Рішення № 19895032, 26.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.11 Справа№ 5015/5162/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест», м.Львів

про стягнення 20022874,77 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 30.05.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2. представник (довіреність вих. №111 від 01.01.2011р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», м.Київ звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест», м.Львів про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 20022 874,77 грн., з яких 15189 791,29 грн. заборгованість за кредитом, 3384 618,45 грн. заборгованість по відсотках, 1213 578,81 пеня (999821,19 грн. за порушення строків повернення кредиту та 213757,62 грн. за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом) та 234 886,22 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 12.09.2011р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.10.2011р. Ухвалою суду від 05.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 26.10.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача долучив до матеріалів справи підписаний з позивачем акт звірки розрахунків по кредитному договору, в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

встановив:

24.09.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк»(надалі - банк) та ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»(позичальник) було укладено кредитний договір № ВКЛ 72/09 (далі по тексту кредитний договір), згідно умов якого банк зобовязувався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 13350000,00 грн., а позичальник зобовязувався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 23.03.2011р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобовязання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

За умовами п.1.1.1., п.1.1.2. кредитного договору, кредит надається в межах ліміту кредитування, визначеному відповідно до зазначеного графіку. Позичальник зобовязаний повернути кредит, відповідно до графіка погашення. Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю.

Кредит надавався для поповнення обігових коштів (п.1.2. кредитного договору).

За умовами п.2.4. кредитного договору, датою надання кредиту є дата списання кредиту з позичкового рахунку за реквізитами, зазначеними в заявці позичальника.

Згідно п.2.6. кредитного договору кредиту боргові зобовязання позичальника за цим договором можуть бути виконані поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.

За умовами п.3.1. кредитного договору кредиту за користування кредитом позичальник зобовязаний сплатити банку відповідну плату за кредит в порядку і на умовах обумовлених в договорі. Проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюється у розмірі 24% процентів річних.

За умовами п.4.1.1. кредитного договору, банк зобовязаний відкрити позичальнику позичковий рахунок і здійснювати перерахування кредиту в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п.4.3.4. та п.4.3.4. кредитного договору, позичальник зобовязаний сплачувати кредит виключно на цілі, зазначені в цьому договорі. Повернути кредит в повному обсязі в строк визначений в договорі.

15.04.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № ВКЛ 72/09 від 24.09.2009р. За умовами п.1.1. додаткової угоди №1 до кредитного договору, банк на умовах цього договору зобовязується надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 15500000,00 грн., а позичальник зобовязувався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 23.03.2011р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобовязання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

29.07.2011р. у позивача відбулася зміна найменування юридичної особи. За наслідками зміни найменування юридичної особи, Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” (надалі банк) є правонаступником прав та зобовязань Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” створеного рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ „ВТБ Банк” від 25.01.2007р. та зареєстрованого Національним банком України 17.11.2010р. за реєстраційним №10741050075002928, що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”, який затверджений позачерговими загальними зборами акціонерів ВАТ „ВТБ Банк” прокол №55 від 25.10.2010р.

Позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 15189791,29 грн. в підтвердження чого надав меморіальні ордери: №48747 від 30.09.2010р. на суму 257878,19 грн.; №34258 від 31.08.2010р. на суму 261801,03 грн.; №33814 від 30.07.2010р. на суму 257356,18 грн.; №24966 від 30.06.2010р. на суму 244685,55 грн.; №26891 від 31.05.2010р. на суму 248408,67 грн.; №53377 від 30.04.2010р. на суму 217000,56 грн.; №27536 від 27.04.2010р. на суму 1312661,11 грн.; №49527 від 30.09.2009р. на суму 10915000,00 грн.; №66492 від 30.09.2009р. на суму 1475000,00 грн.

Відповідач користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконував, кредитні кошти з 31.03.2011р. не повертав, а з 01.10.2010р. не сплачував процентів за користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач свої зобовязання перед банком виконав частково, станом на 25.08.2011р. заборгованість за розрахунками позивача складає 20022 874,77 грн., з яких 15189 791,29 грн. основний борг, 3384 618,45 грн. заборгованість по прострочених відсотках (3124519, 28 грн. заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом за період з 01.10.2010р. по 25.08.2011р. та 260099,17 грн. заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом за період з 01.08.2011р. по 25.08.2011р.), 1213 578,81 пеня (999821,19 грн. за порушення строків повернення кредиту за період з 01.03.2011р. по 25.08.2011р. та 213757,62 грн. за порушення сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.10.2010р. по 25.08.2011р.) та 234 886,22 грн. три проценти річних (193513,78 грн. за порушення строків повернення кредиту та 41372,44 грн. за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом).

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по кредитному договору та додаткової угоди № 1 виконав.

Факт виплати відповідачу коштів на загальну суму 15189 791,29 грн. підтверджується меморіальними ордерами: №48747 від 30.09.2010р. на суму 257878,19 грн.; №34258 від 31.08.2010р. на суму 261801,03 грн.; №33814 від 30.07.2010р. на суму 257356,18 грн.; №24966 від 30.06.2010р. на суму 244685,55 грн.; №26891 від 31.05.2010р. на суму 248408,67 грн.; №53377 від 30.04.2010р. на суму 217000,56 грн.; №27536 від 27.04.2010р. на суму 1312661,11 грн.; №49527 від 30.09.2009р. на суму 10915000,00 грн.; №66492 від 30.09.2009р. на суму 1475000,00 грн.

ТзОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»порушило взяті на себе зобовязання згідно кредитного договору та додаткової угоди №1. Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем боржник з 31.03.2011р. не повертав отримані кредитні кошти, а з 01.10.2010р. не сплачував процентів за користування кредитом.

Станом на 25.08.2011р. сума основного боргу (неповернута сума кредиту) становить 15189791,29 грн.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору кредит надавався відповідачу під сплату 24% процентів річних.

Заборгованість по прострочених відсотках становить 3384 618,45 грн. з яких 3124519, 28 грн. заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом за період з 01.10.2010р. по 25.08.2011р. та 260099,17 грн. заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом за період з 01.08.2011р. по 25.08.2011р.

Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 15189 791,29 грн. та заборгованості по відсотках в сумі 3384 618,45 грн., є правомірними.

За умовами ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу три проценти річних на загальну суму 234 886,22 грн. з яких 193513,78 грн. за порушення строків повернення кредиту та 41372,44 грн. за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 7.1. кредитного договору, сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку: пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт.

За умовами п.7.2. договору кредиту, встановлено, що у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення плати за кредит згідно умов цього договору (крім заборгованості за кредитом). Позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожен календарний день прострочення зазначених зобовязань, враховуючи день погашення з розрахунку факт/факт.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня на загальну суму 1213578,81 грн. з яких 999 821,19 грн. пеня за несплату кредитних коштів та 213 757,62 грн. пеня за несплату відсотків за користування кредитними коштами.

Між сторонами було підписано акт звірки стану розрахунків по кредитному договору в якому відображено суми, що пред»явлені позивачем до стягнення у позовній заяві. Крім того, представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог до задоволення повністю.

Позивач при поданні позовної заяви долучив до неї заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст.66,67 ГПК України, шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, а також на грошові кошти в межах ціни позову та судових витрат. В судових засіданнях представник позивача не підтримував вищезазначену заяву, не наполягав на її розгляді, відтак суд заяву по суті не розглядає.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 533, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест»(79026, м.Львів, вул.Енергетична, буд. 19, кв.12; код ЄДРПОУ 30478733) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м.Київ, бул.Т.Шевченка/вул.Пушкінська, буд. 8/26; код ЄДРПОУ 14359319) заборгованості за кредитним договором №ВКЛ 72/09 від 24.09.2009р. в сумі 15189 791,29 грн., заборгованість по відсотках на загальну суму 3384 618,45 грн., пеню на загальну суму 1213 578,81 грн., три проценти річних на загальну суму 234 886,22 грн., 25500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписаний 01.11.2011р.