Рішення № 19896064, 28.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.11 Справа№ 5015/6735/11

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА», м. Львів,

про: стягнення 32528,40 грн.

Суддя М. М. Синчук

При секретарі Григорчук Н.В.

За участю представників:

позивача:ОСОБА_2 довіреність б/н від 24.11.2011 р.,

відповідача:ОСОБА_3 довіреність №125/11 від 28.11.2011 р.

Представникам позивача розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА»про стягнення 32528,40 грн. Ухвалою від 04.11.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.11.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору оренди приміщення від 01.08.2010 р. своєчасно та в повному обсязі не вніс орендну плату та не сплатив комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 31534,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 868,30 грн. 3% річних, 126,10 грн. інфляційних втрат.

В судове засідання 28.11.2011 р. представник позивача зявився, на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2011 р. надав суду Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами. В судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 868,30 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31534,00 грн. та інфляційні нарахування в сумі 126,10 грн.

В судове засідання 28.11.2011 р. представник відповідача зявився, подав заяву про визнання позовних вимог щодо сплати заборгованості по орендній платі, згідно Договору оренди від 01.08.2010 р. в розмірі 31534,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 126,10 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Закритим акціонерним товариством «Торгова група «ТИСА»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди приміщення від 01.08.2010 р. (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає у строкове платне користування приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70 кв.м., з яких торгівельна площа складає 33,2 м. кв. (складається з декількох примішень), володільцем якого являється орендодавець.

Згідно Акту приймання-передачі орендованого приміщення від 01.08.2010 р. орендодавець (позивач у справі) передав в строкове платне користування приміщення, а орендар (відповідач у справі) прийняв обєкт оренди.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата за користування приміщенням за цим Договором складає 9500,00 грн. в місяць, без ПДВ, що еквівалентно 1200 доларів США відповідно до курсу Національного банку України.

15.11.2010 р. між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди приміщення від 01.08.2010 р., згідно якої, відповідно до п. 10.1. Договору сторони дійшли згоди про дострокове розірвання Договору з 01.12.2010 р.

Згідно акту приймання-передачі орендованого приміщення від 01.12.2010 р., у звязку з розірванням договору оренди орендар передав, а орендодавець прийняв обєкт оренди.

Згідно п. 4.2. Договору орендар компенсовує орендодавцю витрати, повязані з експлуатацією приміщення та будівлі, в якій воно розташовано, пропорційно займаній площі, та оплачує їх, а саме: витрати на утримання персоналу по обслуговуванню приміщення, експлуатаційні витрати по утриманню будівлі та прилеглої території оплачені орендодавцем житлово-експлуатаційному підприємству, витрати по оплаті комунальних платежів (за користування водою, каналізацією, електроенергією, тепловою енергією, вивіз сміття.

Відповідно до п. 4.3. Договору платежі, передбачені п. п. 4.1.- 4.3. Договору, орендар зобовязаний проводити щомісячно на підставі рахунків орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту предявлення рахунку, але не пізніше 15-го числа поточного місяця, в якому мало місце споживання послуг по оренді і наступного по споживанню комунальних та енергопостачальних послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або готівкою.

За період з серпня 2010 р. по листопад 2010 р. заборгованість відповідача з орендної плати та комунальних послуг перед позивачем становить 39770,00 грн., про що відповідачу виставлялись рахунки.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, сторони погодили заборгованість відповідача за оренду та за комунальні послуги згідно Договору станом на 15.11.2011 р. в сумі 31534,00 грн. Акт підписано керівником підприємства відповідача та головним бухгалтером, скріплено печаткою підприємства.

В судовому засіданні 28.11.2011 р. представник відповідача подав заяву про визнання позовних вимог щодо сплати заборгованості по орендній платі, згідно Договору оренди від 01.08.2010 р. в розмірі 31534,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 126,10 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.11.2011 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 868,30 грн. Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31534,00 грн. та інфляційні нарахування в сумі 126,10 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до умов договору, відповідач взяв на себе зобовязання прийняти в строкове платне користування та сплачувати орендну плату за приміщення, а позивач передати у користування визначене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата за користування приміщенням за цим Договором складає 9500,00 грн. в місяць, без ПДВ, що еквівалентно 1200 доларів США відповідно до курсу Національного банку України.

Згідно п. 4.2. Договору орендар компенсовує орендодавцю витрати, повязані з експлуатацією приміщення та будівлі, в якій воно розташовано, пропорційно займаній площі, та оплачує їх, а саме: витрати на утримання персоналу по обслуговуванню приміщення, експлуатаційні витрати по утриманню будівлі та прилеглої території оплачені орендодавцем житлово-експлуатаційному підприємству, витрати по оплаті комунальних платежів (за користування водою, каналізацією, електроенергією, тепловою енергією, вивіз сміття.

Як встановлено судом вище, відповідача подав заяву про визнання позовних вимог щодо сплати заборгованості по орендній платі та комунальних послуг, згідно Договору оренди від 01.08.2010 р. в розмірі 31534,00 грн. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 31534,00 грн. заборгованості з оплати орендної плати та комунальних послуг, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 126,10 грн. інфляційних збитків, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 526, 625, 629, 631, 762 ЦК України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА»(адреса: вул. Зелена, 115 Б, м. Львів, 79035; ідентифікаційний код 30053266) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 31534,00 грн. заборгованості, 126,10 грн. інфляційних втрат, 326,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.