Рішення № 19903340, 29.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 5023/9153/11

вх. № 9153/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився 3-ї особи < Текст > відповідача - не з*явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Хілті (Україна) ЛТД м. Київ 3-я особа < Текст >

до ТОВ "Владіс", м. Харків 3-я особа < Текст >

про стягнення коштів в сумі 31636, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ""Хілті (Україна) ЛТД ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ фірма "Владіс" ( відповідача) суму основного боргу 20610,37 грн., пеню 1565,91 грн., інфляційні втрати 7605,23 грн.,судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу з від 07.12.07 року за № 51/118 у відповідності до якого позивач поставив відповідачу товар на суму 26372,77 грн.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено, що 07.12.07 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу за № 51/118 С.( а.с.15). У відповідності до умов договору позивач зобов*язався продати, а відповідач набуває право власності на зобов*язався сплатити за товари у відповідності до рахунку фактури № 31065526 від 06.12.2007 року та у відповідності до наступного графіку: передплата 9372,77 грн. до 21.12.2007 року., 8500 грн. до 15.01.2008 року, 8500 грн. до 01.02.2008 року. Відповідач зобов*язався сплатити за передані товари шляхом відповідних сум грошових коштів на банківський рахунок позивача. Зобов*язання відповідача стосовно оплати вартості товарів, які є предметом цього договору, вважаються виконаними від дати зарахування відповідної суми на банківський рахунок позивача ( п.4 договору). Крім того, відповідач зобов*язався сплатити пеню за кожний день прострчення сплати вартості товарів переданих відповідачу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу,належить власникові .

Як доказ виконання договору позивачем надані накладні за №61048195 від 07.12.2007 року на суму 26372,77 грн ( а.с.16), № 61047809 від 30.11.2007 року на суму 237,60 грн.( а.с.17),довіреності за № ЯОН № 637879 від 30.11.2007 року, № ЯОН за № 637887 від 07.12.2007 року,.

Строни звірили розрахунки про що свідчить акт звірки станом на липнь 2009 року ( а.с.23).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, за таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 20610,37 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 1854,93 грн. 3% річних та 7605,23 грн. інфляційних втрат.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та становить 1565,91 грн.,яка підлягає стягненню з відповідча.

Нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються пропорційно сумі задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача державне мито в сумі 316,36 грн. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - в сумі 236 грн.

Керуючись ст. 32, 33, 44-49, 82-85 ГПК України, ст. 257, 258, 267, 509, 530, 712 ЦК України, суд

< Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з ТОВ фірма "Владіс" ( м.Харків, пр-т 50 річчя СРСР, буд.20 кв.13, код ЄДРОУ 23753943 р/р 26008166869700 а АКІБ "УкрСиббанк" МФО 351005) на користь ТОВ"Хілті (Україна) ЛТД" ( м.Київ, вул.Боженко,86 Л. офіс 10, код ЄДРОУ 23162194 р/р 26004200033019 у ПАТ "Сітібанк" МФО 300584) суму основного боргу 20610,37 грн., пені 1565,91 грн., інфляційних втрат-7605,23 грн., 3 % річних- 7605,23 грн., державне мито 316,36 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст > Лаврова Л.С.

рішення підписане 30.11.11 року