Рішення № 19902177, 07.11.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р. Справа № 5023/7583/11

вх. № 7583/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Колосова М.П.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №6650 від 10.12.09 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 26.10.11 р.; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ 3-я особа <Текст >

до ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 безпідставно отриманих грошей у розмірі 19 248,42 грн. та судові витрати.

Представником відповідача у судовому засіданні 31 жовтня 2011 року надано клопотання про витребування доказів за вх.№33186 в якому відповідач просить витребувати у Харківського ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" довідки про рух по рахунку №НОМЕР_2, який належить відповідачу по справі ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2011 року клопотання відповідача про витребування доказів - задоволено. Розгляд справи відкладено на "07" листопада 2011 р. о 15:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав відзив на позов за вх.№ 33187, який долучено судом до матеріалів справи. В поданому відзиві на позов відповідач зазначає, що не отримувала претензію на яку посилається позивач, як на досудове врегулювання спору. Також зазначив, що в матеріалах справи містяться не належним чином завірені копії , які не можуть бути доказами в порядку ст. 36 ГПК України. Крім того відповідач просив задовольнити клопотання про застосування позовної давності за вх.№19357, який відповідач починає відраховувати з дня наступного за днем, коли відповідач зняла з рахунку №НОМЕР_2 більше коштів, ніж було на ньому, тобто з 14.06.08 р. та вважає, що строк протягом якого позивач мав можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права закінчився 14.06.11 р. За таких обставини відповідач вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне,

23 лютого 2007 року між Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач) та ПриватБанком (далі по тексту - позивач) укладено договір № НА2180, згідно з яким банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2. Згідно п. 6.1. Договір було укладено на невизначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 13.06.2008 р., у зв'язку із проблемами в роботі програмного комплексу, відповідач отримала змогу знімати та безпідставно знімала з рахунку НОМЕР_2 більше коштів, ніж було надходжень на цей рахунок, в результаті чого станом із 28.11.2008 р. утворилась заборгованість в розмірі 13963,66 грн., яка до цього часу не погашена. Дані обставини підтверджуються випискою по рахунку НОМЕР_2, який належить відповідачу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6, з реєстрами платіжних доекументів відправлених для зарахування на рахунок клієнта та відправлених з рахунку клієнта.

Після проведення моніторингу поточних рахунків клієнтів, позивач (Банк) виявив помилку в роботі програмного комплексу та направив Відповідачу повідомлення №38 від 25.03.09 р. про повернення грошових коштів.

Заперечення відповідача проте, що вищевказане повідомлення ним отримано не було, судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 114 Правил надання послуг поштового зв"язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155 адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Згідно п. 121 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.02 р., та технології вручення рекомендованої кореспонденцій з повідомленням на бланку повідомлення ф. 119 адресат свій підпис не вчиняє, бланк ф. 119 про вручення оформлює працівник поштового звязку. Згідно п. 114 вищевикладеного Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень... вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - повнолітнім членам сімї за умови предявлення ними документа, що посвідчує особу.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи належним підтверджується факт отримання відповідачем 28 березня 2009 року повідомлення №38 від 25.03.09 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні № 1164337, однак відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою.

За таких обставин судом встановлено, що відповідач ФОП ОСОБА_4 безпідставно набула грошові кошти, в зв"язку із чим зобов"язана повернути грошові кошти з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами: 18 124,83 грн. - сума боргу з урахування індексу інфляції за період з грудня 2008 року по липень 2011 року. 123,59 грн. - сума процентів за користування чужими грошима за період з 29.11.2009 року по 04.08.2011 року.

Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне в його задоволенні відмовити повністю з огляду на наступне.

Згідно з частинами 2 - 4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача у судовому засіданні про своє порушене право йому стало відомо 25.03.09 р., про що позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення №38 від 25.03.09 р. з вимогою сплаттити безпідставно отримані кошти у розмірі 13 963,66 грн.

Відповідачем в свою чергу в обгрунтування поданої заяви про пропущення позивачем строку позовної давності не було надано належних доказів в підтвердження тих обставин, що позивачу стало відомо про помилкове перерахування коштів саме 14.06.2008 року.

За таких обставин, суд вважає у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності відмовити.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що заборгованість перед позивачем відповідачем не оспорена, та він не надав суду доказів погашення суми боргу, оскільки грошові кошти були перераховані позивачем помилково, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 19 248,42 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1212, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності - відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 (61068, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію ФО-П серія В02 №НОМЕР_3 від 03.04.2007 р., номер запису в ЄДРПОУ 2 48 000 0000 077811, паспорт серії: МК НОМЕР_4, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 20.08.1996 р.) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/рахунок №64996918700101 в Харківському ГРУ ПриватБанку, МФО № 351533) грошові кошти у розмірі 19 248,42 грн., державне мито у розмірі 192,49 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/7583/11

Повне рішення складене 08 листопада 2011 року.