Рішення № 19895691, 24.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.11 Справа№ 5015/6344/11

за позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: ТзОВ «Станіслава», м. Львів

про усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності

Суддя Н.Мороз

при секретарі Ю.Шиманській

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: Бутирін М.Д.

Суть спору:

Подано позов фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Львів до ТзОВ «Станіслава», м. Львів про усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями першого поверху, площею 15,1 кв.м., приміщення другого поверху, площею 18,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та визнання права власності на нежитлові приміщення першого поверху, площею 15,1 кв.м., приміщення другого поверху, площею 18,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.10.2011р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.11.2011 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 15.11.2011р.

Представникам сторін, які присутні в судовому засіданні, розяснено їх права згідно ст. 22 ГПК України.

У судове засіданні представник позивача з»явився, позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між сторонами був укладений договір на виконання робіт №22 від 24.11.2008р., відповідно до якого, позивач здійснив відновлюваний ремонт приміщень відповідача на суму 112000,00 грн., проте відповідачем оплата не здійснена, в результаті чого позивачем в забезпечення виконання зобов»язань, відповідно до п.10 договору, застосовано притримання майна до повного виконання зобов»язань за договором. Крім того, зазначив, що відповідач чинить перешкоди в користуванні майном, незважаючи на підписаний акт приймання-передачі від 03.10.2011р., згідно якого відповідач передав нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 у власність позивача як притримане майно, на яке звернуто стягнення відповідно до п.10 договору №22. Позов просить задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, що зобов»язання за договором на виконання робіт №22 від 24.11.2008р. не є підставою для переходу права власності до позивача, так як вважає даний договір недійсним. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.11.2008р. між сторонами укладено договір №22 на виконання робіт, згідно якого позивач взяв на себе зобов»язання на власний ризик і за власні кошти здійснити відновлюваний ремонт приміщень відповідача, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2, а саме приміщення першого поверху, площею 15,1 кв.м., приміщення другого поверху, площею 18,6 кв.м.

Згідно п. 1.2 договору, предметом підряду є відновлювані роботи з заміною основних конструктивних елементів, електромереж, систем водо і газопостачання, внутрішні роботи. Вартість відновлюваних робіт (п. 4.1 договору) визначено в розмірі 112000,00 грн. та погоджено протоколом погодження договірної ціни, який є невід»ємною частиною договору.

Пунктом 4.2 договору, оплата здійснюється на підставі акту здачі-приймання робіт в розмірі 100% загальної вартості договору в 7-ми денний термін після підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов»язання виконав в повному обсязі, про що свідчить акт здачі-приймання робіт від 06.04.2011р., підписаний сторонами, в якому зазначено, що позивачем проведено відновлюваний ремонт приміщень відповідача за адресою АДРЕСА_2. Претензій щодо якості та повноти проведених робіт відповідачем не заявлено.

Згідно вимог ст. 546 ЦК України, виконання зобов»язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов»язання.

Договором від 24.11.2008р. передбачено забезпечення виконання зобов»язань у випадку невиконання відповідачем зобов»язань по оплаті наданих послуг, відповідно до п.10 договору, а саме: позивач вправі притримати майно до повного виконання відповідачем зобов»язань за договором. Пунктом 10.3 договору передбачено, якщо протягом трьох місяців після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт відповідач не здійснить оплату, позивач вправі звернути стягнення на притримане майно. Оскільки, відповідачем оплата за виконані роботи в терміни передбачені договором не здійснена, 20.04.2011р. позивачем направлено відповідачу повідомлення про притримання майна, яке наступає з моменту вручення цього повідомлення відповідачу, а 22.09.2011р. направлено повідомлення про звернення стягнення на майно.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, в відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 597 ЦК України, вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до ст. 591 ЦК України. За змістом ст. 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлене договором або законом.

Договором від 24.11.2008р. передбачено безпосереднє стягнення на притримане майно у випадку невиконання відповідачем зобов»язань по оплаті за виконані позивачем роботи.

Крім того, актом приймання-передачі від 03.10.2011р., сторони погодили наступне: відповідач передає а позивач приймає у власність нежитлові приміщення 1-го поверху позначені на поверховому плані індексами XVI, XVII, XVIII, площею 15. 1 кв.м., приміщення II поверху, позначені індексами 5-1, 5-2, площею 18.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2. Приміщення передаються у власність як притримане майно, на яке звернуто стягнення відповідно до п.10 договору №22 від 24.11.2008р. З моменту передачі вищезазначеного майна боргові зобов»язання відповідача перед позивачем, які виникли з договору № 22 від 24.11.2008р. вважаються погашеними.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїми діями чинить перешкоди в користуванні позивачем нежитловими приміщеннями, про що свідчить направлений відповідачем на адресу позивача лист від 03.10.2011р. №49.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Належних доказів порушення будь-чиїх прав та доказу належності спірного майна іншим особам, ніж позивачу, суду не надано.

Щодо заперечень відповідача слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України). Отже, договір №22 укладений сторонами від 24.11.2008р. має обов”язкову силу і є підставою виникнення цивільно-правового зобов”язання через права та обов”язки його учасників, визначені умовами договору. Доказів про те, що договір №22 від 24.11.2011р. визнавався недійсним в судовому порядку, суду не надано.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. В порядку ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Однак, наявність підстав для відмови у позові не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Судові витрати у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 15, 386, 392, 509, 526, 546, 594, 597, 638, 639 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіслава, м. Львів, проспект Свободи, 49, (код ЄДРПОУ 23273864) не чинити перешкод в користуванні фізичною особою-підприємсцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) нежитловими приміщення 1-го поверху позначені на поверховому плані індексами XVI, XVII, XVIII, площею 15. 1 кв.м., приміщення II поверху, позначені індексами 5-1, 5-2, площею 18.6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

3.Визнати право власності за фізичною особою-підприємсцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на нежитлові приміщення 1-го поверху позначені на поверховому плані індексами XVI. XVII, XVIII. площею 15, 1 кв.м., приміщення II поверху, позначені індексами 5-1, 5-2, площею 18.6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслава (м. Львів, проспект Свободи, 49, код ЄДРПОУ 23273864) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 25.11.2011р.