Рішення № 19904288, 28.11.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2011 р.Справа № 20/5025/1944/11 За позовом Публічного акціонерного товариства „Хмельниччина –Авто” м. Хмельницький до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 2064,95 грн.

                                                                                                              Суддя Гладій С.В.

Представники сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 2064,95 грн., з яких 1520,00 грн. –основного боргу, 419,52 грн. –інфляційних, 125,43 грн. –3% річних

Ухвалою господарського суду від 31.10.2011р. прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі № 20/5025/1944/11. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є витяг з реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції.

Позивач в судове засідання не з’явився, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, про причини неприбуття не повідомив, вимоги суду не виконав.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2011р. розгляд справи відкладено в зв’язку з не з’явленням відповідача в судове засідання.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 15.11.2011р. та 28.11.2011р. не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребуваних документів, в тому числі письмовий відзив на позов, не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Відповідно до усної домовленості між ПАТ „Хмельниччина –Авто” м. Хмельницький та ФОП ОСОБА_1 м. Хмельницький, 31.03.2008 року була домовленість про поставку на адресу позивача товару, а саме: об’ємні рамки для номерних знаків автомобілів Mersedes –Benz. Chrysler. Dodge в кількості 200 штук.

31.03.2008р. позивачем від відповідача отримано рахунок –фактуру №СФ-0000002 на рамки в кількості 200 шт. на загальну суму 4920,00 грн.

Позивач рахунок –фактуру №СФ- 0000002 від 321.03.2008р. виконав та перерахував кошти відповідачу в сумі 4920,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 07.04.2008р..

Відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, та частково повернув позивачу кошти в сумі 3400 грн., що підтверджується випискою банку від 13.06.2008р. –3200 грн. та 29.10.2008р. –200 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час звернення з позовом до суду становить 1520,00 грн.

Позивач на адресу відповідача надіслав претензії № 357 від 02.09.2010р., №475 від 13.09.2011р. про повернення передоплати в розмірі 1520,00грн., які останнім залишенні без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 419,52 грн. індексу інфляції та 125,43 грн. 3% річних.

В зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань, позивач подав позов про стягнення з відповідача 2064,95 грн. в т.ч.: 1520,00 грн. передоплати, 12543 грн. 3% річних, 419,52 грн. індексу інфляції.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач рахунок –фактуру №СФ-0000002 від 31.03.2008р. виконав та перерахував кошти відповідачу в сумі 4927,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 07.04.2008..

Відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, та частково повернув позивачу кошти в сумі 3400 грн., що підтверджується випискою банку від 13.06.2008р. –3200 грн. та 29.10.2008р. –200 грн.

Свої зобов'язання відповідач виконав частково, і станом на момент звернення до суду за ним рахувалася заборгованість в сумі 1520,00 грн..

На момент винесення рішення сума боргу не змінилася.

Враховуючи викладене вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 1520,00 грн. є обгрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі цього позивачем від простроченої суми заявлено до стягнення з відповідача 419,52 грн. – нарахувань інфляції та 125,43 грн. 3% річних.

Позов в частині стягнення з відповідача нарахувань інфляції в сумі 419,52 грн. та 3% річних в сумі 125,43грн. підтверджений належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 1, 4-5, 4-7, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 87,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Хмельниччина –Авто” м. Хмельницький до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 2064,95 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Хмельниччина –Авто” (м. Хмельницький, Пр. Миру,102, код 03112917) – 1520,00 грн. (одна тисяча п’ятсот двадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 125,43 грн. (сто двадцять п’ять гривень 43 коп.) 3% річних, 419,52 грн. (чотириста дев’ятнадцять гривень 52 коп.) нарахувань інфляції, 102,00 грн. (сто дві гривни 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

          Суддя                                                                      С.В. Гладій