Рішення № 19901686, 25.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5023/8231/11

вх. № 8231/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 01.01.2011р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко", м. Балаклія;

до Відділу освіти Зміївської райдержадміністрації, м. Зміїв;

про стягнення 2500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу освіти Зміївської райдержадміністрації, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором поставки №29 від 28.01.2011р. у розмірі №2500,00грн.; судові витрати просить покласти на відповідача; просить суд вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою суду від 07.10.2011р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2011р.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 25.10.2011 р. за вх. № Д1924, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

25.10.2011р позивач надав супровідним листом (вх.№32861) документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

25.10.2011р. відповідач надав до канцелярії суду документи на виконання ухвали суду про порушення провадження по справі, у тому числі й пояснення, в яких вказує що проплату за договором відповідач може здійснити після виділення на це коштів Зміївською районною радою й просить суд оголосити перерву у судовому засіданні до 18.12.2011р., витребувати у відповідача належним чином посвідчений договір щодо поставки вказаної кількості вершкового масла.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з"явився.

Розглянувши клопотання відповідача щодо витребування належним чином посвідченого договору, суд встановив, що вказане клопотання фактично є клопотанням про витребування доказів.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки належним чином посвідчена копія договору поставки №39 від 28.01.2011р. міститься в матеріалах справи (була надана позивачем до позовної заяви). Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що в матеріалах справи міститься належним чином посвідчена копія Специфікації до договору №39 від 28.01.2011р., підписана сторонами та скріплена печатками.

В задоволенні клопотання про оголошення перерви суд відмовляє, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 77 ГПК України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі

У даному випадку підстав для оголошення перерви або відкладення розгляду справи у суду немає, оскільки, норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.01.2011р. між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) був укладений договір поставки № 38, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на суму 2500,00 грн.

Факт поставки продукції підтверджується копіями накладних №3720 від 09.02.2011р., № 4988 від 21.02.2011р. та №5279 від 09.02.2011р. (довіреність №120 від 09.02.2011р.).

Відповідно до пункту 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 10 днів після отримання товару згідно накладної. Сума перерахувань може змінюватися у зв"язку з фінансуванням. Виплата здійснюється при наявності бюджетних асигнувань.

Отже, сторонами в договорі встановлено, що сума перерахувань може змінюватися у зв"язку з фінансуванням, але вказане застереження носить диспозитивний характер та жодних доказів щодо звернення відповідача до позивача із пропозицією змінити суму перерахувань або посилань на відсутність фінансування в матеріалах справи не міситься.

Відповідач свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2500,00 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 2500, грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, заявлену у позовній заяві, суд відмовляє у її задоволенні в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення, здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

З матеріалів справи та заяви про забезпечення позову не вбачається офіційних доказів того, що відповідачем вчиняються певні дії з метою невиконання зобов"язань щодо оплати товару отриманого на підставі умов договору поставки №39 від 28.01.2011р у майбутньому та доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Зміївської районної державної адміністрації (Харківська область, м. Зміїв, вул. Леніна, 12, код ЄДРПОУ 02146096, УДК у Харківській області р.№35413002000766, №35416009000766, №35411004000766, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Тимірязева, 6, код ЄДРПОУ 37010632, р/р №26007280198400 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) - 2500,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2011 року.