Рішення № 19904734, 24.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 рокуСправа № 09/5026/2403/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-93" м.Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Білозір'я Черкаського району Черкаської області про стягнення 24524,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 24524,11 грн., у тому числі: 22715,20 грн. повернення суми попередньої оплати, 1159,19 грн. інфляційних нарахувань та 649,72 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі домовленості позивач здійснив попередню оплату за виготовлення та поставку продукції в сумі 23715,20 грн., однак свої зобов'язання відповідач не виконав, продукцію не передав, на вимогу позивача повернув лише 1000,00 грн. попередньої оплати.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду уповноважений особі відповідача Марікуца С.Т. 29.10.2011 року.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та неявка його представника у судове засідання не перешкоджають розгляду справи. На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно домовленості між сторонами відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №РФ-010/10 від 11.03.2010 року на "Стенд для відрізних шлангів REHAU в будмагазинах" в кількості 1 шт. на суму 3400,00 грн., та №РФ-026/10 від 30.04.2010 року на "Стенд для відрізних шлангів REHAU в будмагазинах" в кількості 6 штук, "Запасні бобіни для стендів для відрізних шлангів REHAU в будмагазинах" в кількості 7 шт. на загальну суму 25394,00 грн. В умовах оплати у вказаних рахунках-фактурах зазначено - "попередня оплата".

Відповідно до виставлених рахунків позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 3400,00 грн. 12.03.2010 року та 20315,20 грн. 05.05.2010 року, що підтверджується банківськими виписками.

Відповідач своїх зобов'язань з виготовлення та поставки продукції не виконав.

08 вересня 2010 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення коштів вих.№1/08/09/10, у якому вимагав повернути кошти протягом 7 календарних днів з моменту отримання даного листа-вимоги.

22 листопада 2010 року відповідач повернув позивачу 1000,00 грн. з призначенням платежу - "Повернення грошових коштів згідно листа-вимоги №1/08/09/10 за невироблену продукцію", що підтверджується банківською випискою.

19 квітня 2011 року позивач направив відповідачу повторний лист-вимогу про повернення коштів вих.№01/19042011, у якому вимагав повернути решту суми попередньої оплати протягом 7 календарних днів.

Відповідач на лист-вимогу не відповів, суму попередньої оплати не повернув.

Предметом спору у справі є стягнення суми попередньої оплати, на яку не було виготовлено та не поставлено продукцію.

Сторони спірних правовідносин є субєктами господарювання, зобовязання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, позивач вправі вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вказані положення ЦК України, відповідач повинен був повернути 23715,20 грн. (3400,00 грн. + 20315,20 грн.) суми попередньої оплати протягом семи днів з дня отримання вимоги, однак повернув лише 1000,00 грн. 22.11.2010 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 1159,19 грн. інфляційного збільшення суми боргу за період з 22.11.2010 року по 31.08.2011 року. Розрахунок позивачем зроблений не вірно, оскільки ним не враховані рекомендації Верховного Суду України щодо порядку нарахування інфляційного збільшення, і нараховані інфляційні за 9 днів листопада 2010 року. Згідно розрахунку, зробленого судом, інфляційне збільшення за вказаний період становить 1135,76 грн. з розрахунку: 22715,20 грн. (сума простроченого платежу) х 1,050 (середній індекс інфляції за вказаний період) = 23850,96 грн. - 22715,20 грн. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки сторонами не встановлений інший розмір процентів річних, позивачем нараховані 649,72 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 22.11.2010 року по 04.10.2011 року. Розрахунок позивачем зроблений невірно, при визначенні кількості днів прострочення вказано 348 днів, хоча фактично у вказаному періоді 317 днів. Згідно розрахунку, зробленого судом, сума трьох процентів річних становить 591,84 грн., з розрахунку: 22715,20 грн. (сума простроченого платежу) х 3% :100 : 365 днів х 317 днів прострочення, вказаного позивачем періоду. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають також частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 22715,20 грн. повернення суми попередньої оплати, 1135,76 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 591,84 грн. три проценти річних, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 244,43 грн. витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 480,43 грн.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-93" (м.Київ, Військовий проїзд, 1, ідентифікаційний код 21490698) - 22715,20 грн. повернення суми попередньої оплати, 1135,76 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 591,84 грн. три проценти річних та 480,43 грн. судових витрат.

Відмовити в решті позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯН.М. Курченко

Повне рішення складено 25 листопада 2011 року.