Рішення № 19903031, 17.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р. Справа № 5023/7490/11

вх. № 7490/11

Суддя господарського суду Шатерніков М.І.

при секретарі судовогозасідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. від 07.02.2011 року

3-ї особи - у судовому засіданні 16.11.11 - ОСОБА_2, дов. від 15.11.2011 року

- у судовому засіданні 17.11.11 - не з*явився

відповідача - ОСОБА_3., дов. від 02.09.2011 року 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Харківспецнадра", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдизайн" м.Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 30000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдизайн" суму неотриманого доходу у розмірі 30000,00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що неправомірні дії відповідача, а саме злісне невиконання ТОВ "Промдизайн" рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2010 року по справі № 62/211-10 та неповернення належного ІП "Малахіт" майна (кондиціонерів), стали причиною неможливості виконання належним чином умов попереднього договору № 18/05/11 від 18.05.2011 року, що призвело до розірвання цього договору та неотримання позивачем доходу. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2011 року до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено ТОВ "Харківспецнадра" та розгляд справи було відкладено на 10:00 16.11.2011 року.

У судовому засіданні, призначеному на 16 листопада 2011 року представник 3-ї особи оголосив письмові пояснення, надані до канцелярії суду. Зокрема зазначив, що дійсно 18 травня 2011 року між Іноземним підприємством "Малахіт" та ТОВ "Харківспецнадра" було укладено попередній договір № 18/08/11, відповідно умов якого ІП "Малахіт" зобов*язався передати у тимчасове володіння та користування ТОВ "Харківспецнадра" майно (кондиціонери), а 3-я особа зобов*язалась прийняти це майно та сплачувати орендну плату за умови укладення в майбутньому між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України. Проте, як зазначає представник 3-ї особи, на даний момент ІП "Малахіт" умови попереднього договору не виконало, кондиціонери в оренду не надало із посиланням на неправомірні дії третіх осіб (ТОВ "Промдизайн").

У судовому засіданні 16.11.2011 р. було оголошено перерву до 10:10 17.11.2011р. з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Представник позивача, у судовому засіданні 17.11.2011 року, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, вказує на його безпідставність та просить суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

01.09.09р. між ТОВ "Промдизайн" (відповідачем, орендодавець) та ІП "Малахіт" (позивач, орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 337/08-09, згідно умов якого відповідач передає, а позивач за первісним позовом приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го, 2-го та 3-го поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 843,6 кв.м., в тому числі 1-го поверху 295,6 кв.м., 2-го та 3-го поверху 548 кв.м, з метою використання для розміщення офісних та торгових приміщень.

Договір було укладено строком на 11 місяців з 01.09.09р. по 31.07.10р. (п.1.4. Договору).

Через неналежне виконанням орендарем, ІП "Малахіт", умов даного договору ТОВ "Промдизайн" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з ІП "Малахіт" 118434,28 грн. заборгованості за договором оренди № 337/08/09 від 01.09.09р. Вищезазначена позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 62/211-10.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.10р. до сумісного розгляду разом з первісним позовом по справі № 62/211-10 було прийнято зустрічну позовну заяву ІП "Малахіт" про визнання договору оренди № 337/08-09 від 01.09.09р. припиненим з 31.07.2010 р., витребування з незаконного володіння ТОВ "Промдизайн" майна належного ІП "Малахіт" (кондиціонери), відповідно до акту прийому-передачі до договору оренди обладнання № 117/08/10 від 30.12.09р. та стягнення з ТОВ "Промдизайн" на користь ІП "Малахіт" 93925,30 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2004р. по справі № 62/211-10 господарський суд задовольнив первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдизайн" до Іноземного підприємства "Малахіт"; стягнув з ІП "Малахіт" 25 716,19 грн. боргу зі сплати орендної плати, 16 794,09 грн. боргу зі сплати експлуатаційних та комунальних витрат, 75 924,00 грн. компенсації за дострокове розірвання договору оренди; зустрічний позов ІП "Малахіт" до ТОВ "Промдизайн" задовольнив частково; витребував з незаконного володіння ТОВ "Промдизайн" майно, яке належить ІП "Малахіт" відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди обладнання №117/08/10 від 30.12.2009, а саме: 1. Зовнішний блок Daikin ARX 20 E2V1B, Інвентарний номер 2220000817486, вартістю 1451,71 грн.; 2. Зовнішний блок Daikin ARX 20 E2V1B, Інвентарний номер 2220000817745, вартістю 1451,71 грн.; 3. Зовнішний блок Daikin ARX 20 E2V1B, Інвентарний номер 2220000817769, вартістю 1451,71 грн.; 4. Зовнішний блок Daikin R 35 CV1A, Інвентарний номер 2220000817462, вартістю 1451,71 грн.; 5. Зовнішний блок Daikin R 35 CV1A, Інвентарний номер 2220000817592, вартістю 1392.99 грн.; 6. Зовнішний блок Daikin R 35 CV1A, Інвентарний номер 2220000817622, вартістю 1392.99 грн.; 7. Зовнішний блок Daikin R 35 CV1A, Інвентарний номер 2220000817684, вартістю 1451.71 грн.; 8. Зовнішний блок Daikin R 60 CV1A, Інвентарний номер 2220000817493, вартістю 1451.71 грн.; 9. Зовнішний блок Daikin R 60 CV1A, Інвентарний номер 2220000817646, вартістю 1809.40 грн.; 10. Зовнішний блок Daikin R 60 CV1A, Інвентарний номер 2220000817660, вартістю 1809.40 грн.; 11. Зовнішний блок Daikin RKS 71 FV1B, Інвентарний номер 2220000817530, вартістю 5985.40 грн.; 12. Зовнішний блок Daikin RKS 71 FV1B, Інвентарний номер 2220000817547, вартістю 5985.40 грн.; 13. Зовнішний блок Daikin RKS 71 FV1B, Інвентарний номер 2220000817707, вартістю 5985.40 грн.; 14. Зовнішний блок Daikin RR 1000 B8W1B, Інвентарний номер 2220000817561, вартістю 8505.69 грн.; 15. Зовнішний блок Daikin RR 1000 B8W1B, Інвентарний номер 2220000817820, вартістю 5316.02 грн.; 16. Зовнішний блок Daikin RR 1000 B8W1B, Інвентарний номер 2220000817851, вартістю 5316.02 грн.; 17. Зовнішний блок Daikin RX 20 E2V1B, Інвентарний номер 2220000817783, вартістю 1451.71 грн.; 18. Зовнішний блок Daikin RX 20 E2V1B, Інвентарний номер 2220000817806, вартістю 1451.71 грн.; 19. Внутрішній блок Daikin FAQ 100BVV1B, Інвентарний номер 2220000817554, вартістю 6661.08 грн.; 20. Внутрішній блок Daikin FAQ 100BVV1B, Інвентарний номер 2220000817813, вартістю 4163.25 грн.; 21. Внутрішній блок Daikin FAQ 100BVV1B, Інвентарний номер 2220000817844, вартістю 4163.25 грн.; 22. Внутрішній блок Daikin FT 35 CV1A8, Інвентарний номер 2220000817455, вартістю 854.02 грн.; 23. Внутрішній блок Daikin FT 35 CV1A8, Інвентарний номер 2220000817585, вартістю 938.50 грн.; 24. Внутрішній блок Daikin FT 35 CV1A8, Інвентарний номер 2220000817677, вартістю 854.02 грн.; 25. Внутрішній блок Daikin FT 60 FVM, Інвентарний номер 2220000817509, вартістю 854.02 грн.; 26. Внутрішній блок Daikin FT 60 FVM, Інвентарний номер 2220000817615, вартістю 469.24 грн.; 27. Внутрішній блок Daikin FT 60 FVM, Інвентарний номер 2220000817639, вартістю 1174.25 грн.; 28. Внутрішній блок Daikin FT 60 FVM, Інвентарний номер 2220000817653, вартістю 1174.25 грн.; 29. Внутрішній блок Daikin FTKS 71 FV1B, Інвентарний номер 2220000817516, вартістю 2247.00 грн.; 30. Внутрішній блок Daikin FTKS 71 FV1B, Інвентарний номер 2220000817523, вартістю 2247.00 грн.; 31. Внутрішній блок Daikin FTKS 71 FV1B, Інвентарний номер 2220000817691, вартістю 2247.00 грн.; 32. Внутрішній блок Daikin FTXS 20 CAVMB, Інвентарний номер 2220000817479, вартістю 854.02 грн.; 33. Внутрішній блок Daikin FTXS 20 CAVMB, Інвентарний номер 2220000817738, вартістю 854.02 грн.; 34. Внутрішній блок Daikin FTXS 20 CAVMB, Інвентарний номер 2220000817752, вартістю 854.02 грн.; 35. Внутрішній блок Daikin FTXS 20 CAVMB, Інвентарний номер 2220000817776, вартістю 854.02 грн.; 36. Внутрішній блок Daikin FTXS 20 CAVMB, Інвентарний номер 2220000817790, вартістю 854.02 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 р. вищевказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдизайн" та Іноземного підприємства "Малахіт" були залишені без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 та рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2010 у справі № 62/211-10 залишено без змін.

27 квітня 2011 року господарським судом Харківської області видано наказ по справі № 62/211-10 про витребування з незаконного володіння ТОВ "Промдизайн" майна, яке належить ІП "Малахіт" відповідно до акту приймання-передачі до договору оренди обладнання №117/08/10 від 30.12.2009 року.

Однак, відповідач - ТОВ "Промдизайн", не виконав рішення суду, що не заперечується відповідачем.

18.05.2011 р. між Іноземним підприємством "Малахіт" (позивач) та ТОВ "Харківспецнадра" (3-я особа) було укладено попередній договір № 18/08/11, відповідно умов якого позивач зобов*язався передати у тимчасове володіння та користування ТОВ "Харківспецнадра" майно (кондиціонери), а 3-я особа зобов*язалась прийняти це майно та сплачувати орендну плату за умови укладення в майбутньому між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України. Перелік майна, яке на підставі попереднього договору № 18/05/11 належало передати у тимчасове володіння та користування 3-ї особи встановлено у п. 1.2 попереднього договору. Згідно з п. 1.4 попереднього договору майно належить Іноземному підприємству "Малахіт" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2010 року по справі № 62/211-10. Орендна плата за користування майном (кондиціонерами) визначена сторонами у розмірі 10000,00 грн. за місяць у тому числі ПДВ - 20% (п. 3.3. договору). У розділі 7 попереднього договору сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання умов договору, зокрема у разі невиконання умов договору однією із сторін інша сторона має право відмовитись від виконання цього договору та розірвати його попередивши про це іншу сторону за 5 днів.

Викладені обставини, а саме навмисне та злісне невиконання ТОВ "Промдизайн" рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2010 року по справі № 62/211-10, яке є обов*язковим для виконання на всій території України, в частині витребування з незаконного володіння ТОВ "Промдизайн" майна належного ІП "Малахіт" (кондиціонери), відповідно до акту прийому-передачі до договору оренди обладнання № 117/08/10 від 30.12.09р., призвели до неможливості виконання позивачем умов попереднього договору № 18/05/11 від 18 травня 2011 року, укладеного між Іноземним підприємством "Малахіт" та ТОВ "Харківспецнадра", що в свою чергу, на думку позивача, потягло завдання йому збитків у вигляді 30000,00 грн. упущеної вигоди за три місяці оренди. На підставі цього ІП "Малахіт" вважаючи свої права порушеними, просить їх захистити задовольнити позовні вимоги та стягнути на його користь з ТОВ "Промдизайн" вказані грошові кошти.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням підстав первісних позовних вимог та заперечень щодо них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 316. Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання є відшкодування збитків.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Розяснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: субєкт, обєкт, обєктивна та субєктивна сторона. Субєктом є боржник, обєктом правовідносини по зобовязаннях; обєктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобовязання, причинний звязок між противоправною поведінкою боржника і збитками; субєктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобовязань.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого причинного звязку між порушенням зобовязанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора (ІП "Малахіт"), на боржника (ТОВ "Промдизайн") покладається обовязок довести відсутність своєї вини у завданні збитків.

Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність причинно-наслідкового звязку між не отриманим ІП "Малахіт" доходом у розмірі 30000,00 грн. і бездіяльністю відповідача ТОВ "Промдизайн" а також відсутністю вини відповідача, що у відповідності до ст. 22, 1166 ЦК України означає відсутність правових підстав для стягнення збитків і задоволення позовних вимог у даній справі.

Приходячи до висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків судом враховано рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 р. № 04-5/239, в п. 9 яких встановлено, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного звязку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили та заподіяною шкодою недостатньо встановити факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи необхідно становити, чи могло таке судове рішення бути виконане в момент предявлення його до виконання.

Позивач посилається на умисне та злісне невиконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 28.09.10 р. у справі № 62/211-10.

Однак з матеріалів справи вбачається що невиконання рішення мало місце внаслідок об*єктивних причин, оскільки відповідач не має ані права власності, ані права користування приміщеннями за адресою: м. Харків, вул.Механізаторська,4-а, в яких знаходиться майно, яке підлягає витребуванню за рішення господарського суду Харківської області від 28.09.10 р. у справі № 62/211-10.

Як свідчать матеріали справи, нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в період з 01.09.09р. по 31.07.10 р. перебували у тимчасовому користуванні відповідача, ТОВ "Промдизайн" на підставі договору оренди № 5 від 01.09.09р., укладеного між ТОВ "Промдизайн" та власниками цього приміщення - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6

Право власності ФОП ОСОБА_7 (якому належить 30/100 частини приміщення), ФОП ОСОБА_5 (якому належить 50/100 частини приміщення) та ФОП ОСОБА_6 (якому належить 20/100 частини приміщення) на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується, зокрема, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

31.07.10р. вказане приміщення було повернуто ТОВ "Промдизайн" орендодавцям - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі приміщення до договору оренди № 5 від 01.09.09р.

Таким чином, станом на момент видачі наказу, укладення попереднього договору № 18/05/11 відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з виконання судового рішення по справі № 62/211-10 та надання боржникові часу для добровільного виконання вказаного рішення суду травеньчервень 2011 року, ТОВ "Промдизайн" не мав ані права власності, ані будь-яких інших майнових прав щодо нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, в яких знаходиться майно, яке підлягає витребуванню, а отже, не міг виконати судове рішення про передачу даного майна стягувачеві з об*єктивних причин.

Цей факт є також встановленим ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.2011 р. під час розгляду скарг ТОВ "Промдизайн" на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в межах справи господарського суду Харківської області № 62/211-10, що, за приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України є преюдиціальним фактом і не підлягає доведенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення збитків є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 13, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 111, 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 217-219, 225 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 8285 ГПК України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Шатерніков М.І.

Повний текст судового рішення підписано 22.11.2011 року.