Рішення № 19901555, 05.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6782/11

вх. № 6782/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 12.04.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "ПРОТОРУС", м. Херсон

до ЗАТ "ТЕХСНАБ", м. Харків

про стягнення 187803,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "ПРОТОРУС" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "ТЕХСНАБ" (відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 154660,00 грн., пені в сумі 16483,88 грн., інфляційних в сумі 13501,92 грн., 3% річних в сумі 3157,69 грн., а загалом 187803,49 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.10.2011 р. за вх. № Д1772, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 05.10.2011 р. за вх. № 31393, надав заяву про зміну назв сторін, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Згідно даної заяви представник позивача просив суд здійснити перенайменування позивача по справі на Публічне акціонерне товариство "ПРОТОРУС" та відповідача на Приватне акціонерне товариство "ТЕХСНАБ" у зв'язку зі зміною назв сторін по справі на підставі ЗУ "Про акціонерні товариства".

Господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про зміну назв сторін по справі, вважав за необхідне її задовольнити та змінити назву позивача по справі з ВАТ "ПРОТОРУС" на Публічне акціонерне товариство "ПРОТОРУС", та назву відповідача по справі з ЗАТ "ТЕХСНАБ" на Приватне акціонерне товариство "ТЕХСНАБ".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

19.08.2010 року між сторонами був укладений договір № 19/08/10 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що виконавець (позивач) виготовляє та монтує на шасі замовника КАМАЗ-4310 (відповідача) обладнання автопідйомника ВС-26 МС у кількості 1 шт., а відповідач сплачує цій товар.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що вартість виготовлення та монтажу товару складає 293000,00 грн.

Відповідно до п.3.1. договору товар за договором вважається зданим позивачем та прийнятим відповідачем згідно: накладної, податкової накладної, акту приймання-передачі та експлуатаційної документації.

Згідно п.4.1. відповідач повинен був здійснити 50% передплату за товар в сумі 146500,00 грн. протягом 5 календарних днів з дня підписання договору, тобто до 26.08.2010 р.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткову передплату за отриманий товар: 25.08.2010 р. в сумі 46880,00 грн., 30.12.2010 р. в сумі 10000,00 грн., 25.03.2011 р. в сумі 11460,00 грн., а загалом на суму 68340,00 грн. Отже, відповідачем передплату у встановлені договором строки (до 26.08.2010 р.) в повному обсязі (146500,00 грн.) здійснено не було.

Згідно позову позивач вказував, що незважаючи на те, що відповідачем було здійснено передплату не у повному обсязі, сподіваючись на його добросовісність, ним все-таки було виготовлено обладнання автопідйомника.

Згідно п.4.3. договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок протягом 5 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, але не пізніше прийняття відповідачем товару.

Пунктом 7.3. договору було передбачено, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату і сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми вартості товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що обладнання автопідйомника було відвантажено позивачем та прийнято відповідачем 06.04.2011 р., що підтверджується актом приймання-передання обладнання від 06.04.2011 р. та видатковою накладною № П-000005 від 30.03.2011 р., які від імені відповідача були підписані ОСОБА_2. на підставі довіреності № 223 від 24.09.2010 р.

Отже, кінцевий та остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснений не пізніше 06.04.2011 р., однак відповідач за поставлений товар 06.04.2011 р. не сплатив. Таким чином у відповідача з 26.08.2010 р. до моменту відвантаження товару до 06.04.2011 р. існувала заборгованість зі здійснення попередньої оплати, яка складала: з 26.08.2010р. по 29.12.2010 р. 99620,00 грн.; з 30.12.2010 р. по 24.03.2011 р. 89620,00 грн.; з 25.03.2011 р. по 05.04.2011 р. 78160,00 грн.

З 06.04.2011 р. з моменту відвантаження товару у відповідача виникло зобов'язання з кінцевого розрахунку відповідно до п.4.2. договору та оплати другої частини вартості товару в розмірі 50 % в сумі 146500,00 грн.

Станом на день відвантаження товару 06.04.2011 р. основний борг відповідача склав 224660,00 грн. У квітні відповідачем було здійснено часткову оплату за отримане обладнання, а саме: 28.04.2011 р. в сумі 10000,00 грн. та 29.04.2011 р. в сумі 50000,00 грн. у зв'язку з чим основний борг за договором зменшився, й з 30.04.2011 р. по 29.07.2011 р. включно складав 164660,00 грн. 29.07.2011 р. відповідачем ще було сплачено 10000,00 грн. у зв'язку з чим основний борг за договором становить 154660,00 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем позивачу суми за договором у розмірі 154660,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 154660,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови п. 7.3. договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем було зроблено вірно й сума пені у розмірі 16483,88 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позивачем вірно було здійснено розрахунок 3% річних на суму 3157,69 грн. та інфляційних на суму 13501,92 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1878,03 грн., оскільки ціна позову складає 187803,49 грн., а відповідно до вимог пункту 2 статті 3 Декрету "Про державне мито" ставка державного мита із майнових заяв, що подаються до господарських судів повинна бути сплачена у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву представника позивача про зміну назв сторін по справі.

Змінити назву позивача по справі з ВАТ "ПРОТОРУС" на Публічне акціонерне товариство "ПРОТОРУС".

Змінити назву відповідача по справі з ЗАТ "ТЕХСНАБ" на Приватне акціонерне товариство "ТЕХСНАБ".

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ТЕХСНАБ" (61003, м. Харків, пров. Дубового, 13, код ЄДРПОУ 30751434, р/р № 26006139696300 в АКІБ «Укрсиббанк» МФО 351005) на користь Публічного акціонерного товариства "ПРОТОРУС" (73027, м. Херсон, вул. Філатова, 27, код ЄДРПОУ 01350222, р/р 26008042200900 в АКІБ «Укрсиббанк» МФО 351005) заборгованість в сумі 154660,00 грн., пеню в сумі 16483,88 грн., інфляційні в сумі 13501,92 грн., 3% річних в сумі 3157,69 грн., 1878,03 грн. держаного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 10.10.2011 р.