Рішення № 19902400, 08.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5023/7505/11

вх. № 7505/11

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 05.09.2011 р.;

3-ї особи - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 29.12.2010 р. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Южноукраїнськ; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Южноукраїнська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області, м. Южноукраїнськ;

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків 3-я особа <Текст >

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк". В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 41878,25 грн. заборгованості з орендної плати, що виникла на підставі умов договору оренди нежитлового приміщення від 25.10.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за номером 5632, з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 23.05.2008р. та договору про внесення змін № 2 від 23.05.2008р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 762 ЦК України та ст. 286 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на задоволенні позову, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх.22356) про залучення до матеріалів справи листа Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області № 757/Г/Є-17-20 від 17.10.2011р., яким податкова інспекція повідомляє позивача, що свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 було отримано 20.03.2009р. ОСОБА_5 за довіреністю.

Третя особа на стороні позивача свого повноважного представника в судове засідання не направила, витребувані судом документи не надала, про причину неявки не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідного відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, в порядку ст. 22 ГПК України надав в обґрунтування своїх заперечень додаткові пояснення до відзиву (вх.33561), в яких зазначає, що утримував 15% ПДФО при виплаті орендної плати позивачу, оскільки у позивачу було відсутнє свідоцтво про оплату єдиного податку. Відповідач зазначив в поясненнях, що звертався до позивача з листом № 98 від 10.02.2009р. із зазначенням про необхідність надання банку копії свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік, однак позивачем не було надано копії свідоцтва.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

25 жовтня 2004 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (відповідач по справі) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 5632, відповідно до п. 1.1. якого відповідачу в тимчасове користування було передано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 135,7 кв.м.

19 лютого 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області за реєстровим № 784, на підставі якого право власності на орендоване приміщення перейшло до ОСОБА_3

В звязку із зміною власника орендованого приміщення, 23 травня 2008р. був укладений договір про внесення змін № 1 до договору оренди від 25.10.2004р., який також посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за номером 2426.

Пунктом 1 цієї додаткової угоди передбачено, що у зв'язку зі зміною власника орендованого приміщення у договорі Оренди найменування орендодавця та його реквізити змінюються на фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач по справі).

У відповідності до п. 1.5. договору оренди строк оренди приміщення складає 5 років з моменту передачі орендарю приміщення по акту прийому-передачі та діє по 25 жовтня 2009 року.

Згідно п. 9.1. договору він укладений строком на 5 років з моменту його нотаріального посвідчення і до закінчення строку оренди за даним договором, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

У відповідності до п. 3.1. договору оренди, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін № 2 від 23.05.2008р. (зареєстрований в реєстрі за номером 2427), починаючи з 01 червня 2008р. за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату з розрахунку 145,5 грн. за 1 кв.м. без ПДВ в місяць. Загальна сума орендної плати за червень 2008 р. складає 19744,35 грн. без ПДВ, що дорівнює еквіваленту 4071,00 дол. США по курсу НБУ станом на 23 травня 2008 року і не може бути меншою вказаного еквіваленту на дату сплати орендної плати.

Пунктом 4 цього договору про внесення змін, у звязку з істотною зміною податкового статусу Орендодавця сторони домовились про внесення змін в пункт 8.4. договору оренди, виклавши його в новій редакції, в якому зазначили, що відповідно до вимог підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців", орендар підтверджує, що є платником податку на прибуток з підприємств на загальних підставах, передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а Орендодавець підтверджує, що він має статус платника єдиного податку.

В позовній заяві позивач зазначає, що починаючи з грудня 2008р. відповідач сплачував орендну плату у розмірах менших ніж передбачено умовами договору оренди, в звязку з чим з грудня 2008р. по 25 жовтня 2009р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 41878,25 грн.

27 травня 2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути незаконно утримані грошові кошти, обґрунтовуючи це тим, що з 01 квітня по 31 грудня 2009 року він користувався правом оподаткування своїх доходів за спрощеною системою оподаткування.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.1. договору оренди, з урахуванням змін, внесених договором про внесення змін № 2 від 23.05.2008р. (зареєстрований в реєстрі за номером 2427), починаючи з 01 червня 2008р. за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату з розрахунку 145,5 грн. за 1 кв.м. без ПДВ в місяць. Загальна сума орендної плати за червень 2008 р. складає 19744,35 грн. без ПДВ, що дорівнює еквіваленту 4071,00 дол. США по курсу НБУ станом на 23 травня 2008 року і не може бути меншою вказаного еквіваленту на дату сплати орендної плати.

У відповідності до п. 8.4. договору оренди в редакції договору про внесення змін № 2 від 23.05.2008р. відповідно до вимог підпункту 11.2.3. пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємців", орендар підтверджує, що є платником податку на прибуток з підприємств на загальних підставах, передбачених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а Орендодавець підтверджує, що він має статус платника єдиного податку.

Таким чином, виходячи з умов договору оренди відповідач був податковим агентом позивача.

Відповідно до підпункту 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно ст. 7 цього ж Закону ставка податку становить 15 відсотків від обєкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Підпунктом 8.1.1. ст. 8 Закону передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно підпункту 8.1.2. ст. 8 Закону податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Дохід від надання нерухомості в оренду (суборенду) є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з яким податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна (житла, будівель, споруд та землі) є орендар.

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 цього ж закону оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до листа ДПА України від 01.09.2006р. № 9732/6/17-0716 до спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ №727), та звичайна (загальна) система оподаткування, чинна відповідно до розділу IV Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 (далі Декрет №13-92).

Відповідно до ст. 2 Указу № 727 дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку.

Згідно ст. 6 Указу № 727 платник єдиного податку не є платником податку з доходів фізичних осіб саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Отже, з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльності, яким є позивач, у межах здійснення власної підприємницької діяльності, законодавчі та методологічні підстави для утримання податку з такого доходу у джерела виплати - податкового агента (АТ "УкрСиббанк"), відсутні лише у разі сплати ним єдиного податку.

Як визначено Державною податковою адміністрацією України у Листі від 06.02.2007 року № 2174/7/17-0717, підприємство при укладанні господарських договорів з фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності для уникнення подвійного оподаткування їх доходів, одержаних від провадження цієї діяльності, та з метою наявності достатніх підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів, таким фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, має одержати у останніх копії Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, фіксованого патенту, платіжних документів про сплату фіксованого податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірок.

Згідно Наказу ДПА України від 29.10.1999р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" зі змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА № 521 від 28.12.2001р. та № 92 від 16.02.2004р. Свідоцтво про сплату єдиного податку видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. Свідоцтво про сплату єдиного податку є доказом того, що підприємцем сплачено єдиний податок і на податковому агенті не лежить відповідальність за дотримання та виконання законодавства про оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, до грудня 2008 року відповідач перераховував позивачу орендну плату без утримання та сплати до держаного бюджету від імені позивача податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15% від обєкта оподаткування, а з грудня 2008 року по жовтень 2009р. відповідач утримував 15% ПДФО та перераховував до державного бюджету України, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (т. І, а.с. 62-69).

Позивач вважає утриману відповідачем суму - сумою заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи на вимогу положень чинного законодавства АТ «УкрСиббанк» направив позивачу лист № 98 від 10.02.2009р. із зазначенням про необхідність надати банку копію Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік та попередженням про те, що у випадку, якщо такого документу у банку не буде, АТ «УкрСиббанк», як податковий агент на вимогу ст.ст. 7, 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" перерахування орендної плати буде здійснювати з утриманням та сплатою до державного бюджету банком від імені орендодавця та за його рахунок податку на доходи фізичних осіб 15 % від обєкта оподаткування.

Позивачем не було надано на запит банку Свідоцтва про сплату єдиного податку.

05.07.2011р. відповідач направив на адресу позивача лист у відповідь на лист від 22.06.2011р., в якому зазначив, що у звязку з ненаданням позивачем Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009, 2010рр. перерахування орендної плати в 2009-2010рр. здійснювалося з утриманням податку з фізичних осіб.

На підставі п.3.2. Договору оренди нежитлового приміщення від 25 жовтня 2004 року, за реєстровим номером 5632, орендна плата вноситься один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Орендна плата за грудень 2008 року сплачувалась банком в 2009 році, з утриманням 15 % податку на доходи фізичних осіб, про що свідчать платіжні доручення № 0002743833 від 13.02.2009р. та № 0002743285 від 13.02.2009р.

Отже за період з грудня 2008 року по жовтень 2009 року (період за який просить стягнути позивач заборгованість по орендній платі) відповідач у відповідності до підпункту 8.1.2. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки позивачем не було надано Свідоцтва про сплату єдиного податку правомірно під час виплати оподатковуваного доходу (сплати орендної плати) утримував податок від суми такого доходу до державного бюджету України.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач у справі зобовязаний довести заявлений до стягнення розмір заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення від 25.10.2004р., з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 23.05.2008р. та договору про внесення змін № 2 від 23.05.2008р.

Позивачем цей тягар доказування не витриманий. Всупереч вимог ухвали суду від 22.09.2011р. позивачем не подано до суду письмових доказів надання Свідоцтва про сплату єдиного податку до установи банку, що підтверджують дату його предявлення.

Суд не приймає до уваги заяву позивача про те, що ним було подано вчасно до установи Банку Свідоцтво про сплату єдиного податку, оскільки вона спростовується наявними в матеріалах справи листами-зверненнями банку до відповідача про необхідність надання такого Свідоцтва. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне Свідоцтво позивача про сплату єдиного податку на 2009 рік, видане з 01 квітня 2009 року та лист Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області від 17.10.2011р. № 7575/Г/Є-17-20, який свідчить, що Свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 терміном дії з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. було отримано 20.03.2009р. ОСОБА_5 а довіреністю. Доказів надання Свідоцтва про сплату єдиного податку до установи банку після його отримання також позивачем суду не надано.

За таких обставин відсутність у матеріалах справи належних доказів надання Свідоцтва про сплату єдиного податку до установи банку, що підтверджують дату його предявлення унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 41878,25 грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність відмови у їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача. Проте, позивач як інвалід 2-ї групи (довідка наявна в матеріалах справи) від сплати державного мита звільнений згідно п.18, ч.1 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито", отже в даному разі державне мито не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 759, 770 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 8, 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.ст. 2, 6 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Бринцев О.В.

Повний текст рішення

підписано 14.11.2011р.

Справа № 5023/7505/11