Рішення № 19901766, 26.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5023/8054/11

вх. № 8054/11

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судовогозасідання Шилов С.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, доручення від 10.02.2010 р.

відповідача - не зявився 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Семагро", м. Харків 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Агрофірма "Віта Нова", с. Великі Проходи 3-я особа <Текст >

про стягнення 29740,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМАГРО", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Віта Нова", с.Великі Проходи, про стягнення 29740,07 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що згідно договору купівлі-продажу № 10-09/КП/10/1 від 10.09.2010 р. відповідач одержав у власність від позивача 9000 кг. насіння озимої пшениці "Розкішна еліта" на загальну суму (враховуючи ПДВ) 22500,00 грн., але відповідач оплату за одержаний ним товар не здійснив, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 29740,07 грн., яка складається з 22500,00 грн. вартості насіння озимої пшениці "Розкішна еліта", одержаного відповідачем за договором купівлі-продажу №10-09/КП/10/1 від 10.09.2010 р., 3181,75 грн. пені за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар за період з 30.10.2010 р. по 27.09.2011 р., 2250,00 грн. штрафу за односторонню відмову від виконання своїх зобовязань по договору, 1192,50 грн. інфляційних за прострочення платежу за договором за період: листопад 2010 р. серпень 2011 р., 615,82 грн. 3% річних за прострочення платежу за договором за період: з 30.10.2010 р. по 27.09.2011 р. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/8054/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 жовтня 2011 року о 12:10.

Представник позивача в судове засідання через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких зазначив, що відповідачем 04.10.2011 р. частково погашено заборгованість перед позивачем в сумі 22500,00 грн., в звязку з чим позивач, з урахуванням положень ст. 534 ЦК України, просить стягнути з відповідача 7240,07 грн. основної заборгованості - вартість насіння озимої пшениці "Розкішна еліта", одержаної відповідачем за договором. В обґрунтування до наданих пояснень позивачем надана виписка за банківським рахунком, що підтверджує сплату відповідачем 04.10.2011 р. 22500,00 грн. за договором, яка залучена до матеріалів справи.

Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Суд зазначає, що відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 ГПК України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 вересня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 10-09/КП/10/1, за умовами якого позивач зобовязався передати товар - 9000 кг. насіння озимої пшениці "Розкішна еліта" у власність відповідача, а відповідач взяв на себе зобовязання прийняти товар та до 29 жовтня 2010 р. сплатити за нього 22500 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що перехід права власності здійснюється в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

В пункті 6.5 договору сторони визначили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач сплачує пеню у розмірі 1% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення), за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 6.6 договору встановлено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань за договором винувата сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розхідною накладною № РН-0000284 від 10.09.2010 р. на підставі довіреності серії А № 10 від 09.09.2010 р. позивач 10.09.2010 р. на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав 9000 кг. насіння озимої пшениці "Розкішна еліта" на загальну суму 22500,00 грн., що підтверджено вказаними розхідною накладною та довіреністю, які містяться в матеріалах справи.

В порушення взятих на себе зобовязань за договором, відповідач станом на 30.10.2010 р. розрахунок за отриманий від позивача товар не здійснив і станом на час звернення позивача із позовом до суду заборгованість залишилась не сплаченою.

30.05.2011 р. позивачем була направлена відповідачу вимога про виконання зобов'язань за договором, яку відповідач отримав 02 червня 2011 р.

В звязку з невиконанням відповідачем покладених на нього зобовязань за договором позивач в позовній заяві нараховує відповідачу 3181,75 грн. пені, 2250,00 грн. штрафу, 1192,50 грн. інфляційних, 615,82 грн. 3% річних.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Під час розгляду справи у суді (04.10.2011 р.) відповідачем проведено частковий розрахунок із позивачем в розмірі 22500,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 04.10.2011 р., яку надано позивачем до матеріалів справи, у звязку з чим позивач надав суду документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог, з урахуванням платежу, здійсненого відповідачем 04.10.2011 р. та просить, з урахуванням положень ст. 534 ЦК України стягнути з відповідача 7240,07 грн. основної заборгованості за договором.

Згідно з ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Договором не встановлена черговість погашення вимог кредитора, а тому суд приходить до висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 534 ЦК України.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 7240,07грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню.

По позовним вимогам позивача в розмірі 22500,00 грн. суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору, оскільки сума 22500,00 грн. сплачена відповідачем під час розгляду справи у суді, з урахуванням ст. 534 ЦК України погасила у повному обсязі пеню у розмірі 3181,75 грн., штраф у розмірі 2250,00 грн., інфляційні у розмірі 1192,50 грн., 3% річних у розмірі 615,82 грн., а також частково погасила основну заборгованість у розмірі 15259,93 грн.

В позовній заяві позивач просив накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача для забезпечення позову. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 ГПК України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. № 9 зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності, слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, не порушувати інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушенні у звязку із застосуванням відповідних заходів та не допускається забезпечення позову таким чином, коли фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

В інформаційному листі від 12.12.2006 року № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" Вищий господарський суд України звертає увагу господарських судів на таке.

У випадку звернення до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із вказаною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів в підтвердження імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів забезпечення позову на стадії порушення провадження по справі, суд дійшов висновку про відхилення клопотання про забезпечення позову в повному обсязі .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача і часткову сплату заборгованості ним було проведено після звернення позивача до суду з позовною заявою, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 534, 549, 610, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 66, 75, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Віта Нова" 62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Радянська, 2-А (код ЄДРПОУ 34997240) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро", 61080, м. Харків, пр. Гагаріна, 201, (код ЄДРПОУ 31635689) 7240,07 грн. основного боргу; 297,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті заявлених позовних вимог, а саме в частині вимог про стягнення 3181,75 грн. пені за період з 30.10.2010 р. по 27.09.2011 р., 2250,00 грн. штрафу, 1192,50 грн. інфляційних за період: листопад 2010 р. серпень 2011 р., 615,82 грн. 3% річних за період: з 30.10.2010 р. по 27.09.2011 р., 15259,9 3грн. основної заборгованості провадження у справі припинити.

Суддя (підпис< Текст >Калініченко Н.В.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/8054/11 підписано 31 жовтня 2011 року.