Рішення № 19902551, 14.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р. Справа № 5023/8213/11

вх. № 8213/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 28 від 31.01.2011 року;

відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К" "Євро Люкс", м. Луганськ 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пєктораль-2005", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 32985,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "К" "Євро Люкс", м. Луганськ, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пектораль-2005", м. Харків, 32622 грн. заборгованості, 304,77 грн. пені, 58,99 грн. 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 1708 від 17.08.11 р. не виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати транспортних послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24 жовтня 2011 року.

24 жовтня 2011 року позивач надав документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2011 року було відкладено розгляд справи на 14 листопада 2011 року.

14 листопада 2011 року представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулись ухвали суду від 24.10.2011 р., від 06.10.2011 р. з відмітками:"за даною адресою не значиться" та "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 18 жовтня 2011 року юридична адреса відповідача - 61085, м. Харків, вул. Астрономічна, 35В, кв. 11, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

17 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "К" "Євро Люкс", м. Луганськ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пектораль-2005", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 1708, у відповідності до умов якого відповідач доручає, а позивач, в свою чергу, приймає на себе зобов"язання по транспортному обслуговуванню з метою виконання перевезень вантажів відповідача у міжнародному автомобільному сполученні на підставі окремих замовлень, які підтверджуються оформленням міжнародних накладних. Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг позивача визначається за узгодженням окремо за кожним перевезенням, оформленим замовленням та накладної СMR з урахуванням маршруту та узгоджених сторонами умов виконання перевезення. Пунктом 3.2 договору передбачений порядок розрахунку, який зідйснюється відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання повного пакету необхідних оригінальних та вірно оформлених документів, які підтверджують виконання перевезення, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в замовленні. Пунктом 7.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір діє з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року. Якщо не має пропозицій щодо розірвання цього договору, то він вважається продовженим на період наступного року.

Згідно договору - заявки № б/н від 17.08.2011 р. загальна вартість виконаних послуг складає 32622 грн.

Відповідно до відмітки в міжнародній товарно - транспортній накладній CMR № 8377785 вантаж був отриманий вантажоотримувачем 26.08.2011 року.

Як було вищезазначено, сторони узгодили порядок оплати - на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання повного пакету необхідних оригінальних та вірно оформлених документів, які підтверджують виконання перевезення, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в замовленні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача пакет документів, а саме акт приймання - передачі виконаних робіт № УЛ-0000654 від 26.08.2011 р., рахунок-фактуру № УЛ-0000654 від 26.08.2011 р., податкову накладну № 654 від 26.08.2011 р., CMR № 837775, статутні документи юридичної особи, що підтверджується реєстром замовлених листів з відміткою про відправку 07.09.2011 р. та чеками "Укрпошти".

Проте відповідач акт приймання - передачі виконаних робіт № УЛ-0000654 від 26.08.2011 р. не підписав та не повернув, та за надані послуги не розрахувався.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами (№ 373 від 07.09.2011 р., № 375 від 12.09.2011 р.) про погашення заборгованості у розмірі 32622 грн., що підтверджується поштовими чеками "Укрпошти".

Проте відповідач на вимоги не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 32622 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 32622 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 58,99 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок перевірений судом).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 304,77 грн. пені, суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Умовами укладеного між сторонами договору № 1708 від 17.08.2011 р. не було передбачено такого виду відповідальності як пеня за прострочення відповідачем виконання свого зобов"язання щодо оплати послуг, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629, 909 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пєктораль-2005" (61085, м. Харків, вул. Астрономічна, 35 В, кв. 11, р/р № 26005010050067 в ПАТ "ВТБ Банку", МФО 321767, код ЄДРПОУ 36323536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К" "Євро Люкс" (61016, м. Луганськ, вул. Советская, 75, р/р № 260010022797980 в Луганській філії АТ "Фінанси та кредит", МФО 304717, код ЄДРПОУ 36323536) 32622 грн. заборгованості, 58,99 грн. 3% річних, 326,80 грн. державного мита та 233,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 304,77 грн. пені відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 17 листопада 2011 року.