Рішення № 19895013, 08.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.11 справа№ 17/115(10)

за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

до відповідача фермерське господарство “Птиця”

про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законоавства

ціна позову 87455,06грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_2 довіреність в матеріалах справи, ОСОБА_3., - директор

Суть спору:

Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до фермерського господарства “Птиця”про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,; ціна позову 112998,02грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2010р. у даній справі вирішено:стягнути з фермерського господарства “Птиця”(81712, Львівська обл., Жидачівський р.-н, с.Репехів, вул.Квітнєва, 2, ідентифікаційний код 33506244) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 96) збитки всього в сумі 25542,96грн., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету; стягнути з фермерського господарства “Птиця”(81712, Львівська обл., Жидачівський р.-н, с.Репехів, вул.Квітнєва, 2, ідентифікаційний код 33506244) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22090200) 255грн. 43коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ 22389406, код платежу - 22050000) 54грн. 28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах; позов в частині стягнення 87455,06грн. залишити без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного гсоподарського суду від 28.04.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2010р. у справі №17/115(10) залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівської області, м.Львів без задоволення.

Постановою Вищого Господарського Суду України від 05.07.2011р. по даній справі рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. у справі №17/115(10) скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог про відшкодування 87455,06грн. шкод из передачею справи до господарського суду Львівської області для розгляду по суті в цій частині позову.

Зокрема, в Постанові Вищого Господарського Суду України від 05.07.2011р. зазначено наступне.

Так, суд першої інстанції помилково застосував до спірних відносин норму п.5 ч.1 ст.81 Господарського процессуального кодексу Ураїни, яка врегульовує підстави залишення позову без розгляду внаслідок невиконання Позивачем вимог суду щодо витребування документів.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 29.07.2011р. прийнято справу до розгляду в частині позовних вимог щодо стягнення 87455,06грн. збитків (шкоди) та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10год. 40хв. 06.09.2011р. В судовому засіданні 06.09.2011р. оголошено перерву до 08.09.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2011р. зобовязано Позивача надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору та надати уточнений розрахунок 87455,06грн. завданих збитків, із письмовим зазначенням та обгрунтуванням джерела кожної із вихідних даних.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги усно підтримала повністю, подала копію довіреності на право здійснення представництва, вимог ухвали суду від 29.07.2011р. не виконала.

06.09.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що для виконання вимог ухвали суду, а сам уточненного розрахунку завданих збитків, необхідна участь державного інспектора, який знаходиться на листку тимчасової непрацездатності.

В судовому засіданні 06.09.2011р. оголошено перерву.

Проте, в судовому засіданні 08.09.2011р. представником Позивача не зазначено, участь якого саме інспектора необхідна для надання уточненного розрахунку збитків, не пояснено, не надано доказів перебування інспектора (не відомо якого) на листку тимчасової непрацездатності, не зазначено чому саме участь невказаного інспектора необхідна для подання такого розрахунку, не пояснено причин неможливості проведення розрахунку іншими інспекторами Інспекції (Позивачем).

Також, Позивачем не наведено доводів щодо наявності вихідних даних (з обгрунтування джерела по кожній) для проведення розрахунку, при наявності факту вже проведеної перевірки, матеріали якої наявні у справі.

Крім цього суд зазначає, що представником Позивача не заявлено клопотання про необхідність виклику в судове засідання не вказаного нею інспектора та в якому процессуальному статусі.

З врахуванням необгрунтованості клопотання, в тому числі не зазначення якого саме інспектора має на увазі представник Позивача, судом відмовлено в задоволенні клопотання з причин необгрунтованості, недоведеності доводів та не зазначення підстав підстав для відкладення розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що у відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представники Відповідача в судове засідання з'явились, проти позову заперечили повністю з причин та підстав, наведених у відзиві.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів Відповідачем не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області по даній справі від 22.12.2010р. у частині, яка набраа законної сили та на виконання якої господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення, встановлено наступне:.

«Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. “Б”ч.1 ст.20, ч.2 ст.35 Закону України “Про охорону навколишьного природного середовища”, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.

Відповідно до п. “З”ч.1 ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №1 від 11.05.2010р. (далі Акт перевірки), складеного Позивачем за результатами перевірки підприємства Відповідача, водопостачання Відповідача відбувається за рахунок водоносного горизонту, нисхідне джерело облаштоване каптажною спорудою, наявні збірник, накопичувальний резервуар та розподільчий колодязь. Від накопичувального резервуару вода подається за допомогою насосу PEDROLLO потужністю 2,2 КВт, продуктивністю 9м3/год. (далі Насос). Далі вода поступає до обєктів водопостачання Відповідача.

В Акті зазначено, що дозвіл на спецводокористування у Відповідача відсутній з серпня 2007р. по час здійснення перевірки, та Відповідач здійснює самовільний забір води.

Акт перевірки підписано головою господарства Відповідача.

Крім того, здійснення спецводокористування визнається Відповідачем у відзиві, згідно якого Відповідач частково позов визнає.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ч.4 ст.148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.2 ст.2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища”, водні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Крім того, згідно ч.1 ст.149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Отже, Відповідач здійснював спецводокористування.

Згідно ст.151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року затверджено “Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування”(далі Порядок).

Отже, Відповідач повинен був здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування, що, згідно матеріалів справи, було порушеним.

Щодо обсягів незаконно видобутих прісних вод суд зазначає наступне.

Обсяги незаконно видобутих підземних прісних вод Позивач обґрунтовує даними акту перевірки №23/04-186 від 05.05.2010р. (далі Акт енергонагляду), проведеної Стрийським відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області Держенергонагляду, відповідно до якого зроблено висновки про кількість використаної енергії електричної Насосом виходячи з даних загального обсягу спожитої електроенергії по лічильнику Відповідачем, потужності Насосу та кількості годин роботи Насосу в день 2 години, за період з 01.08.2007р. по 01.04.2007р.; відповідно до продуктивності насосу визначено кількість видобутої за відповідний період води.

Посадова особа, яка проводила перевірку та склала Акт енергонагляду, ОСОБА_4., викликаний в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України, не зміг навести доводи чи вказати на докази в обгрунтування визначення ним кількості годин роботи Насосу, зіславшись виключно на узгодження кількості годин роботи Насосу з керівником господарства Відповідача.

Крім того, посадова особа ОСОБА_4. не зміг обгрунтувати визначення ним кількості спожитої електроенергії Насосом та пояснити чи Насос було підключено до окремого лічильника, чи облік електроенергії Відповідача проводився за загальним електролічильником.

Також, незважаючи на вимогу суду, посадовою особою ОСОБА_4 письмових пояснень надано не було.

Враховуючи вищенаведене, судом скеровано відповідний запит про надання інформації у Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області Держенергонагляду (далі Інспекція Держенергонагляду у Львівській області).

Відповідно до листа №23/02-1167 від 20.12.2010р. за підписом начальника Інспекції Держенергонагляду у Львівській області, облік електроенергії господарства Відповідача за період з 01.08.2007р. по 01.04.2010р. проводився в цілому господарстві одним електролічильником, зазначеним в Акті енергонагляду, електроенергію споживали і інші наявні у Відповідача пристрої; електроенергію, спожиту водяним насосом за вищеперерахований період пораховано теоретично, погодивши години роботи водяного насосу з керівником господарства Відповідача.

Під час розгляду справи представники Відповідача, в тому числі ОСОБА_3., заперечили дані часу роботи насосу поденно та помісячно, обґрунтувавши наведене циклом роботи господарства, при цьому пояснили, що згідно технології вирощування бройлерів та санітарних вимог встановлюються перерви між вирощуваннями в кілька днів і більше, і тому щодня насос не міг працювати однакову кількість годин.

Відповідачем також зазначено у поясненні, що Позивачем взято до уваги максимальну продуктивність та потужність насосу, проте, не враховано віддаленість місця забору води від водонапірної башні.

Крім того, різна кількість реалізованої на забій птиці господарством Відповідача підтверджується даними звітів Державного статистичного спостереження про стан тваринництва за формою №24 (затверджено Наказом Держкомстату України №198 від 05.07.2007р., Наказом Держкомстату України №173 від 03.06.2008р., та Наказом Держкомстату №222 від 30.06.2009р.) за періоди 2007-2009рр.

Будь-які інші докази обсягу видобутих вод в матеріалах справи відсутні та Позивачем не подані та не наведені.

Проте, Відповідачем визнано використання води за зазначений вище період в розмірі 11306м3.

Щодо розміру завданих державі незаконним видобуванням води збитків суд зазначає наступне.

До позовної заяви додано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води Відповідачем, виконаний держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 112998,02грн.

Розрахунок проведено відповідно до “Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 та відповідно до “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.

Вихідними даними для проведеного розрахунку є, в тому числі, дані обсягу видобутої води Відповідачем, розраховані виходячи з продуктивності та кількості годин роботи Насосу.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо обсягів видобутих Відповідачем вод, дані щодо наведеної Позивачем кількості видобутих вод, які ґрунтуються на Акті енергонагляду, не підтверджені доказами та, враховуючи лист Держенергонагляду №23/02-1167, розраховані теоретично.

Відповідно, розмір збитків Позивачем не обґрунтовано.

Проте, враховуючи кількість спожитої води, наведену у відзиві Відповідача, Відповідачем визнано завдання ним збитків внаслідок здійснення самовільного спец водокористування в розмірі 25542,96грн.

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1, п.“З”ч.2, ч.4 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Отже, Відповідач зобовязаний відшкодувати завдану ним шкоду державі незаконним видобуванням прісних підземних вод.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.».

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Розглядаючи спір після передачі справи до гсоподарського суду Львівської області Постановою Вищого Господарського Суду України від 05.07.2011р. суд зазначає також наступне.

Щодо обсягів незаконно видобутих прісних вод.

Як зазначено вище та встановлено судом, обсяги незаконно видобутих підземних прісних вод Позивач обґрунтовує даними акту перевірки №23/04-186 від 05.05.2010р. (далі Акт енергонагляду), проведеної Стрийським відділенням Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Львівській області Держенергонагляду, відповідно до якого зроблено висновки про кількість використаної енергії електричної Насосом виходячи з даних загального обсягу спожитої електроенергії по лічильнику Відповідачем, потужності Насосу та кількості годин роботи Насосу в день 2 години, за період з 01.08.2007р. по 01.04.2007р.; відповідно до продуктивності насосу визначено кількість видобутої за відповідний період води.

Проте, посадова особа, яка проводила перевірку та склала Акт енергонагляду, ОСОБА_4., викликаний в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України, не зміг навести доводи чи вказати на докази в обгрунтування визначення ним кількості годин роботи Насосу, зіславшись виключно на узгодження кількості годин роботи Насосу з керівником господарства Відповідача.

Крім того, посадова особа ОСОБА_4. не зміг обгрунтувати визначення ним кількості спожитої електроенергії Насосом та пояснити чи Насос було підключено до окремого лічильника, чи облік електроенергії Відповідача проводився за загальним електролічильником.

Також, незважаючи на вимогу суду, посадовою особою ОСОБА_4 письмових пояснень надано не було.

Враховуючи вищенаведене, судом скеровано відповідний запит про надання інформації у Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Львівській області Держенергонагляду (далі Інспекція Держенергонагляду у Львівській області).

Відповідно до листа №23/02-1167 від 20.12.2010р. за підписом начальника Інспекції Держенергонагляду у Львівській області, облік електроенергії господарства Відповідача за період з 01.08.2007р. по 01.04.2010р. проводився в цілому господарстві одним електролічильником, зазначеним в Акті енергонагляду, електроенергію споживали і інші наявні у Відповідача пристрої; електроенергію, спожиту водяним насосом за вищеперерахований період пораховано теоретично, погодивши години роботи водяного насосу з керівником господарства Відповідача.

З врахуванням вищенаведеного та того, що Позивачем обсяги спожитої Відповідачем води розраховано виключно виходячи з кількості електричної енергії, яка спожита господарством Відповідача, за наявності встановленго факту щодо того, що облік електроенергії у Відповідача за період, що перевірявся, проводися тільки одним електролічильником, а електроенергію у Відповідача споживали і інші наявні у Відповідача пристрої, що встановлено Інспекцією Держенергонагляду у Львівській області, суд приходить до висновку, що Позивачем не надано доказу, та в матеріалах справи такий відсутній, кількості спожитої насосом Відповідача електроенергії за період, що перевірявся, а відтак, не доведено вихідної даної для кількості видобутої Відповідачем води, яка використана при проведенні розрахунку розміру збитків, чи може бути використана для проведення перерахунку.

Крім того, з врахування вищенаведеного та заперечень Відповідача щодо годин роботи насосу, враховуючи те, що Відповідачем жодним чином не вівся облік годин роботи насосу, а відтак, не обгрунтовані та не доведені дані щодо цього, враховуючи також встановлення судом того факту, що Інспекцією Держенергонагляду у Львівській області жодним чином не обгрунтовано визначення кількості годин роботи насосу, суд приходить до висновку що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані належні докази кількості годин роботи насосу, а відтак, з врахуванням потужності такого, обсягів видобутих Відповідачем підземних прісних вод, які є необхідною та невіємною умовою проведеного розразхунку збитків.

Також, суд зазначає, що, як наведено вище, під час розгляду справи представники Відповідача, в тому числі ОСОБА_3., заперечили дані часу роботи насосу поденно та помісячно, обґрунтувавши наведене циклом роботи господарства, при цьому пояснили, що згідно технології вирощування бройлерів та санітарних вимог встановлюються перерви між вирощуваннями в кілька днів і більше, і тому щодня насос не міг працювати однакову кількість годин. Відповідачем також зазначено у поясненні, що Позивачем взято до уваги максимальну продуктивність та потужність насосу, проте, не враховано віддаленість місця забору води від водонапірної башні. Крім того, різна кількість реалізованої на забій птиці господарством Відповідача підтверджується даними звітів Державного статистичного спостереження про стан тваринництва за формою №24 (затверджено Наказом Держкомстату України №198 від 05.07.2007р., Наказом Держкомстату України №173 від 03.06.2008р., та Наказом Держкомстату №222 від 30.06.2009р.) за періоди 2007-2009рр.

Будь-які інші докази обсягу видобутих вод в матеріалах справи відсутні та Позивачем не подані та не наведені.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами, в тому числі Позивачем, не наведені доводи та не подані докази узгодження ним при проведенні розрахунку однакової кількості годин роботи насосу за наявності факту, який підтверджується наявними в матеріалах справи звітами Державного статистичного спостереження про стан тваринництва за формою №24 (затверджено Наказом Держкомстату України №198 від 05.07.2007р., Наказом Держкомстату України №173 від 03.06.2008р., та Наказом Держкомстату №222 від 30.06.2009р.), різної кількості реалізованої на забій птиці Відповідачем протягом періоду, що перевірявся.

Як встановлено рішенням суду по даній справі від 22.12.2010р.: «до позовної заяви додано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води Відповідачем, виконаний держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, відповідно до якого, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 112998,02грн.

Розрахунок проведено відповідно до “Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 та відповідно до “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389.

Вихідними даними для проведеного розрахунку є, в тому числі, дані обсягу видобутої води Відповідачем, розраховані виходячи з продуктивності та кількості годин роботи Насосу.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо обсягів видобутих Відповідачем вод, дані щодо наведеної Позивачем кількості видобутих вод, які ґрунтуються на Акті енергонагляду, не підтверджені доказами та, враховуючи лист Держенергонагляду №23/02-1167, розраховані теоретично.

Відповідно, розмір збитків Позивачем не обґрунтовано.».

Згідно ч.1 ст.111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1, п.“З”ч.2, ч.4 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висовку, що в матеріалах справи відсутні, Позивачем не наведені доводи та не подані докази в обгрунтування заподіяння Відповідачем розміру шкоди в сумі 87455,06грн., а відтак, до відсутності доведення розміру завданих збитків (шкоди), а відтак, відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає про відсутність підстав для застосування п.5 ч.1 ст.81 Господарського процессуального кодексу України, тобто для залишення позову без розгляду, оскільки, незважаючи на неподання Позивачем документів, які вимагались ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2011р. (уточненного розрахунку 87455,06грн. збитків із письмовим зазначенням та обгрунтування джерела кожної із вихідних даних), Позивачем не наведено жодного доводу існування доказу, яким б Позивач міг обгрутувати кількість спожитої господарством Відповідача води за період, що перевірявся. Представлені ж Позивачем вихідні дані, якими він обгрунтовував позовні вимоги, спростовані в ході судового розгляду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

08.09.2011року, у відповідності до вимог ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.09.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на Відповідача не покладаються.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст.13, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 35, 43, 49, 75ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.