Рішення № 19902212, 08.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 5023/8155/11

вх. № 8155/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 24269,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 24269,61 грн., у тому числі 20123,86 грн. боргу, 3035,33 грн. інфляційних, 1110,42 грн. 3 % річних за договором поставки № 230/09, укладеним між сторонами 21.05.2009 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) 21.05.2009 року укладений договір поставки №230/09.

У відповідності до умов п. 1.1. договору Постачальник зобов'язався здійснювати виробничо-технологічну комплектацію Покупця товарами, які входять у складську програму Постачальника.

Згідно з п. 1.2. договору Постачальник зобов'язався поставляти Покупцеві товар відповідно до виставленого рахунку й у встановлені цим договором строки, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати поставлений товар.

Пунктом 1.3. договору визначено, що оплата рахунку Постачальника і/або отримання Покупцем товару є узгодженням сторонами асортименту, кількості і ціни товару, що підтверджується платіжним документом Покупця і/або товарною накладною.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2009 році відвантажував відповідачеві фурнітуру для вікон та дверей.

Згідно додатку №2 від 01.10.2009 до Договору Постачальник надав Покупцю товарний кредит - відстрочку оплати за відвантажений товар на 10 календарних днів. Покупець зобов'язався своєчасно проводити оплату за отриманий товар та виконувати інші умови договору. Проте, Покупець порушив виконання свого зобов'язання і не сплатив вартість отриманого товару у повній сумі у передбачені договором строки. Заборгованість по оплаті виникла по наступним видатковим накладним: № 42180-Хар від 02.11.2009 року та № 42979-Хар від 11.11.2009 року, розмір якої складає 20123,86 грн..

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 20123,86 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, своєчасно не оплачував надані позивачем послуги за договором, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3035,33 грн. інфляційних, 1110,42 грн. 3 % річних обґрунтованими, законними та підлягаючими задоволенню.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 242,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (61068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" (юридична адреса: 03000, м. Київ. вул. Червонопрапорна, 26, поштова адреса: 07400, м. Бровари Київської область, б-р Незалежності, 23, поточних рахунок 26008697144012 в КРД "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 322904, код ЄДРПОУ 31111213) 20123,86 грн. боргу, 3035,33 грн. інфляційних, 1110,42 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 242,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ листопада 2011 року.