Рішення № 19901553, 05.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6752/11

вх. № 6752/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 01.01.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка", сел. Васищеве

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 14963,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення суми у розмірі 15263,63 грн.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на свою користь суму в розмірі 14963,63 грн., оскільки відповідачем була частково погашена сума заборгованості.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.10.2011 р. за вх. № Д 1771, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

02.01.2010 року між сторонами був укладений договір поставки товару № 029808-10 (надалі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1. цього договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу товари (запасні частини до транспортних засобів), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах договору.

Всього на виконання умов цього договору позивачем відповідно до видатки накладних до цього договору було поставлено відповідачу товар на суму:

- 18 жовтня 2010 року відповідно до видаткової накладної № ХВ-0169577 було поставлено товару на суму 16230,00 грн.;

- 25 жовтня 2010 року відповідно до видаткової накладної № ХВ-0175836 було поставлено товару на суму 8472,00 грн., що разом становить 24702,00 грн.

Згідно позову позивач вказує, що станом на момент подання позовної заяви відповідач оплатив вищевказані видаткові накладні в сумі 11520,00 грн. та повернув товар на суму 3211,20 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом момент подання позовної заяви становила 9970,80 грн.

Крім того, позивачем вказувалося про те, що відповідачем в процесі розгляду справи було сплачено 300,00 грн. за договором у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 9670,80 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем відповідачу суми заборгованості у розмірі 9670,80 грн.

Відповідно до п.п. 4.3. договору оплата товару здійснюється відповідачем протягом (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки. Датою поставки згідно з п.п. 2.2. договору вважається дата підписання представником відповідача видаткової накладної на товар що поставляється.

Пунктом 5.1. договору було передбачено, що в разі порушення строків оплати товару відповідач зобов'язаний, в першу чергу, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від сум боргу за кожен день прострочки протягом всього часу прострочки, також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24% річних від простроченої суми протягом всього час прострочки, а потім сплатити суму основного боргу.

Крім вищезазначених пені та річних в разі прострочки платежу на строк більш ніж 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20% від прострочені суми. Нарахування пені та штрафу за прострочку сплати товару припиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошове зобов'язання повинно було виконано.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення викладені у пункті 5.1. договору, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 9670,80 грн., пені у розмірі 1294,43 грн., 24% річних у розмірі 2004,24 грн. та 20% штрафу у розмірі 1994,16 грн., всього - 14963,63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже враховуючи те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 152,63 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61093, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська область, Харківський район, сел. Васищеве, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33010822, п/р 26008301813246 у філії «Відділення Промінвестбанку» м. Харків МФО 351458) суму заборгованості у розмірі 9670,80 грн., пеню у розмірі 1294,43 грн., 24% річних у розмірі 2004,24 грн., 20% штрафу у розмірі 1994,16 грн., 152,63 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 10.10.2011 р.