Рішення № 19896172, 30.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.11 Справа№ 5015/5630/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД», м.Львів

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

про: визнання недійсним Договору та стягнення 22319,55 грн. незаконно отриманих коштів

Представники :

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність б/н від 30.07.2011 р.)

Від відповідача: ОСОБА_2. представник (Довіреність № 2302-вих-1 від 04.01.2011 р.)

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД», м.Львів до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів про визнання недійсним Договору та стягнення 22 319,55 грн. незаконно отриманих коштів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначені у спірному Договорі оренди №Л-6763-8 від 14.11.2008 р. нежитлові приміщення заг. пл. 39,1 кв.м. що позначені в поверховому плані індексами І, II, IV, VI-IX, становлять частину сходової клітки, двох коридорів та туалетної кімнати, у звязку із чим не можуть бути самостійним обєкгом оренди, поскільки відносяться до допоміжних приміщень спільного (загального) користування всіма суб'єктами орендних відносин будинку в цілому. Із врахуванням вищевказаного Договір суперечить ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Окрім того позивач зазначає, що у Товариства не виникло жодних цивільних обовязків щодо відповідача, в частині зобовязання по сплаті орендної плати за Договором 6763, оскільки зазначене в договорі оренди майно йому не було передане, в порядку встановленому ст. 283 ГК України, п.п. 3.1 та 3.2. Договору, ч. 4.2. п. 4 Типового договору, затвердженого рішенням виконкому № 308 від 06.07.2001р. «Про забезпечення механізму реалізації ухвали від 11.01.2001 р. № 880 «Про врегулювання питання оренди майна територіальної громади м. Львова»та іншими нормативно - правовими актами.

Ухвалою суду від 27.09.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11/10.2011 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази у справі в судовому засіданні оголошувалась перерва.

28.11.2011 р. позивачем в канцелярію суду подано уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить суд визнати недійсним Договір оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 14.11.2008 р. та стягнути з відповідача 14719,90 грн. незаконно отриманих платежів за оренду по договорах оренди № Л-5569-7 від 21.09.2007 р. та № Л-6763-8 від 14.11.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву № 1.7-9093/2302 від 11.10.2011 р., в якому зокрема зазначається, що конкретизовані характеристики обєкта оренди визначено у ч.1 спірного договору: приміщення третього поверху загальною площею 39,1 кв.м з індексами приміщень І, II, IV, VI, VII, VIII, IX відповідно до даних технічного паспорту ЛОДК БТІ та ЕО від 01.03.2005. Вказане нерухоме майно відсутнє серед переліку, вказаного у ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відтак може бути об'єктом оренди за договором, що і підтверджено сторонами при підписанні спірного договору оренди.

Стосовно вимоги про стягнення незаконно отриманих платежів за оренду по спірному договору, то відповідач вказав, що на виконання умов спірного договору оренди Управлінням отримано лише 5 589,02 грн. Дії управління щодо укладення спірного договору не були неправомірними і жодного доказу зворотного позивачем не надано, а тому вимогу про стягнення будь-яких коштів з управління на його користь в якості завданих збитків відповідач вважає безпідставною.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

14.11.2008 р. між сторонами у справ укладено Договір оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), п. 1 якого передбачено, що відповідач на підставі наказу управління комунальної власності від 07.07.2008 р. № 522-0, договору оренди від 21.09.2007 р. № Л-5569-7 передає, а позивач приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради».

Обєктом оренди згідно Договору є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна,43 загальною площею 39,1 м2 з індексами приміщень I, II, IV, VI, VII, VII, IX, відповідно до даних технічного паспорта виданого ЛОДК «БТІ та ЕО»01.03.2005 р. № 573.

Позивач стверджує, що зазначені у спірному Договорі нежитлові приміщення заг. пл. 39,1 кв.м. що позначені в поверховому плані індексами І, II, IV, VI-IX, становлять частину сходової клітки, двох коридорів та туалетної кімнати, у звязку із чим не можуть бути самостійним обєкгом оренди, поскільки відносяться до допоміжних приміщень спільного (загального) користування всіма суб'єктами орендних відносин будинку в цілому.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що при передачі обєкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем.

Як встановлено в судовому засіданні акт здачі-приймання в оренду приміщення, визначеного Договором № Л-6763-8, сторонами не підписувався.

Посилаючись на вищевказаний факт, на ст. 283 ГК України, п.п. 3.1., 3.2., Договору, п. 4.2. п. 4 Типового договору, затвердженого рішенням виконкому № 308 від 06.07.2001р. «Про забезпечення механізму реалізації ухвали від 11.01.2001 р. № 880 «Про врегулювання питання оренди майна територіальної громади м. Львова»позивач зазначає, що Товариства не виникло жодних цивільних обовязків щодо сплати орендної плати за Договором № Л-6763-8.

Договір оренди № Л-5569-7 від 21.09.2007 р., на який міститься посилання у п. 1 Договору № Л-6763-8 від 14.11.2008 р. за твердженням позивача припинив свою дію відповідно до ст.ст. 25 та 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки 17.03.2008 р. між Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та позивачем укладено Договір № 2012 купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу, згідно з умовами якого відповідач зобовязався відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1267 від 15.11.2007 р. передати у власність позивача нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 3-го поверху, загальною площею 281,5 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 43. Вказані приміщення були обєктом оренди згідно Договору оренди № Л-5569-7 від 21.09.2007 р. 24.03.2008 р. сторонами підписано акт приймання-передачі № 2012 про передачу позивачу у власність обєкта продажу, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 43.

Будь яких інших договорів повязаних з спільним користуванням будинком і прибудинковою територією, у будинку між новим власником та співкористувачами нежилих приміщень цього будинку не укладалось. Однак, незважаючи на викладене вище, на вимогу відповідача, позивач продовжував сплачувати орендну плату. Згідно уточнених позовних вимог сума незаконно отриманих платежів за оренду за Договорами № Л-5569-7 від 21.09.2007 р. та № Л-6763-8 від 14.11.2008 р. становить 14719,90 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, на сплату орендних платежів згідно Договору № Л-6763-8 від 14.11.2008 р. позивачем сплачено 7 388,54 грн. Решта заявленої позивачем до стягнення суми сплачено на оплату рахунків за період, що передував укладенню спірного Договору.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України підставами недійсності правочину є: суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; відсутність в особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним та не відповідає його внутрішній волі; якщо правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; якщо правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У заявленому позові позивач просить суд визнати недійсним Договір оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), оскільки даний Договір суперечить вимогам законодавства, зокрема ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як встановлено в процесі розгляду справи обєктом оренди згідно оспорюваного Договору визначено нежитлові приміщення заг. пл. 39,1 кв.м., позначені в поверховому плані індексами І, II, IV, VI-IX, які становлять частину сходової клітки, двох коридорів та туалетної кімнати.

Згідно визначення ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Із аналізу вищенаведених правових норм випливає, що призначенням переданого згідно договору оренди майна є його використання для здійснення господарської (підприємницької) діяльності.

Згідно п. 2.1. Статуту ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД», Підприємство створено для виробництва товарів народного споживання, оптової та роздрібної торгівлі і надання планових послуг населенню у сфері відпочинку і туризму тощо.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що обєкт оренди буде використовуватись позивачем для виробництва швейних виробів (крім пошиття на замовлення населення).

Враховуючи те, що використання сходової клітки, коридорів та туалетної кімнати для визначених Договором оренди № Л-6763-8 від 14.11.2008 р. цілей є неможливим, суд погоджується із доводами позивача, що вищевказані нежитлові приміщення не можуть бути предметом даного Договору.

З огляду на вищевикладене, Договір оренди № Л-6763-8 від 14.11.2008 р. слід визнати недійсним, як такий, що суперечить вимогам законодавства.

Згідно приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Із врахуванням того, що майно, яке було обєктом оренди згідно Договору оренди № Л-6763-8 від 14.11.2008 р. позивачем для здійснення господарської діяльності фактично не використовувалося, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми орендних платежів, сплачених позивачем за період листопада 2008 р. квітня 2009 р. в сумі 7 388,54 грн.

В частині стягнення 7 331,36 грн. суд вважає позов безпідставним, оскільки, як вбачається із банківських виписок, вказану суму позивачем сплачено на оплату рахунків за періоди, що передували укладенню спірного Договору оренди.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.. 283 ГК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.Визнати недійсним Договір оренди № Л-6763-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), укладений між Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД».

3.Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15. Ідентифікаційний код 25558625) на користь ТзОВ ВКП «Гал-СВ ЛТД»(79010, м. Львів, вул.. Личаківська, 70/3. Ідентифікаційний код 19339416) 7 388,54 грн. сплачених орендних платежів; 158,88 грн. державного мита 161,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині стягнення 7 331,36 грн. сплачених орендних платежів в позові відмовити.

5.Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.12.2011р.