Рішення № 19902219, 03.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2011 р. Справа № 5023/3685/11

вх. № 3685/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Шатерніков М.І.

суддя Жигалкін І.П.

суддя Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - <Текст >позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 21.04.2011 року

3-й особи - <Текст >відповідача - ОСОБА_2, дов. № 3 від 05.05.2011 року 3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське", с. Вільшани в інтересах держави в особі< Текст >3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд", м. Харків 3-я особа <Текст >

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "Вільшанське", звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним Договору № 30/08 ДТ від 30.08.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд", м. Харків, як вчиненого під впливам обману.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2011 р. по справі № 5023/3685/11 було призначено судово-технічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено.

06.07.2011р. справу № 5023/3685/11 було направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

20.10.2011р. справу № 5023/3685/11 повернуто до господарського суду з експертної установи разом з висновком № 7593 судово-технічної експертизи документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2011 р., у зв*язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, суд відповідно до ст. 79 ГПК України, поновив провадження у справі № 5023/3685/11 та призначив її до розгляду в судовому засіданні 02.11.2011 р.

У судовому засіданні, призначеному на 02.11.2011 року о 10:00, представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та та висновком експерта.

Суд, вислухавши доводи відповідача відносно відкладення розгляду справи, враховуючи право сторін знайомитись з матеріалами справи передбачене ст. 22 ГПК України, керуючись ч. 3 ст. 77 ГПК, оголосив у судовому засіданні перерву до 12:00 02 листопада 2011 року.

Після перерви судове засідання продовжено у тому ж складі суду.

Представник відповідача повторно звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, а також просить суд продовжити строк розгляду спору на 15 днів, у зв*язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, з висновком експерта та необхідністю надання додаткових пояснень та документів до матеріалів справи.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, в частині відкладення розгляду справи, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам сторін, у зв*язку з чим, керуючись ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголосив перерву у судовому засіданні до 10-00 год. 03 листопада 2011 року; в частині продовження строків розгляду спору, суд вирішив їх розглянути після заслуховування пояснень сторін та дослідження наявних доказів по справі.

03.11.2011 року на адресу господарського суду Харківської області надійшло клопотання (вх. № 121) від відповідача про призначення колегіального розгляду зазначеної справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. було задоволено клопотання представника відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 5023/3685/11 та для її розгляду, розпорядженням Заступника голови господарського суду Харківської області від 03.11.2011 року, було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Жигалкін І.П. та суддя Аюпова Р.М.

Після перерви в судовому засіданні 03.11.2011 р. представник відповідача оголосив клопотання, подане до канцелярії суду 03.11.2011 року, щодо виклику у судове засідання експерта Сомова В.В. з метою роз*яснення висновку судово-технічної експертизи документів № 7593 від 03.10.2011 р. та надання відповідей на запитання, які були поставлені в ухвалі господарського суду від 04.07.2011 року.

Колегією суддів розглянуто клопотання представника відповідача щодо виклику у судове засідання експерта та вирішено відмовити в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 31 ГПК України, в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Судовий експерт зобов*язаний за ухвалою господарського суду з*явитися на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань.

Проте, за результатами судово-технічної експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, надано мотивований висновок № 7593, складений 09.10.2011 року, в якому надані чіткі відповіді на запитання поставлені судом на вирішення експертизи, а саме встановлено, що відтиск печатки ПСП "Вільшанське" на договорі № 30/08 від 30.08.2010 р. нанесений кліше печатки ПСП "Вільшанське", вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження. Відтиск печатки ПСП "Вільшанське" на договорі № 30/08 від 30.08.2010 р. нанесений 30.11.2011 (виходячи з наданих вільних зразків відтисків печатки ПСП "Вільшанське" за період з 02.08.2010 по 14.12.2010).

Згідно ч.ч. 5, ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов”язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, який заперечував проти клопотання відповідача, ретельно дослідивши висновок експерта № 7593 від 09.10.2011 року та матеріали справи, суд не знайшов невідповідності та суперечності його матеріалам справи, у зв”язку з чим висновок експерта не викликає сумнівів у колегії суддів щодо його правильності.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких проти позову заперечує у повному обсязі, зокрема зазначає, що оспорюваний договір, укладений між сторонами, був підписаний добровільно повноважними представниками сторін, скріплений їх печатками.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи та клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, вважає клопотання необгрунтованим і відхиляє його, оскільки господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, враховуючи висновок судово-технічної експертизи документів № 7593 від 09.10.2011 р., заслухавши пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що 31 серпня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд" (відповідачем) було здійснено, на підставі видаткової накладної № Рн-0000176 від 31.10.2010 р., поставку дизельного пального Приватному сільськогосподарському підприємству "Вільшанське" (відповідачеві) в кількості 19700 л на загальну суму з урахуванням ПДВ, 120170,00 грн., а відповідач зазначений товар прийняв, що не заперечується позивачем.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існували й інші господарсько-правові відносини щодо купілі-продажу дизельного пального та бензину А-76.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір № 30/08 ДТ від 30.08.2010 року, посилаючись на те, що спірний договір не відповідає вимогам частини 1 статті 203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, так як його було укладено внаслідок введення позивача в оману Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд" щодо дати укладення договору, що на підставі ст. 230 ЦК України тягне за собою визнання судом такого правочину недійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 листопада 2010 року відповідач звернувся до генерального директора ПСП "Вільшанське" Лебединського В.І. з пропозицією оформити майбутні відносини у вигляді підписання договору купівлі-продажу дизельного пального та бензину А-76 на загальну суму 1000000,00 грн., яка була прийнята позивачем, у зв*язку з чим, між сторонами 30 листопада 2010 року був фактично підписаний договір № 30/08 ДТ від 30.08.2010 року, відповідно до умов якого відповідач зобов*язався поставити, а позивач зобов*язався прийняти й оплатити на умовах договору товар - дизельне пальне та бензин А-76.

Таким чином, позивач вважає, що спірний договір був укладений внаслідок введення останнього в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме дати укладення договору.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов*язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення у передбачений законом або договором спосіб, зокрема, одним із них є визнання правочину недійсним. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину, дефекти (недотримання) форми, дефекти суб'єктного складу, дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, (а) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; (б) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; (в) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним спірного правочину з мотивів вчинення його внаслідок введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Стаття 230 Цивільного кодексу України передбачає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Положеннями п. п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначено, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторонивоману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину.

Із доданих позивачем до позовної заяви матеріалів вбачається, що в документах первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення поставки відповідачем дизельного пального 31 серпня 2010 року, а саме рахунку-фактури № СФ-0000142 від 31.08.2010 року, видаткової накладної № РН-0000176 від 31.08.2010 року та платіжних дорученнях, які свідчать про оплату поставленого дизельного палива по рахунку № СФ-0000142, відсутне посилання на договір № 30/08 від 30.08.2010 року.

Факт введення позивача в оману знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Зокрема, ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2011 року по справі було призначено судово-технічну експертизу для встановлення фактів, а саме: Чи проставлений відбиток печатки КСП "Вільшанське" на Договорі № 30/08 ДТ від 30.08.2010р. печаткою КСП "Вільшанське"?; Якщо так, то коли (день, місяць, рік) цей відбиток було зроблено?.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 7593 від 09.10.2011 року встановлено, що відтиск печатки ПСП "Вільшанське" на договорі № 30/08 від 30.08.2010 р. нанесений кліше печатки ПСП "Вільшанське", вільні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження. Відтиск печатки ПСП "Вільшанське" на договорі № 30/08 від 30.08.2010 р. нанесений 30.11.2011 (виходячи з наданих вільних зразків відтисків печатки ПСП "Вільшанське" за період з 02.08.2010 по 14.12.2010).

Згідно з вимогами статей 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України ч. 2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є визнання правочину недійсним (визнання недійсними господарських угод).

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що договір № 30/08 ДТ від 30.08.2010 року, укладений між ТОВ "Паритет-Агротрейд" та ПСП "Вільшанське” було укладено з порушенням норм чинного законодавства.

Суд також зазначає, що законом чітко визначені обставини визнання договору недійсним, у даному випадку вказані обставини та твердження позивача є обґрунтованими, доведеними суду належними доказами, у звязку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши в діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

У зв*язку з тим, що в процесі розгляду справи судом встановлено, що дії відповідача порушують права позивача, що може також свідчити про наявність у діяльності працівників відповідача порушення законності, яка має ознаки дій, переслідуваних у кримінальному порядку, колегія суддів вважає за необхідне направити відповідне повідомлення до прокуратури Харківської області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИЛА:

У задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача про виклик у судове засідання судового експерта відмовити.

Позов задовольнити та застосувати наслідки недійсності правочину.

Визнати недійсним договір № 30/08 ДТ від 30 серпня 2010 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Вільшанське" (62732, Харківська область, Дворічанський район, с. Вільшана, вул. Миру, 89; ідент. номер 30749671) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд" (61002, м. Харків, вул. Артема, 24, кв. 28; ідент. номер 36988641).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд" (61002, м. Харків, вул. Артема, 24, кв. 28; ідент. номер 36988641) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанське" (62732, Харківська область, Дворічанський район, с. Вільшана, вул. Миру, 89; ідент. номер 30749671) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Головуючий суддя (підпис< Текст >Шатерніков М.І.

суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Повний текст рішення підписано 07.11.2011р.