ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2011 Справа № 18/2249/11
за позовом Приватного підприємства "Діадема", 39601, м. Кременчук, вул. Гоголя, 3
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2)
про стягнення 26 832,84 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
25.10.2010 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Приватного підприємства "Діадема", м. Кременчук про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук 26 832,84 грн. заборгованості, що виникла з огляду на неналежне виконання останнім умов укладеного між сторонами 12.11.2009 р. Договору оренди нерухомого майна № 12/11-09, за період з лютого 2010 року по листопад 2010 року, з яких : 22 597,24 грн. основна заборгованість, 2 179,25 грн. пеня, 2 056,35 грн. збитки від інфляції.
Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 301 від 30.09.2011 р. (вх. № 15741д від 07.10.2011 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 26 328,29 грн. заборгованості, що виникла з огляду на неналежне виконання останнім умов укладеного між сторонами 12.11.2009 р. Договору оренди нерухомого майна № 12/11-09, за період з лютого 2010 року по листопад 2010 року, з яких : 22 597,24 грн. основна заборгованість, 1 765,68 грн. пеня, 1 534,35 грн. збитки від інфляції та 431,02 грн. три проценти річних.
Суд приймає дану заяву, як таку, що відповідає чинному процесуальному законодавству України.
Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням вищенаведеної заяви позивача.
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання № 204 від 24.10.2011 р. (вх. № 16619д від 24.10.2011 р.), в якому просить суд відкласти розгляд даної справи з огляду на зайнятість його представника ОСОБА_2 в іншому судовому засіданні.
Заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи відхилене судом з огляду на наступне :
1) позивачем не надано суду відповідних доказів на підтвердження зайнятості свого представника в іншому судовому засіданні, оскільки ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 р. по справі № 18/2135/11 не підтверджує факту того, що ОСОБА_2 є представником будь-якої зі сторін по вищезазначеній справі. Ненадання зазначених доказів виключає можливість для ствердження про наявність поважних причин неявки представника позивача у судове засідання. При цьому, суд приймає до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує представництво інтересів сторони в господарському процесі певним колом осіб;
2) закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України.
У попередніх судових засіданнях представники позивача заявили, що позивач наполягає на позовних вимогах.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце проведення судових засідань, оскільки :
(1) ухвала про порушення провадження у справі від 10.08.2011 р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 06.09.2011 р. та від 06.10.2011, які були направлені за вказаними у позові поштовими реквізитами відповідача (місцем реєстрації), повернулись до суду з огляду на відсутність адресата;
(2) реєстрація зміни місцезнаходження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не здійснювалася (див. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № НОМЕР_2 від 04.10.2011 р.);
(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу .
Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача (у минулих судових засіданнях), оцінивши надані докази,
встановив :
12.11.2009 р. між Приватним підприємством "Діадема", (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 12/11-09, відповідно до якого орендодавець зобов'язувалася передати, а орендар прийняти у строкове платне нежитлове приміщенням площею 85,1 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 та знаходиться на балансі позивача (а.с. 3-5, далі - Договір оренди).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- розмір орендної плати за орендоване приміщення складає 2 553,00 грн. (п. 3.1 Договору оренди);
- зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової оплати, не пізніше 15 числа місяця, попереднього розрахунковому (п. 3.4 Договору оренди);
- в разі закінчення строку дії цього договору орендна плата сплачується орендарем на день фактичної здачі приміщення орендодавцю (п. 3.5 Договору оренди);
- у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 20% від суми боргу за кожен день прострочення (п. 9.1 Договору оренди);
- цей договір укладено строком на 12 місяців, що діє з 12.11.2009 р. до 11.11.2010 р. (п. 10.5 Договору оренди).
Відповідно до акту від 12.11.2009 р. здачі-приймання об'єкту оренди згідно Договору оренди Приватне підприємство "Діадема" (орендодавець) передало, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендар) прийняв в строкове платне користування магазин що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 (а.с. 6).
В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором оренди відповідач не проводив своєчасно та у повному обсязі розрахунки по орендній платі з лютого 2010 р..
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами була проведена звірка розрахунків та складено відповідний акт, який підписаний сторонами, згідно якого станом на 15.05.2010 р. у період з лютого 2010 р. по 15.05.2010 р. за відповідачем рахувалася заборгованість з оплати орендних платежів в розмірі 19 071,59 грн.. Після проведеної звірки взаєморозрахунків сторони узгодили графік погашення відповідачем його заборгованості з орендних платежів станом на 17.11.2010 р., за яким остання складає 22 597,24 грн.. За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду відповідач зобов'язання за Договором оренди щодо сплати орендних платежів не виконав, заборгованість останнього за період з лютого 2010 р. по листопад 2010 р. складає 22 597,24 грн..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача 26 328,29 грн. заборгованості, що виникла з огляду на неналежне виконання останнім умов укладеного між сторонами 12.11.2009 р. Договору оренди нерухомого майна № 12/11-09 за період з лютого 2010 року по листопад 2010 року, з яких : 22 597,24 грн. основна заборгованість, 1 765,68 грн. пеня, 1 534,35 грн. збитки від інфляції та 431,02 грн. три проценти річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором оренди щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, заборгованість останнього перед позивачем на момент прийняття рішення складає 22 597,24 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 22 597,24 грн. основного боргу за період з лютого 2010 р. по листопад 2010 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 9.1 Договору оренди передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 20% від суми боргу за кожен день прострочення.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 765,68 грн. пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 431,02 грн. трьох процентів річних та 1 534,35 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2010 р. по червень 2011 р. (включно), суд визнає правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та копію такого залучено до матеріалів справи).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати з оплати державного мита в сумі 263,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2)), код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Діадема" (39601, м. Кременчук, вул. Гоголя, 3), код ЄДРПОУ 21078029 - 22 597,24 грн. основної заборгованості, 1 765,68 грн. пені, 1 534,35 грн. збитків від інфляції, 431,02 грн. 3% річних, 263,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Повне рішення складене : 28.10.2011 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Судове рішення № 19900020, Господарський суд Полтавської області було прийнято 25.10.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 18/2249/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: