Рішення № 19896063, 24.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11 Справа№ 5015/5915/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Кохановській Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», м. Київ

до відповідача: СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 19 751,02 грн.

Представники :

Від позивача: ОСОБА_2 провідний ю/к (Довіреність б/н від 08.09.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ЗАТ “Ритейлінгова компанія “Євротек”, м. Київ до відповідача СПД-ФО ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 19 751,02 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2011 р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 03.11.2011р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 03.11.2011 р. розгляд справи відкладався

В судовому засіданні представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

20.05.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір суборенди № ГО-063-А3-83, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування частину нежитлового приміщення загальною площею 2 кв.м., що знаходиться у Торговому центрі «Арсен»на вул. Кн. Ольги, 120 у м. Львові.

Того ж дня між позивачем та відповідачем було укладено Договір суборенди №ГО-061-А1-102, предметом якого було надання відповідачу в строкове платне володіння та користування частини нежитлового приміщення площею 2 кв.м., розташованого в Торговому центрі «Арсен»за адресою: м. Львів, пр-т. Червоної Калини, 60, а також Договір оренди №ГО-065-А5-40, предметом якого було надання відповідачу в строкове платне володіння та користування частини нежитлового приміщення площею 2 кв.м., розташованого в Торговому центрі «Арсен»за адресою: АДРЕСА_2.

23.05.2011 р. сторонами підписано Додаткові угоди до трьох вищевказаних Договорів, умовами яких передбачено, що протягом строку дії Договорів відповідачу надається право користування територією, призначеною для обслуговування Торгового центру «Арсен», загальною площею не більше 2 кв.м. біля кожного з торгових центрів.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобовязань позивачем було передано, а відповідачем прийнято для використання визначені Договорами обєкти оренди та прилеглі території, про що свідчать представлені суду Акти приймання-передачі від 23.05.2011 р. із підписами сторін.

Пунктом 2.2. Договорів було визначено однаковий строк користування об'єктами оренди з 28.05.2011 р. по 31.08.2011 р., проте, 12.07.2011 р., позивач та відповідач уклали Додаткові угоди № 1 до кожного з Договорів, предметом яких було скорочення терміну дії Договорів до 31.07.2011 р.

У п. 4.1. Договорів сторони погодили, що розмір суборендної плати, що складається з плати за користування обєктом оренди та плати за користування прилеглою територією, за 1 повний календарний місяць становить 2000,00 грн.

Згідно п. 4.3. Договорів орендну плату відповідач зобовязався сплачувати щомісячно авансом не пізніше 20 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

У п. 4.5. Договорів визначено, що календарний місяць починається з першого числа і закінчується останнім числом цього календарного місяця. У випадку, якщо дата початку нарахування орендної плати не припадає на перше число календарного місяця, то відповідач зобовязаний сплатити орендну плату, яка відповідає кількості днів користування обєктом в цей місяць, протягом трьох робочих днів з дати передачі обєкта.

У позовній заяві позивач зазначає, що за перший (неповний) місяць користування об'єктами травень, плату було визначено в сумі 258,06 грн. (в т.ч. ПДВ), яку відповідач повинен був внести до 01.06.2011 р. включно. Враховуючи умови п.п. 4.1., 4.3., 4.5. Договорів, а також виходячи з того, що плату за червень відповідач об'єктивно не міг сплатити до 20 числа травня 2011 р., плату за червень 2011 р. відповідач повинен був внести на умовах, передбачених п. 4.5. Договорів, тобто, як і платіж за травень до 01.06.2011 р. включно.

Пунктом 4.6. Договорів передбачено, що до 17 числа місяця, що передує оплачуваному позивач виставляє відповідачу рахунок на оплату орендної плати. Як вказав позивач у позові, направлення рахунків відповідачу здійснювалося шляхом їх вручення безпосередньо на території відповідних торгових центрів.

Окрім орендних платежів відповідач, згідно п. 4.7. Договорів, зобов'язувався протягом 30 днів з дати укладення Договорів сплатити забезпечувальний платіж в розмірі одномісячної суми плати за користування об'єктом, тобто, в сумі 2000,00 грн., в т.ч. ПДВ, по кожному з Договорів. Забезпечувальний платіж, згідно з п. 4.8. Договорів, утримується позивачем без нарахування відсотків і може бути використаний для покриття будь-яких збитків або витрат, викликаних невиконанням або неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договорами.

Як стверджує позивач, договірних зобовязань відповідач належно не виконав, орендної плати за травень, червень та липень 2011 р. не вніс, забезпечувальних платежів по жодному з Договорів також не сплатив. Лише по Договору суборенди №ГО-061-А1-102 відповідачем було сплачено 19.07.2011 р., із простроченням на 48 днів, частину платежу за травень 2011 р., в сумі 200,00 грн., що підтверджується копією виписки із банківського рахунку.

Згідно підписаних сторонами Актів приймання-передачі нежитлових приміщень та прилеглої території від 31.07.2011 р. обєкти оренди було повернуто позивачу. Грошові кошти за користування об'єктами відповідачем сплачені так і не були.

За прострочення сплати орендних платежів, позивачем на підставі п.п. 14.1., 14.2., 14.3. нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочених платежів, а також штраф у розмірі 20 % від простроченої суми - за прострочення понад 20 календарних днів та 30% від простроченої суми - за прострочення понад 60 календарних днів.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог, станом на 01.10.2011 р. заборгованість СПД-ФО ОСОБА_1 склала:

по Договору суборенди № ГО-063-А3-83 склала: основний борг 4 258,06 грн., 3% річних в сумі 46,48 грн., штраф за прострочення орендної плати в сумі 2 129,03 грн., пеня в сумі 239,29 грн., всього 6 672,86 грн.;

по Договору суборенди №ГО-061-А1-102: основний борг 4 058,06 грн., 3% річних в сумі 45,26 грн., штраф за прострочення орендної плати в сумі 2 069,03 грн., пеня в сумі 233,00 грн., всього 6 405,35 грн.;

по Договору оренди №ГО-065-А5-40: основний борг 4 258,06 грн., 3% річних в сумі 46,48 грн., штраф за прострочення орендної плати в сумі 2 129,03 грн., пеня в сумі 239,29 грн., всього 6 672,86 грн.

Загальна сума позовних вимог складає 19 751,07 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору суборенди № ГО-063-А3-83, Договору суборенди №ГО-061-А1-102 та Договору оренди №ГО-065-А5-40 від 20.05.2011 р. та Додаткових угод до вказаних Договорів від 23.05.2011 р., відповідно до умов яких позивачем було передано відповідачу у строкове платне користування частини нежитлових приміщень у Торгових центрах «Арсен»та прилеглі території. Факт передачі відповідачу обєктів оранди та прилеглих територій підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі.

Згідно визначення ст. 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із п. 4.3. Договорів орендну плату відповідач зобовязався сплачувати щомісячно авансом не пізніше 20 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Як встановлено в процесі розгляду справи договірних зобовязань щодо внесення орендної плати відповідач належно не виконав. Станом на 01.10.2011 р. загальна сума заборгованості по орендних платежах згідно трьох Договорів становить 12 574,18 грн.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 611 ЦК України як правовий наслідок порушення зобовязання передбачено, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У п.п. 14.1. - 14.3. Договорів сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати або сплати не у повному обсязі плати за користування обєктом оренди або інших платежів за Договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення. Якщо прострочення плати перевищує 20 календарних днів, відповідач зобовязаний сплатити штраф у розмірі 20 % від простроченої суми, а якщо прострочення плати перевищує 60 календарних днів штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Як вбачається із змісту позовних вимог та умов Договорів штраф і пеню позивачем нараховано за одне й те ж правопорушення, а саме несвоєчасну та неповну сплату орендних платежів. Відтак, із врахуванням положень ст. 231 ГК України, суд прийшов до висновку, що у даному випадку підставними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендних платежів, штраф за дане правопорушення відповідачем нараховано безпідставно.

Окрім того, враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних за прострочення сплати орендної плати.

Однак, щодо розміру належних до стягнення пені та 3 % річних, то за переконанням суду позивач безпідставно та необґрунтовано здійснив нарахування пені та 3 % річних на забезпечувальний платіж.

За своєю правовою природою забезпечувальний платіж є одним із способів забезпечення виконання зобовязання і не є основним зобовязанням.

Ч. 1. ст. 8 ЦК України передбачено, що у випадку коли цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Згідно положень Цивільного кодексу України проценти на забезпечувальний платіж не нараховуються (за аналогією ч. 2 ст. 550 ЦК України).

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 550, 599, 610-612, 759, 762 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43 , 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 (79040, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корпус 2. Ідентифікаційний код 34771370) 12 574,18 грн. основного боргу; 607,12 грн. пені, 118,00 грн. 3 % річних, всього 13 299,30 грн.; 132,99 грн. державного мита та 158,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.11.2011р.