Рішення № 19897343, 08.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа№ 5015/3767/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м.Жидачів

до відповідача: ВАТ “Кохавинська паперова фабрика”, смт.Гніздичів

про: розірвання договору

Представники :

Від позивача: Хуткий А.Я. –нач. юр. відділу

Від відповідача: Грудлевський В.М. –представник

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м.Жидачів до ВАТ «Кохавинська паперова фабрика», смт.Гніздичів про розірвання договору №112 від 29.12.05р. на видалення промислово-побутових відходів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неналежно виконує умови Договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, а також не виконує зобов'язань щодо відшкодування витрат, понесених ВАТ «ЖЦПК»на захоронення відходів. За існуючих умов ВАТ «ЖЦПК»не тільки не одержує прибутку, а тривалий термін несе незаплановані збитки, що може призвести до фінансової неплатоспроможності підприємства. А впродовж терміну дії договору до 2015 року - призведе до стійкої фінансової неплатоспроможності –банкрутства підприємства.

Ухвалою суду від 08.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.07.2011 р.

Для надання сторонам можливості подати додаткові докази та пояснення по справі в судових засіданнях оголошувалась перерва.

З метою перевірки здійсненого позивачем розрахунку калькуляції на приймання та захоронення твердих відходів в т.ч. щодо розходу дизпалива, суд Ухвалою від 13.09.2011 р. зупинив провадження у справі та призначив судову економічну експертизу, проведення якої доручив Львівському НДІ СЕ.

21.11.2011 р. супровідним листом № 3923 від 16.11.2011р. матеріали справи повернулись на адресу господарського суду. У долученому до листа Повідомленні № 3923 про неможливість дачі висновку судово-економічної експертизи по господарській справі № 5015/3767/11, судовий експерт вказав, що поставлені на вирішення судово-економічної експертизи питання в редакції ухвали від 13.09.2011 р. потребують проведення ревізійних дій, що виходять за межі компетенції експерта з економічного виду досліджень.

Ухвалою суду від 22.11.2011 р. провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 08.12.2011 р.

В судовому засіданні 08.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву № 2051 від 06.12.2011 р.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів направлення чи передачі відповідачу наручно рахунків для проведення оплати за надані послуги. У відповідача відсутні вказані рахунки чи будь-які дані про їх отримання. Оплата за надані послуги проводилась відповідачем згідно актів прийому-здачі виконаних робіт та видаткових накладних. У зв'язку з цим, безпідставним є твердження позивача про те, що відповідачем постійно допускались порушення п. 2.2 Договору, а саме оплата за надані послуги здійснювалась з порушенням встановлених договором строків.

Окрім того, відповідач вважає безпідставними твердження позивача про збитковість визначеної договором ціни (46,34 грн./т) та зазначає, що наведені у відзиві розрахунки свідчать про надмірне списання на затрати пального в кількості 10 л. на год., що не відповідає продуктивності бульдозера Т-170 та загальній кількості відходів, які підлягають захороненню в 2011 р. Із врахуванням вищевикладених обставин відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

29.12.2005 р. між сторонами у справі укладено Договір № 112 на видалення промислово-побутових відходів, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання приймати від відповідача промислово-побутові відходи (крім відходів, для яких встановлений спеціальний порядок видалення: відпрацьовані шини, акумулятори, технічні масла, люмінесцентні лампи та ін.), що утворюються в процесі виробничої діяльності відповідача, для захоронення на сміттєзвалищі біля м. Жидачів, а відповідач у свою чергу зобов’язався відшкодовувати всі витрати, понесені позивачем на захоронення відходів.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору, Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на наступний період, якщо за місяць до закінчення його терміну сторони не заявили про припинення дії Договору.

У п. 2.1.Договору сторони погодили, що сума витрат на захоронення відходів визначається погодженим та підписаним сторонами кошторисом, який являється невід’ємною частиною Договору.

05.01.2009 р. сторонами підписано Додаткову угоду до Договору, якою встановлено тариф на 2009 рік на розміщення однієї тонни відходів у розмірі 23,17 грн. При цьому, як вказано у позовній заяві, було встановлено нульову рентабельність. Усі, одержувані від ВАТ «Кохавинська паперова фабрика», кошти спрямовувались на покриття витрат по захороненню відходів.

Листом № 3018юр23 від 29.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією про припинення дії Договору з огляду на виникнення обставин, що не залежать від волі ВАТ «ЖЦПК».

У відповідь на вищевказаний лист відповідач надіслав позивачу Лист № 1790 від 30.12.2010 р., відповідно до якого від припинення дії Договору відмовився, із посиланням на п.п. 6.1.-6.2. Договору та вказав, що лист № 3018юр23 від 29.11.2010 р., який позивачем було відправлено 14.12.2010 р. відповідачем отримано 15.12.2010 р. Враховуючи те, що ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»не дотримано передбачений п. 6.2. договору термін попередження про припинення його дії, Договір від 29.12.2005 р. ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»вважає продовженим на наступний період – по 31.12.2015 р.

У зв’язку із відмовою відповідача від припинення дії Договору, позивач направив ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»листа-пропозицію про зміну істотних умов договору № 23-5-347ю від 03.02.2011 р., відповідно до якого пропонував встановити вартість приймання та захоронення твердих відходів на 2011 р. в розмірі 77,16 грн. за одну тонну, а також п. 6.2. Договору викласти у наступній редакції «Договір вважається продовженим на наступний період, якщо на протязі місяця після закінчення терміну його дії, жодна з сторін не заявила про його припинення.».

У листі № 314 від 21.02.2011 р. відповідач вказав, що запропонована позивачем ціна є неприйнятною для ВАТ «Кохавинська паперова фабрика», просив позивача надати для розгляду калькуляцію формування вартості захоронення твердих побутових відходів. Пропозицію внести зміни до п. 6.2. Договору відповідач відхилив.

Листом № 23-5-ю від 07.03.2011 р. на адресу відповідача було надіслано калькуляцію на приймання та захоронення твердих відходів та розрахунок до калькуляції на приймання та захоронення твердих відходів.

Ознайомившись із поданими розрахунком, відповідач зробив свої зауваження до калькуляції, які виклав у Листі № 657 від 20.04.2011 р. Як вказано у листі ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»готове підписати додаток до Договору про підвищення ціни на приймання та захоронення твердих відходів на 2011 р. до 46,34 грн. за 1 тонну.

Посилаючись на те, що продовження дії договору на діючих цінових умовах та на умовах, запропонованих ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»призводить до зазнання ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»збитків, позивач у відповідності до ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України, рекомендованим листом від 04.05.11р. № 23 надіслав відповідачу досудову пропозицію про розірвання Договору №112 на видалення промислово-побутових відходів від 29.12.05р. та додаткових угод до Договору.

Зазначений лист був отриманий відповідачем 11.05.11р., про що свідчить запис в повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, у визначений ст.188 ГК України строк, відповідач відповіді на досудову пропозицію про розірвання договору не надав, що слугувало підставою для звернення до суду.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульовано ст. 118 ГК України, частиною першою якої передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Договору № 112 на видалення промислово-побутових відходів від 29.12.2005 р. встановлено термін його дії до 31.12.2010 р. (п. 6.1.). Однак, як встановлено в процесі розгляду справи, у визначений п. 6.2. Договору термін жодна із сторін про припинення дії Договору не заявила, а відтак дію Договору було продовжено на наступний період –до 31.12.2015 р.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що він може бути розірваний достроково за погодженням сторін, при невиконанні сторонами своїх зобов’язань по Договору, чи в судовому порядку у випадках, передбачених законодавством.

Згідно приписів до ч.ч. 1, 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем направлялись на адресу відповідача листи із пропозицією щодо внесення змін до Договору та додаткових угод (№ 23-5-347ю від 03.02.2011 р. та № 23-5-ю від 07.03.2011 р.), проте викладені у листах пропозиції відповідачем було відхилено.

Листом від 04.05.11р. № 23 позивач надіслав відповідачу досудову пропозицію про розірвання Договору №112 на видалення промислово-побутових відходів від 29.12.05р. та додаткових угод до Договору.

Згідно ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно визначення ч. 3 вищенаведеної правової норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як на підставу для розірвання Договору № 112 на видалення промислово-побутових відходів від 29.12.2005 р. позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, а також не виконання зобов'язань щодо відшкодування витрат, понесених ВАТ «ЖЦПК»на захоронення відходів.

Проте, як встановлено судом, зобов’язання щодо оплати наданих послуг відповідач виконував належно, заборгованість згідно Договору № 112 на видалення промислово-побутових відходів від 29.12.2005 р. у ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»перед позивачем відсутня. Факт відсутності заборгованості підтверджується підписаним сторонами Актом звірки за 01.01.09 р. - 31.03.2011 р.

Належних доказів, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем умов Договору щодо оплати послуг, а також допущення заборгованості по відшкодуванні витрат позивача на захоронення твердих побутових відходів позивач суду не надав, відтак факту істотного порушення умов Договору не довів.

Доводи відповідача про те, що продовження дії договору на діючих цінових умовах та на умовах, запропонованих ВАТ «Кохавинська паперова фабрика»призводить до зазнання ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»збитків як належне обґрунтування підставності розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України, суд до уваги не приймає з огляду на наступне:

Частина. 1 ст. 652 ЦК України як одну із підстав зміни або розірвання договору визначає істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах..

Згідно приписів ч. 2 вищенаведеної статті для розірвання договору в судовому порядку обов’язковим є наявність одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Здорожчання захоронення твердих побутових відходів, яке зумовлено підвищення цін на пальне, підняттям розміру мінімальної заробітної плати і т.д. суд не вважає обставиною, яку сторони при укладенні договору не могли передбачити. Відтак, необхідні умови для розірвання Договору № 112 на видалення промислово-побутових відходів від 29.12.2005 р. на підставі ст. 652 ЦК України відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача безпідставними та не обгрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 651,652 ЦК України, 188 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.12.2011р.

Суддя Ділай У.І.