Рішення № 19902131, 31.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р. Справа № 5023/8015/11

вх. № 8015/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - 1) не з'явився; відповідача - 2) не з'явився;

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоконденсатне родовище "Денисівське", м. Харків 3-я особа <Текст >

до 1) Приватного підприємства «Наша Марка», м. Дніпропетровськ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор Геологія", м. Харків

3-я особа <Текст >

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоконденсатне родовище «Денисівське», звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Наша Марка» (перший відповідач) про розірвання договору б/н від 02.02.2011 року, стягнення з відповідача штрафні санкції за договором б/н від 02.02.2011 року в сумі 1100 доларів США; визнання недійсними договорів: № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р. Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що йому стало відомо про те, що під час укладення та строку дії зазначених договорів у Відповідача були відсутні необхідні умови для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у Відповідача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань. Таким чином, на думку Позивача, договори № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р., з огляду на норми діючого законодавства, є недійсними.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18 жовтня 2011 року о 12:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2011 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестор-Геологія”, код 31555420 в якості другого відповідача по даній справі; розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2011 року об 11:50 год.

У призначене судове засідання 31.10.2011р. представник позивача не з"явився, проте через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 21016), в якій зазначив, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо договору б/н від 02.02.2011р., у зв"язку з чим, позивач в порядку статті 22 ГПК України відмовляється від позовних вимог в частині позову про розірвання договору б/н від 02.02.2011 року, стягнення з відповідача штрафні санкції за договором б/н від 02.02.2011 року в сумі 1100 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, відмову від позову в частині розірвання договору б/н від 02.02.2011 року та стягнення з першого відповідача штрафних санкцій за договором б/н від 02.02.2011 року в сумі 1100 доларів США підписано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газоконденсатне родовище «Денисівське» ОСОБА_1, якій діє на підставі довіреності від 30 грудня 2010 року. Даною довіреністю представнику позивача, зокрема, надано право повної або часткової відмови від позову.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову, господарський суд відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України приймає відмову позивача від позову в частині вимог про розірвання договору б/н від 02.02.2011 року, стягнення з відповідача штрафні санкції за договором б/н від 02.02.2011 року в сумі 1100 доларів США, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та на підставі чого у господарського суду є підстави для припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання договору б/н від 02.02.2011 року та стягнення з відповідача штрафні санкції за договором б/н від 02.02.2011 року в сумі 1100 доларів США, згідно п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв"яку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Представник першого відповідача в судове засідання не з"явився, про причини незявлення суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 12.10.2011р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву(вх. № 21017), в якому проти позову заперечує обґрунтовуючи свою позицію тим, що укладені договори № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р. відповідають вимогам діючого законодавства України та зобовязання за ними були виконані сторонами у повному обсязі. Виконання умов договорів підтверджуються документами наданими під час судового розгляду. Таким чином, зазначені договори спричинили реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, та не є правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а тому не є такими, що порушують публічний порядок.

Другий відповідач також у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду від 30.09.11 року сторони було повідомлено про те, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників позивача та відповідача.

Вирішуючи питання щодо підвідомчості даного спору господарському суду Харківської області суд виходить із наступного.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

В даному випадку, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газоконденсатне родовище «Денисівське», місцезнаходження якого: м. Харків, вул.. Сумська, 88 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною вимогою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного підприємства «Наша Марка», місцезнаходження якого є: м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, б. 13, корп. 3, кв. 13. про визнання недійсними договорів: № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р

Відповідно до умов договору № 02/02-1 від 02.02.2009 р., продавець (перший відповідач) передав, а покупець (позивач) прийняв товар та сплатив його вартість.

Відповідно до умов договорів № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р. позивач поручив, а перший відповідач взяв на себе зобовязання виконати роботи, вартість та перелік робіт зазначена в спірних договорах. Матеріали справи містять докази виконання цих договорів, які будуть оцінені судом під час розгляду даного спору по суті.

Відповідно до ст.. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, у разі задоволення судом поданого позивачем позову про визнання недійсними договорів, позивач, який знаходиться в м. Харкові, відповідно до ст.. 216 Цивільного кодексу України зобовязаний буде повернути отримане за оспорюваними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку про підвідомчість даного спору господарському суду Харківської області.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву не неї, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Між позивачем та першим відповідачем було укладено договори № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р.

Відповідно до п.1.1. договору № 02/02-1 від 02.02.2009 р. предметом договору є купівля-продаж товарно-матеріальних цінностей, характеристики яких встановлюються у специфікації до договору, що є його невідємною частиною. На виконання умов договору Відповідачем-1 було поставлено Позивачу згідно зі специфікацією № 1 до договору та видатковою накладною № 24021 від 24.02.2009 р. інгібітор корозії багатофункціональний на суму 1093296,00 грн., в т.ч. ПДВ 182 216,00 грн. Також Позивачем було отримано від Відповідача-1 податкову накладну № 24022 від 24.02.2009 р. на суму 1093296,00 грн., в т.ч. ПДВ 182 216,00 грн. Вищенаведена податкова накладна була включена Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Як було зясовано в судовому засіданні, зазначені товарно-матеріальні цінності Позивачем було використано в його господарській діяльності, повязаній з видобуванням природного газу на Денисівському газоконденсатному родовищі.

Відповідно до п.1.1. договору № 04/02-1 від 04.02.2011 р. Відповідач-1 взяв на себе зобовязання виконати очищувально-відновлювальні роботи обладнання технологічної естакади площадки НТС та підземних ємкостей УПГ Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів. Вартість виконання робіт склала 6000950,70 грн. (ПДВ 1000 158,45 грн.). На виконання умов договору № 04/02-1 від 04.02.11 р. Відповідачем були здійснені передбачені ним очищувально-відновлювальні роботи обладнання технологічної естакади площадки НТС та підземних ємкостей УПГ Денисівського ГКР та надано відповідно акт приймання виконаних робіт № 38 за лютий 2011 р. (форма № КБ-2в) та довідку за формою № КБ-3. Також Позивачем було отримано від Відповідача податкові накладні № 14 від 24.02.2011 р. на загальну суму 4000 000,00 грн., № 20 від 28.02.2011 р. на загальну суму 2000 950,70 грн., які були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.1.1. договору № 28/2-1 від 28.02.2011 р. Відповідач-1 взяв на себе зобовязання виконати ремонтно-відновлювальні роботи підїзної автодороги та площадки УПГ Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів. Вартість виконання робіт склала 8286371,94 грн. (ПДВ 1381 061,99 грн.). На виконання умов договору № 28/2-1 від 28.02.11 р. Відповідачем-1 були здійснені ремонтно-відновлювальні роботи підїзної автодороги та площадки УПГ Денисівського ГКР та надано відповідно акт приймання виконаних робіт № 74 за березень 2011 р. (форма № КБ-2в) та довідку за формою № КБ-3. Також Позивачем було отримано від Відповідача податкові накладні № 24 від 25.03.2011 р. на загальну суму 5 900 000,00 грн., № 48 від 31.03.2011 р. на загальну суму 2386 371,94 грн., які були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.1.1. договору № 05/04-1 від 05.04.2011 р. Відповідач-1 взяв на себе зобовязання виконати роботи з відновлення обєктів облаштування Денисівського ГКР (термічна обробка обладнання та запорної арматури насосної УПГ) з використанням власних матеріалів. Вартість виконання робіт склала 5915 057,68 грн. (ПДВ 985842,95 грн.). На виконання умов договору № 05/04-1 від 05.04.11 р. Відповідачем були здійснені передбачені ним роботи з відновлення обєктів облаштування Денисівського ГКР (термічна обробка обладнання та запорної арматури насосної УПГ) та надано відповідно акт приймання виконаних робіт № 155 за квітень 2011 р. (форма № КБ-2в) та довідку за формою № КБ-3. Також Позивачем було отримано від Відповідача податкові накладні № 31 від 21.04.2011 р. на загальну суму 2 990 000,00 грн., № 63 від 30.04.2011 р. на загальну суму 2705676,68 грн., № 32 від 22.04.2011 р. на загальну суму 219381,00 грн., які були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.1.1. договору № 05/05-1 від 05.05.2011 р. Відповідач-1 взяв на себе зобовязання виконати роботи з відновлення обєктів облаштування Денисівського ГКР (відновлення огорожі площадки УПГ) з використанням власних матеріалів. Вартість виконання робіт склала 5199070,00 грн. (ПДВ 866511,67 грн.). На виконання умов договору № 05/05-1 від 05.05.11 р. Відповідачем були здійснені передбачені ним очищувально-відновлювальні роботи з відновлення обєктів облаштування Денисівського ГКР (відновлення огорожі площадки УПГ) та надано відповідно акт приймання виконаних робіт № 181 за травень 2011 р. (форма № КБ-2в) та довідку за формою № КБ-3. Також Позивачем було отримано від Відповідача податкові накладні № 25 від 25.05.2011 р. на загальну суму 2990 000,00 грн., № 26 від 31.05.2011 р. на загальну суму 2209 070,00 грн., які були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.1.1. договору № 03/06-1 від 03.06.2011 р. Відповідач-1 взяв на себе зобовязання виконати відновлювальні роботи технологічного обладнання ємкостей зберігання конденсату УПГ Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів. Вартість виконання робіт склала 3306312,89 грн. (ПДВ 551052,15 грн.). На виконання умов договору № 03/06-1 від 03.06.11 р. Відповідачем були здійснені передбачені ним відновлювальні роботи технологічного обладнання ємкостей зберігання конденсату УПГ Денисівського ГКР та надано відповідно акт приймання виконаних робіт № 369 за червень 2011 р. (форма № КБ-2в) та довідку за формою № КБ-3. Також Позивачем було отримано від Відповідача податкові накладні № 92 від 30.06.2011 р. на загальну суму 406312,89 грн., № 90 від 23.06.2011 р. на загальну суму 2900000,00 грн., які були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.1.1. договору № 03/06-2 від 03.06.2011 р. Відповідач-1 взяв на себе зобовязання виконати роботи з ліквідації солеутворень геологічної технологічної лінії підготовки газу площадки НТС і А Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів. Вартість виконання робіт склала 3300000,00 грн. (ПДВ 550000,00 грн.). На виконання умов договору № 03/06-2 від 03.06.11 р. Відповідачем були здійснені передбачені ним роботи з ліквідації солеутворень геологічної технологічної лінії підготовки газу площадки НТС і А Денисівського ГКР та надано відповідно акт приймання виконаних робіт № 370 за червень 2011 р. (форма № КБ-2в) та довідку за формою № КБ-3. Також Позивачем було отримано від Відповідача податкові накладні № 91 від 23.06.2011 р. на загальну суму 2700 000,00 грн., № 93 від 30.06.2011 р. на загальну суму 600000,00 грн., які були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Як стверджує Позивач, зазначені договори не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними з огляду на приписи статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), оскільки у відповідача під час укладення зазначених договорів були відсутні необхідні умови для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, а тому є такими, що суперечать інтересам держави і суспільства. У випадку недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин має бути визнаний недійсним. У звязку з чим, позивач звернувся з відповідним позвом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями. Виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Згідно п.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи вбачається, що договори № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р. було складено згідно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів України та підписано повноважними представниками та скріплено печатками сторін.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що сторонами спірних договорів належним чином та в повному обсязі виконано умови зазначеного договору в рамках діючого законодавства України. На виконання умов договорів № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р.було складено та підписано сторонами акти приймання виконаних робіт, податкові накладні. Факт виконання умов договору сторонами також не заперечується.

Позивач вважає, що договори договори № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому порушують публічний порядок та є нікчемними.

Проте суд, надавши правову оцінку матеріалам справи з урахуванням вимог чинного цивільного законодавства, приходить до висновку про хибність позиції Позивача. Такий висновок суду випливає з наступного.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Така ж позиція знаходить своє відображення у п. 11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", п. 1.3. Оглядового листа вищого Арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)" і у змісті Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.03.2010 № 3446.

Спірні договори № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р. не є правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а тому не є такими, що порушують публічний порядок. Крім того, спірні договори відповідають вимогам діючого законодавства України та зобовязання за ними було виконано сторонами у повному обсязі. Виконання умов договорів № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р. підтверджуються документами долученими до матеріалів справи.

Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

Суд зазначає, що п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України , у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, враховуючи той факт, що договори № 02/02-1 від 02.02.2009 р., № 04/02-1 від 04.02.2011 р., № 28/2-1 від 28.02.2011 р., № 05/04-1 від 05.04.2011 р., № 05/05-1 від 05.05.2011 р., № 03/06-1 від 03.06.2011 р., № 03/06-2 від 03.06.2011 р., укладені між Позивачем та Відповідачем, спричинили реальне настання правових наслідків та зобовязання за ними були виконані сторонами у повному обсязі, суд вважає, що зазначений договір відповідає п. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 92, 204, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, п. 1 ст. 203, ст.ст. 3, 173, 179, 193, 207 Господарського кодексу України, не суперечить інтересам держави та суспільства та не порушує публічний порядок, а тому є дійсним.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги заявлені позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено у чому конкретно дістала вияв спрямованість укладеного договору на порушення публічного порядку та в чому укладений договір суперечить інтересам держави та суспільства, інших підстав недійсності спірного договору позивач в обґрунтування позовних вимог не наводив.

Окрім того, позивач визначив другим відповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестор-Геологія”, код 31555420 .

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Проте, на час прийняття рішення позивачем не пред'явлено вимогу до другого відповідача у справі, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позову до другого відповідача - ТОВ “Інвестор-Геологія".

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 202, 203, 204, 215, 228, 509, 626, 627, Цивільного кодексу України, 173, 179, 193, 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині вимог про розірвання договору б/н від 02.02.2011 року про стягнення з першого відповідача штрафних санкції за договором б/н від 02.02.2011 року в сумі 1100 доларів США.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог в частині вимог про розірвання договору б/н від 02.02.2011 року, стягнення з першого відповідача штрафних санкції за договором б/н від 02.02.2011 року в сумі 1100 доларів США

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 07.11 2011 року

справа № 5023/8015/11