскільки Законом це не заборонено; пояснила щодо розрахунку трьох процентів річних, вказавши, що оплата боргу була 26.08.2011 року, позивачем при розрахунку трьох процентів річних 26 число було теж враховано у розрахунку, щодо правильності чи неправильності даного розрахунку пояснення не надала; щодо прохання відповідача, викладеного у письмовому відзиві, щодо зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності відповідача з мотивів, того, що непогашенню боргу сприяли неправомірні дії позивача, заперечила, вказала, що непогодження відповідача з сумою боргу, виставленої позивачем, не звільняло відповідача від своєчасного погашення боргу без ПДВ;

- представник відповідача заперечила проти позову, дотримуючись письмового відзиву на позовну заяву; зазначила, що вина обох сторін щодо оплати встановлена рішенням суду за позовом про визнання пункту договору, укладеного між сторонами, недійсним.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

30 серпня 2010 року ФОП ОСОБА_3 (позивач у справі, виконавець за договором) та СПП "Біле Озеро" (відповідач у справі, замовник за договором) уклали договір №30/08/10 (далі - Договір).

Договір містить такі умови:

- предметом договору є надання послуг сільськогосподаською технікою, а саме: збирання пізніх зернових культур зернозбиральними комбайнами виконавця (комбайни Лексіон в кількості 2 шт.) (п. 1.1.);

- виконавець зобов'язаний надати послуги (виконати роботи) в установлений даним договором термін (п. 2.2.1.);

- сторони згодні в тім, що вартість послуг складає: соняшник - 200 грн. за 1 га роботи на пальному замовника з урахуванням ПДВ, соя - 310 грн. за 1 га роботи на пальному замовника з урахуванням ПДВ, кукурудза - 340 грн. за 1 га роботи на пальному замовника з урахуванням ПДВ, є остаточною, і зміні не підлягає ( п. 4.1.);

- замовник перераховує виконавцю суму вартості послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт на підставі рахунку виконавця (п. 4.2.);

- за невиконання зобов'язань, взятих на себе за умовами договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неплатежу за кожний день прострочення ( п. 5.3.1.).

Позивач на підставі Договору надав послуги відповідачу по збиранню пізніх зернових культур: соя - 321,6 га., соняшник - 177,0 га., кукурудза - 365,9 га, однак сторони підписали два Акти виконаних робіт, а саме, від 29 вересня 2010 року № 1 та від 09 жовтня 2010 року № 1 на різні суми.

ФОП ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до СПП "Біле Озеро" про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 30/08/10 від 30 серпня 2010 року .

Згідно рішення господарського суду Черкаської області від 05 травня 2011 року у справі № 18/5026/594/2011 за даним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до сільськогосподарського приватного підприємства “Біле озеро” про стягнення 272 658 грн. 85 коп. судом встановлено: "…Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 30 серпня 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) та сільськогосподарським приватним підприємством “Біле озеро” (замовник) було укладено договір за № 30/08/10. Позивач свої зобовязання за договором виконав повністю та виконав роботи зі збирання сільськогосподарських культур на загальну суму 214 027 грн. 90 коп. без врахування ПДВ, що підтверджується актом №1 виконаних робіт від 29 вересня 2010 року. Зазначений акт підписаний сторонами та засвідчений печатками. Однак позивач в позовній заяві посилався на акт №1 прийомки передачі виконаних агротехнічних робіт від 09 жовтня 2010 року, згідно якого вартість наданих послуг (виконаних робіт) складає 257448 грн. 40 коп. Зазначений акт також підписаний сторонами та засвідчений печатками. З матеріалів справи вбачається, що позивач є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом про сплату єдиного податку від 14 вересня 2007 року. … Таким чином умови договору, а саме п. 4.1. в частині додаткового донарахування до договірної ціни податку на додану вартість суперечать п.п. 7.2.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки позивач не є платником податку на додану вартість, а тому договір про надання послуг в цій частині є нікчемним. За таких обставин суд дійшов висновку, що фактично позивачем виконані роботи по договору №30/08/10 від 30 серпня 2010 року на суму 216 081 грн. 50 коп. (без врахування ПДВ). При цьому судом враховано та сторонами не оспорюється, що виконавець на підставі договору зібрав зернові культури, а саме: сої на площі 321,6 га., соняшнику на площі 177,0 га. та кукурудзи на площі 365,9 га. Залишок дизельного пального у виконавця робіт становив 302 л. на суму 2 053 грн. 60 коп., що підтверджується актом виконаних робіт від 29 вересня 2010 року. Сума що підлягала сплаті позивачу (виконавцю робіт) становила 214 027 грн. 90 коп. (216 081 грн. 50 коп. 2 053 грн. 60 коп.).Відповідач в свою чергу зобовязання по оплаті виконаних позивачем робіт виконав частково, сплативши позивачу кошти в розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 17). Отже, загальна сума боргу за виконані роботи згідно договору №30/08/10 від 30 серпня 2010 року складає 194027 грн. 90 коп. (214027 грн. 90 коп. 20000 грн. 00 коп.). … Таким чином, з урахуванням вищенаведених умов договору відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем за виконані ним роботи не пізніше 13 жовтня 2010 року, оскільки акт виконаних робіт на суму 214027 грн. 90 коп. підписаний сторонами 29 вересня 2010 року. … Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 20 395 грн. 25 коп. пені, нарахованої за період з 23 жовтня 2010 року по 04 травня 2011 року на суму заборгованості, в розмірі 257448 грн. 40 коп. (з урахуванням здійснених відповідачем проплат). Однак як вказувалося вище, вартість наданих позивачем послуг, які підлягали оплаті, становила 214027 грн. 92 коп. без врахування ПДВ. Таким чином нарахування пені здійснено позивачем невірно.Крім того, позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення заборгованості, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.Як зазначалося вище, обовязок відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг виник 13 жовтня 2010 року, а тому з урахуванням наведеного - з 14 жовтня 2010 року позивач мав право нараховувати пеню на прострочену заборгованість, однак останній самостійно визначив період прострочення.Також слід вказати, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому судом враховано, що п. 5.2.1. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України. За таких обставин, розмір пені нарахований за період з 23 жовтня 2010 року (дата зазначена позивачем) по 13 березня 2011 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України) на суму боргу без врахування ПДВ складає 12 634 грн. 39 коп."

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05 травня 2011 року у справі № 18/5026/594/2011 позов задоволено частково, стягнуто з сільськогосподарського приватного підприємства “Біле озеро" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - 194027 грн. 90 коп. основної заборгованості, 12 634 грн. 39 коп. пені, 10 867 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 3 274 грн. 64 коп. 3% річних, 2 207 грн. 10 коп. витрат на сплату державного мита та 191 грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті вимог відмовлено.

Згідно вказаного рішення суду пеню стягнуто за період з 23 жовтня 2010 року (дата зазначена позивачем) по 13 березня 2011 року, 3% річних стягнуто по 04 травня 2011 року (дата вказана позивачем), інфляційні стягнуто по 04.05.2011 року (дата вказана позивачем).

Відповідач перерахував позивачу 223202,87 грн. 26.08.2011 року, що підтверджується банківською випискою.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26 липня 2011 року у справі № 09/5026/1329/2011, яке набрало законної сили, за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору, позов задоволено повністю, визнано недійсним пункт п.4.1 Договору від 30.08.2010 року №30/08/10, укладений між сільськогосподарським приватним підприємством "Біле озеро" с.Бужанка Лисянського району Черкаської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м.Черкаси, в частині визначення вартості послуг з урахуванням податку на додану вартість, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро" 160,50 грн. судових витрат.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2. Договору замовник перераховує виконавцю суму вартості послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт на підставі рахунку виконавця

Таким чином, відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем за виконані ним роботи не пізніше 13 жовтня 2010 року, оскільки акт виконаних робіт на суму 214027 грн. 90 коп. підписаний сторонами 29 вересня 2010 року.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно рішення господарського суду Черкаської області від 05 травня 2011 року у справі №18/5026/594/2011 пеню стягнуто за період з 23 жовтня 2010 року (дата зазначена позивачем) по 13 березня 2011 року, 3% річних стягнуто по 04 травня 2011 року (дата вказана позивачем), інфляційні стягнуто по 04.05.2011 року (дата вказана позивачем).

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 14.10.2010 року по 22.10.2010 року як випливає з його письмових пояснень від 21.11.2011 року, в сумі 741,56 грн. Розрахунок пені перевірений судом, він є вірним. Заперечення представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що в процесі розгляду попередньої справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді позивач не скористався правом збільшити позовні вимоги, тому слід відмовити йому в задоволенні позовних вимог, суд не вважає підставою для прийняття такого рішення.

Щодо прохання відповідача, викладеного у письмовому відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру відповідальності або звільнення відповідача від відповідальності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно рішення господарського суду Черкаської області від 26 липня 2011 року у справі № 09/5026/1329/2011, яке набрало законної сили, за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору, позов задоволено повністю, визнано недійсним пункт п.4.1 Договору від 30.08.2010 року №30/08/10, укладений між сільськогосподарським приватним підприємством "Біле озеро" с.Бужанка Лисянського району Черкаської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м.Черкаси, в частині визначення вартості послуг з урахуванням податку на додану вартість, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро" 160,50 грн. судових витрат. У даному рішенні суду встановлено, що "…Як вбачається із матеріалів справи, відповідач (виконавець за договором) не є платником податку на додану вартість, отже включення у ціну послуг по договору податку на додану вартість суперечить зазначеним положенням ЗУ "Про ПДВ" та порушує права позивача (замовник за договором), який є платником податку на додану вартість. …Отже, враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що спірні положення Договору про встановлення договірної ціни послуг з урахуванням ПДВ, суперечать вимогам закону і тому підлягають визнанню недійсними". Крім того, в рішенні господарського суду Черкаської області від 26 липня 2011 року по справі № 09/5026/1329/2011 за позовом Сільськогосподарського підприємтсва "Біле озеро" с.Бужанка Лисянського району до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору, яке набрало законної сили, вказано, що спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним зменшити розмір пені, суд вважає підлягаючим до задоволення лише 50% розміру суми пені, заявленої позивачем до стягнення, а саме 370,78 грн. пені.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення та нараховано три проценти річних за період з 05.05.2011 року по 26.08.2011 року в сумі 1818,01 грн. Суд вважає, що позивачем невірно визначена кінцева дата періоду прострочення виконання відповідачем забов'язання з оплати, оскільки погашення основного боргу було вже здійснено 26.08.2011 року, що підтверджується банківською випискою, отже позивач має право нараховувати три проценти річних по 25.08.2011. Згідно розрахунку суду три проценти річних за період з 05.05.2011 по 25.08.2011 (113 днів) становить 1802,07 грн., дана сума і підлягає до задоволення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні за період з травня 2011 року по червень 2011 року в сумі 2328,33 грн. Розрахунок інфляційних перевірений судом, він є вірним.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 370,78 грн. пені, 1802,07 грн. три проценти річних, 2328,33 грн. інфляційних .

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 93,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 217,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 311,30 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського приватного підприємства "Біле озеро", (юридична адреса: Черкаська область, Лисянський район, с. Яблунівка, вул. Шевченка, 2; інша адреса: Черкаська область, Лисянський район, с. Бужанка, пр. Заводський 1-а, ідентифікаційний код 32546815) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, юридична адреса: (АДРЕСА_1; інша адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 370,78 грн. пені, 1802,07 грн. три проценти річних, 2328,33 грн. інфляційних та 311,30 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяІ.І. Гура

Повне рішення складено 25 листопада 2011 року.