Рішення № 19901768, 27.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р. Справа № 5023/8335/11

вх. № 8335/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Нові Технології Світла", м. Донецьк;

до ТОВ "Навс", м. Харків;

про стягнення 3408,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар - 3 403,08 грн., 3% річних у розмірі 5,87 грн.; витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

27.10.2011р. позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вих.№7064/2011 від 25.10.2011р.) документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

27.10.2011р. позивач надав клопотання, в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача, яке приймається судом до уваги та залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, витребуваних документів не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар.

Факт поставки товару позивачем відповідачу на суму 3522,30грн. з урахуванням ПДВ підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною № НТ1-001203 від 16.11.2009 р.

Згідно видаткової накладної (повернення) № 0000002432 від 12.11 2010 р. (позиція № 23) відповідач повернув позивачу товар на суму 119,22грн.

Поставка товару відбулася не в межах виконання договору.

Тобто, між сторонами фактично було укладено окреми договір купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України є відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов’язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач вартість отриманого товару сплачена не була, внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 3403,08рн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов’язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було - то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію та отримані послуги у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача 17.08.2011 року цінним листом з описом вкладення направлена вимога (вих. № 5750 від 16.08.2011 року), відповідно до якої встановлено семиденний строк (з дня отримання цієї вимоги) для оплати поставленого товару на загальну суму 3403,08грн.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вимога була отримана Відповідачем 29 серпня 2011 року.

Враховуючи наведене, семиденний строк для оплати поставленого товару закінчився 05 вересня 2011 року, проте сума заборгованості у розмірі 3403,08грн. відповідачем не сплачена.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічиних накладних та виконання робіт, недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3403,08грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в 5,87грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню повністю, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 206, 208, 509, 526, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВС" (61157, м. Харків, вул. Кривомазівська, 14/35, п/р 26006839853121 у ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016, код ЄДРПОУ 35245740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Технології Світла" (юридична адреса: 83027, м. Донецьк, вул. Переїзна, З, адреса для листування: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12, п/р 26009301 138629 у Відділенні № 1501 ПАТ "Банк Форум", МФО 322948, код ЄДРПОУ 33756456) 3403,08 грн., 3% річних у розмірі 5,87 грн.; витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 01 листопада 2011 року.