Рішення № 19902420, 07.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. Справа № 5023/6514/11 (н.р. 54/254-10)

вх. № 6514/11 (н.р. 10961/1-54)

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов. від 18.03.2011 року,

1-го відповідача - не з"явився,

2-го відповідача - ОСОБА_2 за дов. від 04.01.2011 року,

3-ої особи - не з"явився, 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа <Текст >

до 1. Харківської міської ради, м. Харків

2. Релігійної громади буддистів "Аджита", 3-я особа, Управління земельних відносин Департамету містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, м.Харків 3-я особа <Текст >

про визнання частково не чинним рішення та недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_3, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Релігійної громади буддистів "Аджита" про визнання нечинним пп. 19.1 п. 19 рішення ради №24/09 від 25.02.09 "Про припинення та надання юридичним особам та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди від 19.08.09, а також визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,49 га у АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, зобов'язання ради укласти з позивачем договір оренди цієї земельної ділянки (з урахуванням уточнення).

Позов мотивовано посиланням на порушення відповідачами вимог ст. 120 ЗК України з огляду на те, що на частині земельної ділянки, переданої в оренду за спірним договором, розташована належна позивачу будівля, межа спірної земельної ділянки проходить по проїзній дорозі та фактично перекриває під'їзд до підприємства позивача, а також прийняття оспорюваного рішення за наявності заборони вчиняти такі дії ухвалами судів про забезпечення позовів.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 14.10.10 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди належним чином не з'ясували обставини щодо часткового збігу наданої за оспорюваним договором в оренду земельної ділянки зі спірною земельною ділянкою площею 0,49 га.

Рішенням від 16.02.11 господарського суду Харківської області (суддя Хачатрян В.С.), яке залишено без змін постановою від 07.04.11 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.), відмовлено в задоволенні клопотань позивача про призначення землевпорядної експертизи, витребування доказів та зупинення провадження; відмовлено в задоволенні позову та скасовано заходи забезпечення позову.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорюване рішення прийнято радою в межах її компетенції та в передбачений законом спосіб за відсутністю порушення ухвал судів про забезпечення позовів, оскільки позивачем не доведено поширення певних судових заборон на земельну ділянку по АДРЕСА_2.

Постановою Вищого Господарського суду України по справі 54/254-10 від 20.07.2011 року касаційну скаргу задоволено, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.11 та рішення господарського суду Харківської області від 16.02.11 у справі №54/254-10 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після надходження справи до господарського суду Харківської області справі присвоєно новий номер 5023/6514/11 (н.р. 54/254-10) та передано в провадження судді Буракової Алли Миколаївни.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2011 року призначено справу 5023/6514/11 (н.р. 54/254-10) до розгляду у відкритому судовому засіданні на "22" серпня 2011 р. о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.09.2011 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.10.2011 року о 11:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.10.2011 року о 15:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2011 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 07.11.2011 року о 12:45 годині.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов. Надав пояснення по суті справи.

Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з"явився вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення по суті справи.

Представники 3-ої особи в призначене судове засідання не з"явився вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27.12.2004р. між ЗАТ"Харківський завод двигунів" та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_3 (позивачем) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в реєстрі за номером 5071. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6120574 від 05.01.2005р. позивачем набуто право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-28 площею 707,5 к.м., 2-го поверху № 1-28 площею 382, 0 кв.м. в літ. 2Н-2, загальною площею 1089,5 кв.м., розташовані в АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради м. Харкова №78 від 17.05.2005 р. нежилій будівлі по АДРЕСА_2 було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2.

Рішенням Харківської міської Ради 11 сесії 5 скликання №20/07 «Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ФОП ОСОБА_3 був наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,49га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ. 2Н-2). В п.п.2.1.,2.2. вказаного рішення зазначено, що після прийняття цього рішення необхідно виконати проекти відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування зазначених в додатках до нього обєктів та подати їх на затвердження у встановленому порядку, земельні ділянки для експлуатації та обслуговування, вказаних обєктів будуть надані у користування окремим рішенням після надання проектів відведення земельних ділянок погоджених у встановленому порядку.

06.08.2007 р. на підставі рішення Харківської міської Ради №20/07 від 21.02.07р. ФОП ОСОБА_3 управлінням Земельних ресурсів було розроблено Технічне завдання на виконання робіт по складанню проекту землеустрою земельної ділянки.

Підготовлена документація була направлена позивачем до Харківського міського управління земельних ресурсів для присвоєння кадастрового номеру та погодження акту встановлення та погодження меж земельної ділянки.

20.09.2007 р. Харківським Управлінням земельних ресурсів ФОП ОСОБА_3 був наданий лист №2058, яким Харківське міське управління земельних ресурсів повідомляло, що від РГБ "Аджита" надійшов лист №316 від 18.09.2007р. про відкликання погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка проектується до відведення ФОП ОСОБА_3, та що розгляд проекту землеустрою ФОП ОСОБА_3, щодо присвоєння кадастрового номеру, погодження акту встановлення та погодження меж земельної ділянки та подальшого надання висновку Харківського міського управління земельних ресурсів можливий після надання інформації від Харківської міської ради щодо остаточного визначення меж земельної ділянки АДРЕСА_2, яка проектується до відведення ФОП ОСОБА_3

25.02.2009 р. Харківською міською радою XXXІ сесії V скликання було прийнято рішення № 24/09 "Про припинення та надання юридичним особам та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", відповідно до якого надано Релігійній громаді буддистів "Аджита" в оренду строком до 01.10.2057 р. земельну ділянку площею 0,3050 га по АДРЕСА_2 (Фрунзенський район) за рахунок земель житлової та комунальної забудови в межах, які визначені договором оренди землі від 16.09.2008 р. № 840867100065 для експлуатації та обслуговування комплексу "Пагода".

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення Харківської міської ради Харківської міської ради XXXI сесії V скликання № 24/09 "Про припинення та надання юридичним особам та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 25 лютого 2009 р., в частині п. 19, п.п. 19.1. (далі - рішення Харківської міської рад №24/09) прийнято під час дії судових заборон, та порушують ухвали суду про забезпечення позову, а саме ухвалу Московського районного суду м. Харкова по справі №2-а-77/08 від 04 квітня 2008 року, якою заборонено Харківський міський раді вчиняти будь-які дії щодо оформлення земельної ділянки у по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Таким чином прийняття рішення №24/09 та укладення спірного договору оренди землі є діями по оформленню права користування.19.08.2009р. між Харківською міською радою (орендодавець) та Релігійною громадою буддистів "Аджита" (орендар) на підставі вище зазначеного рішення Харківської міської ради, укладено договір оренди землі № 840966800103 щодо оренди земельної ділянки загальною площею 0,305га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Таким чином, надання земельної ділянки РГБ «Аджита» є прямим порушенням вказаної судової заборони оскільки судове рішення стосувалось однієї частини земельної поверхні, а земельна ділянка надана РГБ «Аджита» частково просторово співпадає з земельною ділянкою яка підлягала відведенню ФОП ОСОБА_3.

Землевпорядною документацією, яка була погоджена РГБ «Аджита» та надана Відповідачу, чітко встановлено та обраховано площу земельної ділянки, яка надана РГБ «Аджита» за рахунок земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, на розробку проекту відведення якої була надана згода ФОП ОСОБА_3 Більш того, земельна ділянка РГБ «Аджита» була надано виключно за рахунок земельної ділянки Позивача, за відсутності інших вільних земель.

Щодо твердження Відповідачів, що ухвалою Московського районного суду по справі 2-а-77/08 від 04.04.08, якою встановлено заборону вчиняти дії, щодо оформлення права користування (власності) відносно земельної ділянки по АДРЕСА_2, не встановлено заборони оформлювати право користування (власності) будь-якою земельною ділянкою, є невірним тлумачення норм Земельного кодексу України та вказаної ухвали.

Така позиція підтверджена постановою ВГСУ по справі від 20.07.2011 року, відповідно до якої «висновок судів про відсутність порушення радою при прийнятті спірного рішення вимог вказаної ухвали від 04.04.08 є передчасним без з'ясування того, щодо якої саме земельної ділянки цією ухвалою вжито заходи забезпечення позову, виходячи з предмету спору в справі №2-а-77/08 та враховуючи відсутність у господарських судів при розгляді даної справи повноважень щодо надання правової оцінки наявності чи відсутності правових підстав для винесення Московським районним судом м. Харкова ухвали в іншій справі.»

Більш того, як вбачається з мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України від 14.10.10р. у даній справі, підставою для скасування попередніх судових рішень визнано передчасність висновку судів про те, що земельна ділянка, розташована на АДРЕСА_2, яка надана в оренду відповідачеві, та земельна ділянка на АДРЕСА_2 є різними земельними ділянками.

Таким чином, Вищий господарсьий суд України вказує, що при вирішенні суті судової заборони необхідно виходити з обставин судової справи №2-а-77/08 та того, чи співпадають просторові межі земельної ділянки, щодо якої вжито заборону та земельної ділянки, яка була надана.

Той факт, що земельні ділянки по вул. Киргизький, що розташована між будівлями з різними поштовими адресами АДРЕСА_2 не спростовує того, що вони накладаються одна на одну, та фактично розташовані на одній території. Головне - це суть судового рішення, яке заборонило здійснювати будь-які дії з оформлення земельної ділянки, згода на розробку якої була надана ФОП ОСОБА_3 рішенням сесії від 21.02.07 №20/07. Ця судова заборона була свідомо порушена наданням РГБ «Аджита» її частини розміром 0,2694 га.

Як свідчать матеріали справи, надання земельної ділянки РГБ «Аджита» відбулось за рахунок земельної ділянки, згода на розробку проекту відведення якої була надана ФОП ОСОБА_3

Крім того, Харківська міська рада, надаючи земельну ділянки за рахунок земельної ділянки, згода на розробку якої була надана ОСОБА_3, фактично внесла зміни до свого попереднього рішення, за яким виникли правовідносин з оформлення права користування на земельну ділянку.

Проте, Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) прийшов до висновку, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, в абзаці 5 п. 5 вказаного Рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них змін, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, системний аналіз правових актів та вказаного рішення Конституційного Суду України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень, якщо відповідно до приписів цих рішень не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 2 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені частково в частині визнання нечинним рішення Харківської міської Ради XVI сесії V скликання № 232/07 від 21.11.2007 р. "Про скасування рішень Харківської міської Ради", в частині скасування пункту 14 Додатку до рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21 лютого 2007 року № 20/07 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 площею орієнтовно 0.49 га по АДРЕСА_2 (Фрунзенський район) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літера 2Н-2)". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо розподілу судових витрат. Ухвалене нове судове рішення, яким судові витрати у розмірі 3,40 грн. стягнуті з Державного бюджету України на користь ФО-П ОСОБА_3 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін. Крім того, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції помилково зазначив в резолютивній частині судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Фактично позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від "27" липня 2010 р. Касаційні скарги релігійної громади буддистів "Аджита". Харківської міської ради залишені без задоволення,а вказані судові рішення залишені без змін.

За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 господарського кодексу україни (надалі ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів. Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Відповідно до п. З ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування”, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За визначенням ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка це частина поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 202 Земельного кодексу України встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1ст.123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.З ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно до ч.б ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Таким чином законодавець використовує термін земельна ділянка на стадіях, на яких право власності або користування на неї ще не зареєстровано.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Відповідно до статті ч.2 14 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вказана суперечність відповідно до статті 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Прийняття рішення про надання земельної ділянки та укладення договору землі за наявності судового рішення про заборону таких дій є порушенням вищенаведених законів, та тягне за собою незаконність рішення сесії та недійсність правочину.

Таким чином, суд дослідивши надані учасниками судового процесу докази та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання частково не чинним рішення Харківської міської Ради XXXI сесії V скликання № 24/09 «Про припинення та надання юридичним особам та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 25 лютого 2009 року, в частині п.19, п.п. 19.1, відповідно до якого надати Релігійній громаді буддистів «АДЖИТА» в оренду строком до 01.10.2057 року земельну ділянку площею 0,3050 га по АДРЕСА_2 (Фрунзенський район) за рахунок земель житлової та комунальної забудови в межах, які визначені договором оренди землі від 16.09.2008 року № 840867100065 для експлуатації та обслуговування комплексу «Пагода»; визнання недійсним договір оренди від 19.08.2009 року № 84966800103, укладений між Харківською міською радою та Релігійною громадою буддистів «Аджита», в решті позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у такі способи як визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Визнати частково не чинним рішення Харківської міської Ради XXXI сесії V скликання № 24/09 «Про припинення та надання юридичним особам та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 25 лютого 2009 року, в частині п.19, п.п. 19.1, відповідно до якого надати Релігійній громаді буддистів «АДЖИТА» (ідент. код 26487927) в оренду строком до 01.10.2057 року земельну ділянку площею 0,3050 га по АДРЕСА_2 (Фрунзенський район) за рахунок земель житлової та комунальної забудови в межах, які визначені договором оренди землі від 16.09.2008 року № 840867100065 для експлуатації та обслуговування комплексу «Пагода».

Визнати недійсним договір оренди від 19.08.2009 року № 84966800103, укладений між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243) та Релігійною громадою буддистів «Аджита» (ідент. код 26487927).

Стягнути солідарно з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) та Релігійної громади буддистів «Аджита» (ідент. код 26487927) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму державного мита в розмірі 170,00 грн., та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/6514/11 (н.р. 54/254-10) складено та підписано 14.11.2011 року.