Рішення № 19902415, 07.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. Справа № 5023/4931/11

вх. № 4931

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - <Текст >позивача - не з'явився;

Прокурор -не з'явився;

Представник 1-го відповідача - не з"явився.

Представник 2-го відповідача - ОСОБА_1, дов. від 02.03.11р.

1, 2,3,5Третя особа - не з'явився;

4 Третя особа - ОСОБА_2, дов від 21.09.2011 р., начальник відділу;

Третя особа (ТОВ "Елітар компані") - ОСОБА_3, дов. від 01.11.2010 р.; 3-й особи - <Текст >відповідача - <Текст >3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Прокурор Вовчанського району Харківської області м. Вовчанськ в інтересах держави, в особі Державного підприємства "Вовчанський держлісгосп", м. Вовчанськ

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків 2) Харківська обласна рада, м. Харків ; 3) Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків; 4) Харківська обласна державна адімністрація, м. Харків ; 5) Вовчанське Бюро технічної інвентаризації , м. Вовчанськ 3-я особа <Текст >

до 1) Вовчанської районної державної адміністрації м. Вовчанськ , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід" м. Харків

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітар-Компані", м. Харків 3-я особа <Текст >

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вовчанського району Харківської області м. Вовчанськ звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави, в особі ДП "Вовчанський держлісгосп"(позивач) з позовною заявою до Вовчанської районної державної адміністрації (перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід"( другий відповідач) , в якій просить суд: 1) розірвати договір оренди землі від 25.04.2003 року, укладений між Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рапід”, який зареєстровано в книзі Державної реєстрації договорів оренди землі № 4 у Вовчанський районній філії ДП “Центр державного земельного кадастру” за № 6 від 02.10.2003 року по Старосалтівській селищній раді Вовчанського району Харківської області; 2) зобов'язати другого відповідача повернути до державної власності земельну ділянку площею 7,5979га для рекреаційних цілей за рахунок земель лісового фонду, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (квартал 103, виділ 2,4 згідно матеріалів лісовпорядкування Старосалтівського лісництва Вовчанського району Харківської області. Також просить покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 липня 2011 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Харківську обласну раду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Вовчанське Бюро технічної інвентаризації на стороні позивача та Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітар-Компані", яка не заявляє самостійних вимог на стороні другого відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2011 року зупинено провадження у справі до розгляду Харківським апеляційним господарським судом справи № 38/287-10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 листопада 2011 року, у звязку з прийняттям Харківським апеляційним господарським судом постанови по справі № 38/287-10, поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 07 листопада 2011 року.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 07 листопада 2011 року проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, надав для доручення до матеріалів справи додаткові пояснення до відзиву на позов (вх. № 22004) та додаткові документи (вх. № 22003) , які судом долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання 07 листопада 2011 року прокурор, позивачі та представник першого відповідача, не зявились, витребувані судом документи не надали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, витребувані судом документи не надали.

Треті особи, окрім представників Харківської обласної державної адміністрації та ТОВ "Елітар компані", своїх представників у призначене судове засідання не направили, витребувані судом документи не надали.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про поновлення провадження у справі від 02.11. 2011 року, яка направлялась на адресу сторін, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами) та пункти 4.1., 4.2 нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р.

Присутні в судовому засіданні 07 листопада 2011 року другий відповідач та треті особи вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників прокуратури, позивачів, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 листопада 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, враховуючи, що строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України скінчується, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників доругого відповідача та третіх осіб, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

23.04.2003 року Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження № 126, яким затверджено проект відведення земельної ділянки площею 7,5979 га ТОВ “Рапід (другий відповідач у справі) для розміщення бази відпочинку “Залів”, яка знаходиться на території Старосалтівської селищної ради за рахунок земель лісового фонду та передано другому відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку терміном на 24 роки.

25 квітня 2003 року між орендодавцем - Вовчанською районною державною адміністрацією (далі - перший відповідач, орендодавець) та ТОВ “Рапід”(далі - другий відповідач, орендар) нотаріально укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), який зареєстровано в книзі Державної реєстрації договорів оренди землі № 4 у Вовчанський районній філії ДП “Центр державного земельного кадастру” за № 6 від 02.10.2003 року по Старосалтівській селищній раді Вовчанського району Харківської області. Відповідно до умов договору оренди, перший відповідач надав другому відповідачеві земельну ділянку з земель лісового фонду площею 7,5979га, розташовану за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, (квартал 103 виділ 2,4 згідно матеріалів лісовпорядкування Старосалтівського лісництва Вовчанського Держлісгоспу Харківської області) для рекреаційних цілей, яка знаходиться в розпорядженні Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.4 договору оренди встановлено, що на земельній ділянці знаходяться - будівлі бази відпочинку “Залів”, що знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід" на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 11.02.2002 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 за реєстром №555, зареєстрованого Комунальним підприємством "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" в Харківській обл.20.02.2002 року у реєстровій книзі №1 за реєстровим №71, стор.142. Відповідно до п. 2.1 договору оренди, встановлено що земельна ділянка передається в оренду з земель лісового фонду для рекреаційних цілей.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, в порушення вимог п. 3.1.3. в договорі не вказано на права третіх осіб, якою є ДП “Вовчанський держлісгосп”(позивач), оскільки земельна ділянка за спірним договором надана із земель лісового фонду. Також прокурор зазначає, що в порушення п. 3.2.3 договору орендарем допущені чисельні порушення протипожежного стану б/в “Залів”, санітарно-епідеміологічного стану території, яка знаходиться в користуванні другого відповідача, що на думку прокурора свідчить про несумлінне ставлення з боку орендаря до виконання своїх обов'язків під час користування земельною ділянкою та невиконання орендарем (другим відповідачем) вимог договору. Окрім того, прокурор вказує, що орендар (другий відповідач), в порушення п. 3.2.2 договору оренди земельної ділянки, самовільно здійснив будівництво декількох споруд.

Отже, прокурор посилаючись на приписи ст.25, 32, Закону України “Про оренду землі” ст.ст. 51, 63 Закону України “Про охорону навколишнього середовища”, ст.141 Земельного кодексу України, просить розірвати договір оренди земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України та ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію загальної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

На підставі ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є обєкт оренди, строк дії договору оренди, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану обєкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відповідальність сторін та ін.

Прокурор у позовної заяві, посилаючись на п.3.1.3 договору оренди, відповідно до якого орендодавець (перший відповідач у справі) зобовязаний вказати в договорі права третіх осіб на земельну ділянку, вказує про порушення відповідачами укладеним договором оренди прав Позивача, оскільки у договорі не вказані права Позивача, як третьої особи, на земельну ділянку, що передається у користування другого відповідача.

Відповідно до ст. 10 Лісового кодексу України, у тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди.

Відповідно до ст.6 Лісового кодексу України, надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Матеріали справи містять проект відведення земельної ділянки, який містить, в тому числі, акт встановлення меж земельної ділянки, підписаний, зокрема, представниками Позивача, а також висновок (погодження) Вовчанського Держлісгоспу Вовчанського району Харківської області по вибору земельної ділянки під розміщення бази відпочинку ТОВ «Рапід».

За наведених обставин вбачається, що прокурором не доведено, яким саме чином відсутність посилання у договорі оренди земельної ділянки на права позивача на земельну ділянку, порушує права та законні інтереси саме позивача.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що примусове припинення договору оренди землі шляхом його дострокового розірвання за ініціативою орендаря можливе у випадках істотного порушення орендодавцем умов договору оренди або закону.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами, мають бути визначені або безпосередньо договором оренди, або приписами законодавства.

В обґрунтування позовних вимог щодо розірвання договору, прокурор посилається на п.4.3.5 договору оренди, ст.ст.24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі»

Відповідно до п.4.3.5 договору, підставою розірвання договору є укладання договору оренди землі з порушенням порядку, встановленому у законодавстві України.

Відповідно до п.4.6 договору, у випадку спору між сторонами договору щодо його розірвання, та відсутності взаємної згоди сторін договору на таке розірвання, спір вирішується у судовому порядку.

Підстави розірвання договору оренди на умовах, визначених безпосередньо договором оренди, містяться у п.4.3 договору.

Відповідно до вказаного пункту договору, підставами для розірвання договору є: взаємна згода сторін (п.4.3.1); випадкове знищення або пошкодження орендованої землі, яке суттєво перешкоджає її використанню (4.3.2); вимога однієї із сторін у випадках, передбачених законом (п.4.3.3);добровільна відмова орендаря від права користування земельною ділянкою або припинення діяльності орендаря (п.4.3.4); укладання договору оренди з порушенням порядку, встановленому у законодавстві України (п.4.3.5).

Виходячи з умов п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.4, 4.3.5 договору оренди, суд доходить до висновку, що наявність чи відсутність факту реконструкції обєктів нерухомості, розташованих на території земельної ділянки, не є підставою для розірвання договору оренди на умовах вказаних пунктів договору.

Одночасно, п.4.3.3 договору передбачає можливість розірвання договору оренди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, що регулює відносини щодо оренди земельної ділянки, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно п.2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ».у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 цього Закону визначені права та обов'язки орендодавця, а саме:орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Статтею 25 цього Закону визначені права та обов'язки орендаря, а саме: орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Таким чином, як умови укладеного між відповідачами договору оренди, так і приписи Закону України «Про оренду землі», передбачають можливість розірвання договору оренди землі за вимогою однієї із сторін договору.

Одночасно, позивач не є стороною за договором оренди земельної ділянки від 25.04.2003 року, укладеного між відповідачами, а жоден з відповідачів не звертався до суду із вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Прокурор у позовної заяві посилається на чисельні порушення другим відповідачем, під час використання земельної ділянки, протипожежного та санітарно-епідеміологічного стану території ділянки.

На підтвердження таких порушень прокурором надано до матеріалів справи копію листа начальника РУ ГУ МНС у Харківської області від 18.04.2011 року № 1116, копію акти перевірки додержання субєктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки №198 від 19.04.2011 року, копію листа головного державного санітарного лікаря Вовчанського району від 18.04.2011 року № 1057, копію акту санітарно-епідеміологічного обстеження обєкта від 18.04.2011 року, копію протоколу про порушення санітарних норм від 18.04.2011 року.

Проте, як вбачається зі змісту зазначених актів та протоколів, а також пояснень, наданих другим відповідачем у судових засіданнях, перевірка проводились без його (ТОВ «Рапід») повідомлення та за відсутності його представника (ТОВ «Рапід»), що є порушенням статей 4,5,6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Крім того, як свідчать матеріали справи, Постановою Вовчанського районного суду від 20.06.2011р. по справі 2008/2а-2140/11 скасована постанова про накладання адміністративного стягнення на Орлову О.С. за ст.82 КупАП. Вказаним судовим рішенням, встановлено, що постанова про накладання адміністративного стягнення № 96 від 22.04.2011 року не відповідає вимогам статті 283 КупАП, оскільки в ній не вказані час, місце, не викладені обставини, установлені при розгляді справи, відсутня мотивувальна частина.

Крім того, другим відповідачем надано до матеріалів справи копію договору № 203/Ут від 01.04.2011р. про виконання робіт по прийманню та знешкодженню твердих побутових та інших прирівняних до них відходів, що вивозяться з території бази відпочинку «Залів» за адресою Вовчанський р-н, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 23, укладений між ТОВ «Рапід» та Комунальним підприємством «Старосалтівський комбінат житлово-комунальних послуг». Вказана обставина спростовує висновки, що містяться в Акті санітарно-епідеміологічного обстеження обєкту від 18.04.2011 року та Протоколі про порушення санітарних норм від 18.04.2011 року, відповідно до яких угода на вивіз твердих побутових відходів не укладена.

Натомість, з плану заходів з усунення порушень, викладених в постанові про застосування запобіжних заходів № 78 від 19.04.2011р., вбачається, що більшість з приписів контролюючого органу (відділ ДПН Вовчанського РУ ГУ МНС України в Харківської області) стосовно пожежної безпеки на території земельної ділянки, другим відповідачем виконані. Окрім того, рішеннями відділу з питань НПД Вовчанського РУ ГУ МНС України в Харківської області від 06.05.2011 року та 20.06.2011 року, дія постанови про застосування запобіжних заходів № 78 від 19.04.2011 року, на час розгляду справи, призупинена.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківської області (Інспекція ДАБК) були виявлені факти самовільного будівництва та реконструкції обєктів нерухомості, розташованих на території земельної ділянки, що знаходиться в користуванні другого відповідача, що є порушенням приписів ст.ст.24, 25 Закону України «Про оренду землі». Зазначені порушення були відображені Інспекцією ДАБК в відповідному акті перевірки від 15.08.2011 року, яка проводилась з метою перевірки дотримання другим відповідачем вимог законодавства з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з висновками вказаного Акту, вбачається наявність на території земельної ділянки обєктів самочинного будівництва, а також фактів реконструкції, належних другому відповідачу, обєктів нерухомості, без відповідного дозволу.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 25 Закону, орендар не має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження, отримувати продукцію і доходи, здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2010 року по справі №38/287-10, позов ТОВ «Рапід» до ТОВ «Елітар-Компані» про звільнення земельної ділянки та знесення самочинно збудованих будівель задоволено повністю, зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю “Елітар-Компані” звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області за адресою Харківська область, Вовчанський район, селище Петрівське, вулиця Вовчанський шлях, 23, що знаходиться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапід» та здійснити за власний рахунок знесення самочинно побудованих на ній будівель та споруд, а саме капітальних нежитлових будівель орієнтовною площею відповідно 0,008га та 0,0017 га, а також металевої будівлі орієнтовною площею 0,0097 га.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 р. вказане рішення (по справі №38/287-10) від 07.07.2010 року, скасовано, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Рапід» відмовлено.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що на земельної ділянці, розташованій на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області за адресою Харківська область, Вовчанський район, с. Петрівське, вул. Вовчанський шлях, 23, що знаходиться в користуванні ТОВ «Рапід», знаходяться обєкти самовільного будівництва, які не здійснював користувач земельної ділянки ТОВ «Рапід».

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, в матеріалах справи містяться повідомлення, направлені на адреси Вовчанської районної державної адміністрації (лист №38 від 01.07.2010 року), Державної екологічної інспекції в Харківській області (лист №39 від 01.07.2010 року), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області (лист №41 від 06.07.2010 року), Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області (заява №05/07-10 від 05.07.2010 року) про факти здійснення самовільного будівництва трьох обєктів нерухомості на території земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ТОВ «Рапід», невідомою особою.

Отже, з аналізу матеріалів справи неможливо зробити однозначний висновок про те, що саме другим відповідачем самовільно побудовані обєкти нерухомості, розташовані на території земельної ділянки, що знаходиться у нього в користуванні.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на будівлі, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Натомість, прокурором та позивачем не наведена наявність будь-якої підстави, передбаченою ст.141 Земельного кодексу України, в обґрунтування позовних вимог про розірвання договору оренди.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.

Натомість, доводи прокурора, викладені у позовній заяві не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на зазначене.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Функція представництва прокуратурою інтересів громадян або держави в суді закріплена п.2 ст. 121 Конституції України. Виходячи із цього конституційного положення, прокурор має статус законного представника держави у випадках, передбачених чинним законодавством.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва прокурора у господарському суді є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Стосовно представництва у суді інтересів держави, то відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді, суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". Державні інтереси закріпляються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Відповідно до статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Статтею 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Один з таких випадків передбачений п.6 ч.2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", на підставі якої прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Звертаючись до суду з відповідним позовом про розірвання договору оренди землі, прокурор визначив позивачем у даній справі - ДП “Вовчанський держлісгосп”, посилаючись на те, що земельна ділянка за спірним договором надана із земель лісового фонду.

Як вбачається зі змісту договору оренди землі, який прокурор просить суд розірвати, позивач “Вовчанський держлісгосп” не є стороною договору, а сторонами договору є відповідачі у даній справі Вовчанська районна державна адміністрація (перший відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапід" м. Харків (другий відповідач у справі).

Разом з тим, слід зазначити, що правовий аналіз чинного законодавства, як і умови укладеного між відповідачами договору оренди, передбачають можливість дострокового розірвання за рішенням суду договору оренди землі на вимогу однієї із сторін договору, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору.

З урахуванням наведеного вбачається, по-перше, відсутність порушених прав чи законних інтересів позивача, якого визначив прокурор у позовній заяві, у звязку із укладенням між відповідачами у справі договору оренди земельної ділянки, по-друге, відсутність у позивача, який не є стороною договору, право вимагати розірвання вказаного договору, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Викладене означає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Враховуючи, що прокурор звільнений від сплати державного мита, держмито у даній справі не стягується.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 651, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 188 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 10 Лісового кодексу України, ст.141 Земельного кодексу України, ст.ст.24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» ст.ст.33, 43, 44, 49, 83-85 Господарського процесуального кодексу, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

<Дата >

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 14 листопада 2011 року

справа № 5023/4931/11