Рішення № 19901704, 25.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 37/57-09

вх. № 1349/4-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, довіреність №16 від 29.03.2011р.;

відповідача - ОСОБА_2., довіреність від 01.01.2011р.;

розглянувши справу за позовом Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології", м. Харків;

про стягнення 97732,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" на користь Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" 97732,84 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ВЕП "Держпром" та ТОВ "Високі енергетичні технології" 05.11.2007 р. було укладено договір № 20Н/О з надання послуг по обслуговуванню орендного комунального майна за адресою: м. Харкові, вул. Котлова, 54. На виконання пункту 2.2 договору № 20Н/О від 05.11.2007 року відповідач повинен був перерахувати суму витрат на обслуговування орендованого майна балансоутримувачу (позивачу) щомісячно протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 число наступного місяця на його розрахунковий рахунок. Однак, на порушення цієї умови сума витрат на обслуговування орендованого майна у період листопад 2007 року - січень 2009 року позивачу перераховувалась не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість, що підлягає перерахуванню станом на 01.02.2009 року склала 97732,84 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 03.06.2009 р. було задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, провадження у справі № 37/57-09 було зупинено до вирішення справ № 60/14-09 (новий номер справи - № 63/318-10 (н.р.60/14-09)) та № 37/56-09 (новий номер справи - № 5023/3641/11 (н.в.о. 37/56-09)), та набрання рішеннями по вищевказаним справам законної сили.

29 вересня 2011 р. суддя господарського суду Харківської області суддя Погорєлова О.В. повідомила, що по справі № 63/318-10 (н.р.60/14-09) 22.02.2011 року винесено рішення, яке змінено, відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року, а провадження у справі № 5023/3641/11 (н.в.о. 37/56-09) поновлено та її розгляд призначений на 10.10.2011 року.

Ухвалою суду від 30.09.2011р. провадження у справі було поновлено та розгляд справи призначений на 25.10.2011р.

13.10.2011р. позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№19716) документи, на виконання ухвали суду про поновлення провадження у справі.

19.10.2011р. позивач надав до канцелярії суду копію рішення від 10.10.2011р. у справі №5023/3641/11, для долучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

24.10.2011р. відповідач надав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті пов"язаних з нею справ №5023/3641/11 та №5023/8309/11. Разом із цим надав документи для долучення до матеріалів справи.

24.10.2011р. позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вх.№32679) документи, на підтвердження обставин викладених у позовній заяві.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 25.10.2011 р. за вх. № Д1928, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справ №5023/3641/11 та №5023/8309/11, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що розгляд справи №5023/8309/11 унеможливлює вирішення спору у справі №37/57-09.

Провадження у справі №37/57-09 було поновлено саме у зв"язку із прийняттям рішення у справі №5023/3641/11.

Пов"язанність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення.

Господарський суд повинен зупинити (тобто у 1ч. ст. 79 ГПК України йдеться саме про обов"язок суду зупинити провадження, в той час як в ч.2 ст. 79 ГПК України суду надається право зупинити провадження у справі) провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Відповідачем було подано в обгрунтування клопотання подано копію скарги до ХАГС на рішення суду у справі №5023/3641/11, проте доказів її прийняття ХАГС до провадження або надсилання її до канцелярії ХАГС, відмітки про прийняття канцелярією ХАГС, тощо, подано не було.

В той же час, суд звертає увагу відповідача, на те, що сума заборгованості за надані позивачем послуги не сплачена та на те, що провадження у справі №37/57-09 було порушено ще 24.02.2009 року.

Відповідно до п. 1.2. рекомендації Президії Вищого господарського суду "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України" (19.07.2010 N 04-06/113), доповнено роз'яснення новим пунктом 12 такого змісту: "12. Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами. Такі дії можуть полягати у заявленні численних безпідставних відводів суддям, нез'явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, поданні не заснованих на законі клопотань про вчинення судом процесуальних дій, поданні зустрічних позовів без дотримання вимог ГПК, одночасному оскарженні судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку.

Подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Враховуючи вищевикладене, суд в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовляє, як у необгрунтованому, не доведеному матеріалами справи та заявленому безпідставно .

В судовому засіданні представник відповідача звернувся з усним клопотанням про відкладення розгляду справи, з метою надання доказів прийняття ХАГС апеляційної скарги на рішення суду у справі №5023/3641/11.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача необгрунтоване та не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Між ВЕП "Держпром" та ТОВ "Високі енергетичні технології" 05.11.2007 року було укладено договір № 20Н/О із надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна за адресою в м. Харкові, вул. Котлова, 54, на виконання п.5.3. Договору №20Н оренди комунального майна від 01.08.2007 року. Згідно актів приймання-передачі і від 05.11.2007 року відповідачу було передано нежитлові приміщення, загальною площею 343,40 кв. м.

Відповідно до п.1.2. Договору, приміщення, зазначене в п.1.1 Договору, використовується орендарем згідно договору оренди №20Н від 01.08.2007р.

09.11.2007 згідно акту приймання-передачі відповідачеві було передано ще 60кв. м. нежитлових приміщень (загальна площа, що перебувала в оренді склала 403,40 кв. м.).

Відповідні зміни до Договору №20Н/О було внесено додатковою угодою № 2. 14.11.2007 року згідно акту приймання-передачі відповідачеві було передано ще 236,5 кв. м. нежитлових приміщень (загальна площа в оренді склала 639,90 кв. м). Відповідні зміни внесено до Договору №20Н/О додатковою угодою № 3. 16.11.2007р., згідно акту приймання-передачі відповідачеві було передано ще 506,10 кв. м. нежитлових приміщень (загальна площа в оренді склала 1146,00 кв. м).

Відповідні зміни внесено до Договору №20Н/О додатковою угодою № 4. 15.01.2008 року згідно акту приймання-передачі Відповідачеві було передано ще 597,70 кв. м. нежитлових приміщень (загальна площа в оренді склала 1743,7,0,кв.м.)- Відповідні зміни внесено до Договору №20Н/О додатковою угодою № 6.

На виконання пункту 2.2. Договору №20Н/О від 05.11.2007 року відповідач повинен перераховувати суму витрат на обслуговування орендованого майна Балансоутримувачу (позивачу) щомісячно, протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 число наступного місяця на його розрахунковий рахунок. Однак на порушення цієї умови сума витрат на обслуговування орендованого майна у період листопад 2007 року - січень 2009 року Позивачу перераховувалась не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість, яка станом на 01.02.2009 року склала 97732,84 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Предметом договору №20Н/О є забезпечення обслуговування балансоутримувачем (позивач) орендованого майна, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54. Згідно п.2.1. Орендар (відповідач) повинен сплачувати суму витрат на обслуговування орендованого майна, які складають: з 05.11.2007 року-3,58 грн. 1 кв.м. загальної площі, з 11.01.2008 року -3,38 грн. за 1кв.м. загальної площі. З 11.01.2008 року (додаткова угода № 5 від 11.01.2008 року (а.с.18, т.1) відповідач також взяв на себе зобов'язання сплачувати суму витрат за спожиту електричну енергію, яка визначається на підставі акту зняття показників розрахункових засобів обліку шляхом відліку з загального об'єму споживання електричної енергії, спожитої іншими Орендарями, які відшкодовують витрати за спожиту електроенергію ВЕП "Держпром".

Посилання Відповідача на несплату внаслідок не укладання актів виконаних робіт та щодо завищеної вартості наданих послуг спростовуються обставинами справи та не відповідають умовам Договору, який не містить положень про необхідність підписання таких актів, а встановлює обов'язок Орендаря (п.2.5.) своєчасно і в повному обсязі сплачувати Балансоутримувачу суми експлуатаційних витрат, згідно з умовами цього Договору. Таким чином, послуги надаються та сплачуються на підставі договору. Вартість послуг визначається Договором, який був підписаний сторонами, тобто їх розмір був узгоджений сторонами.

Крім того, слід зазначити, що претензій від Відповідача щодо якості послуг та їх об'єму в матеріалах справи не міститься. Натомість, відповідачем був підписаний акт звіряння станом на 31.10.2008 року, тобто ніяких важень щодо сум, визначених договором та актами зняття показників розрахункових засобів обліку електроенергії відповідач не мав (а.с.97).

Сторони визнавали Договір дійсним, про що свідчить виконання його сторонами, передача приміщень та відповідно проведення часткової оплати за надання послуг.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 97732,84грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року у справі №63/318-10 позов задоволено частково.

Предметом позову у справі №63/318-10, за зверенням прокурора Дзержинського району м. Харкова, після уточнень, є стягнення з ТОВ "Високі енергетичні технології" 823331,52 грн. заборгованості з орендної плати, 106696,15 грн. пені та розірвати договір оренди комунального майна № 20-Н від 01.08.2007 року та виселення відповідача з орендованих приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54.

В Постанові ХАГС від 12.04.2011р. під час перегляду рішення у справі №63/318-10 вказується, що господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору № 20-Н від 01.08.2007 року та виселення відповідача з займаних приміщень.

Договір № 20Н/О із надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна за адресою в м. Харкові, вул. Котлова, 54, був укладений на виконання п.5.3. Договору №20Н оренди комунального майна від 01.08.2007 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 97732,84грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача: стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 977,33грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (61045, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 3, р/р 2600980532950 в ХОФ АК "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 30426617) на користь Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 9 під., 2 пов. р/р 26002131960011 в АКБ "Базис", м. Харків, МФО 351760, код банку 19358916, код ЄДРПОУ 04014097) - 97732,84 грн. заборгованості, 977,33 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 31 жовтня 2011 року.