Рішення № 19895988, 23.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.11 Справа№ 5015/6390/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (м.Львів)

до відповідача:Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(м. Львів)

про:стягнення заборгованості в розмірі 264 546,93 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1.-представник, довіреність від 29.04.2011 року

від відповідача:ОСОБА_2.-в.о.директора, наказ №103-Д від 17.07.2007 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (м. Львів) до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(м. Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 264 546,93 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 04.11.2011 року. Ухвалою від 04.11.2011 року розгляд справи відкладено до 23.11.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, про відкладення від 04.11.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

16.11.2011 року за вх.№26729/11 позивач подав пояснення по справі.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2011 року, про відкладення від 04.11.2011 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника забезпечив.

23.11.2011 року за вх.№27455/11 сторони подали спільне клопотання, згідно якого відповідач визнає позовні вимоги в сумі 261540,79 грн., інфляційні нарахування в розмірі 886,73 грн., 3% річних в розмірі 598,70 грн., судові витрати в розмірі 2645,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та просить зменшити розмір пені до 10%. Позивач проти заявленого клопотання та зменшення розміру пені до 10% не заперечив. Крім того, сторони подали в судовому засіданні Акт звірки взаєморозрахунків від 03.11.2011 року на суму 261540,79 грн.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.11.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

10.02.2006 року року між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (надалі позивач, Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго”) та Державним житлово-комунальним підприємством Державного концерну «ЛОРТА»(надалі відповідач) укладено договір №90462 про постачання електричної енергії.

Відповідно до умов договору, електропостачальна органівзація здійснює постачання електроенергії відповідачу, а відповідач оплачує постачальнику електроенергії її вартість шляхом перерахування належних до сплати сум у встановлені договором терміни.

За твердженням позивача, умови договору порушено, тому у відповідача станом на жовтень 2011 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 261540,79 грн.

Відповідно до п.4.2.1 Договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996 року, позивачем нараховано пеню у розмірі 1520,71 грн.

Також, позивачем нараховано інфляційні нарахування в розмірі 886,73 грн. та 3% річних в розмірі 598,70 грн.

Отже, на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 264546,93 грн.

23.11.2011 року за вх.№27455/11 сторони подали спільне клопотання, згідно якого відповідач визнає позовні вимоги в сумі 261540,79 грн., інфляційні нарахування в розмірі 886,73 грн., 3% річних в розмірі 598,70 грн., судові витрати в розмірі 2645,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та просить зменшити розмір пені до 10%. Позивач проти заявленого клопотання та зменшення розміру пені до 10% не заперечив. Крім того, сторони подали в судовому засіданні Акт звірки взаєморозрахунків від 03.11.2011 року на суму 261540,79 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

23.11.2011 року за вх.№27455/11 сторони подали спільне клопотання, згідно якого відповідач визнає позовні вимоги в сумі 261540,79 грн., інфляційні нарахування в розмірі 886,73 грн., 3% річних в розмірі 598,70 грн., судові витрати в розмірі 2645,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та просить зменшити розмір пені до 10%. Позивач проти заявленого клопотання та зменшення розміру пені до 10% не заперечив. Крім того, сторони подали в судовому засіданні Акт звірки взаєморозрахунків від 03.11.2011 року на суму 261540,79 грн. Отже, стягненню підлягає пеня в розмірі 152,07 грн., а загальна сума заборгованості 263178,29 грн.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги визнав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 23.11.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов частково визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” (м. Львів) до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА» (м. Львів) в частині стягнення заборгованості в розмірі 263178,29 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №16407 від 25.10.2011 року на суму 2645,47 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №16371 від 25.10.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «ЛОРТА»(79040, м.Львів, вул.Патона,32; р/р 26008304291 в ОПЕРВ Облуправління Ощадбанку м.Львова, МФО 325796Ю код ЄДРПОУ 22375887) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів-26, вул.Козельницька,3; поточний рахунок із спеціальним режимом використання 26004301500 в ОПЕРВ філії ЛОУ ВАТ “Державний Ощадний Банк України” МФО 325796, код ЄДРПОУ 00131587) 263 178 (двісті шістдесят три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 29 коп. боргу, 2 645 (дві тисячі шістсот сорок п»ять) грн. 47 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частини позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.