Рішення № 19896639, 26.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа № 5015/5571/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Стецика А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Глобал Систем”, м. Київ до Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий про стягнення 523432 грн. 86 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейд Глобал Систем”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий про стягнення 523432 грн. 86 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.09.2011 р. призначив розгляд справи на 11.10.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 24.10.2011 р., 26.10.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 473830 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 34810 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 6737 грн. 47 коп., інфляційні втрати в сумі 8055 грн. 11 коп.

В судових засіданнях представник відповідача представник підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем, проте, згідно висновків ДПІ у Стрийському районі, викладених акті перевірки, правочини, укладені між сторонами в період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., визнано такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Представником відповідача подано також контррозрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого розмір пені повинен становити 33402 грн. 98 коп., 3% річних - 6680 грн. 60 коп., інфляційні втрати –3664 грн. 67 коп.

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

10 березня 2011 р. між ТзОВ “Трейд Глобал Систем” (постачальник) та ДП “Стрийський вагоноремонтний завод” (покупець) було укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-11-37/Ю.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався у 2011 році покупцеві (відповідачу) товари, зазначені в специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, що є невід’ємною частиною договору, а покупець –прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару –35.20.4. Вузли та деталі для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу –апарат поглинальний ПМК-110К-23 (п. 1.2. договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №РН-0000014 від 10.03.2011 р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №273 від 10.03.2011 р. (оригінали видаткової накладної та довіреності оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 979200 грн. 00 коп., а також надано послуги з перевезення вантажу на суму 4000 грн. 00 коп.

Пунктом 4.2. договору поставки №СВРЗ-03-22-11-37/Ю від 10.03.2011 р. передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 15 календарних днів після дати поставки на підставі виставленого рахунку постачальником.

Оплата за товар відповідачем у строки, встановлені договором, була проведена частково, у зв’язку з чим позивач 11.07.2011 р. надіслав відповідачу претензію за вих. №161, в якій вимагав оплатити заборгованість в розмірі 473830 грн. 00 коп. по договору поставки №СВРЗ-03-22-11-37/Ю від 10.03.2011 р. протягом п’яти банківських днів. Відповідач вказану претензію залишив без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар належним чином не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 473830 грн. 00 коп. (в тому числі послуги з перевезення вантажу в сумі 4000 грн. 00 коп.).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 8.3. договору поставки №СВРЗ-03-22-11-37/Ю від 10.03.2011 р. у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період з 26.03.2011 р. по 15.09.2011 р. нараховано 34810 грн. 28 коп. пені, 8055 грн. 11 коп. інфляційних втрат та 6737 грн. 47 коп. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для розрахунку вищевказаних сум взято розмір заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №СВРЗ-03-22-11-37/Ю від 10.03.2011 р., а також суму боргу, яка виникла у зв’язку з перевезенням вантажу в розмірі 4000 грн. 00 коп. Оскільки послуги з перевезення вантажу надавалися поза межами дії договору поставки №СВРЗ-03-22-11-37/Ю від 10.03.2011 р., то умови даного договору щодо розміру штрафних санкцій, а також терміни, в межах яких позивачем нараховано санкції, до відносин з перевезення не застосовуються, а тому сума боргу в розмірі 4000 грн. 00 коп. до розрахунку санкцій не береться.

З врахуванням вищенаведених обставин судом проведено перерахунок розміру санкцій, та встановлено, що розмір пені повинен становити 34516 грн. 41 коп., розмір 3% річних –6680 грн. 59 коп.

Стосовно заявленого розміру інфляційних втрат, то, оскільки позивачем нараховано дану суму в меншому розмірі, ніж розмір після проведеного судом перерахунку, до стягнення підлягає розмір інфляційних втрат в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 473830 грн. 00 коп. основного боргу, 34516 грн. 41 коп. пені, 6680 грн. 59 коп. 3% річних, 8055 грн. 11 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, Львівська область (ідентифікаційний код 20770332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Глобал Систем”, м. Київ, вул. Тверська, 2, офіс 95 (ідентифікаційний код 37318035) 473830 грн. 00 коп. основного боргу, 34516 грн. 41 коп. пені, 6680 грн. 59 коп. 3% річних, 8055 грн. 11 коп. інфляційних втрат, 4734 грн. 98 коп. державного мита, 235 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.