Рішення № 19894750, 27.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа№ 5015/4479/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі:

позивача-1. Міністерства інфраструктури України, м.Київ;

позивача-2. Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м.Львів

до 1. Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львів;

до 2. Львівської міської ради, м.Львів;

до 3. Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду державного майна України, м.Київ

про визнання права державної власності на нерухоме майно.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Лотошинська Л.І. помічник Львівського міжрайонного транспортного прокурора (посвідчення №28 від 17.02.2011р.);

від позивача-1: ОСОБА_1 представник (довіреність №3987/15/14-11 від 06.09.2011р.);

від позивача-2: ОСОБА_2 начальник юридичного сектору ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень»(довіреність № НЮ-468 від 29.07.2010р.).

від відповідача-1: не з»явився;

від відповідача-2: не з»явився;

від відповідача-3: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Львівський міжрайонний транспортний прокурор звернувся із позовною заявою поданою в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України; Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” до Виконавчого комітету Львівської міської ради; Львівської міської ради; за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду державного майна України про визнання права державної власності на нерухоме майно.

Хід розгляду спору викладено в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 31.08.2011р. до участі у справі було залучено відповідача-3 - Віділ приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача-1 позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та письмовому поясненні до нього.

Представник позивача-2 позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з»явився. В попередніх судових засіданнях представник відповідачів проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що ні Львівська міська рада, ні виконавчий комітет жодним чином не порушили права Міністерства інфраструктури та ДТГО «Львівська залізниця»на вказане у позовній заяві майно. Відділ приватизації державного житлового фонду надав лише відповідь № 693 від 13.04.2011р. про те, що підготований проект рішення «Про оформлення права державної власності на житлові будівлі по вул.Авіаційна, 2, слухався на засіданні виконавчого комітету та не був прийнятий, у зв»язку із не набранням відповідної кількості голосів. При цьому представник відповідачів посилається на факт неподання ДТГО «Львівська залізниця»дозволу на будівництво, акту державної комісії про прийняття в експлуатацію об»єкта; копії рішення про затвердження акта прийняття в експлуатацію об»єкта або копії свідоцтва інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю про відповідність збудованого об»єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм, правил. Отримавши зазначені вище документи позивачі не позбавлені права звернутися до відповідачів у встановленому порядку із новим зверненням про оформлення права власності.

Представник відповідача-3 в судове засідання не зявився, попередньо ним було подано відзив, в якому просить змінити статус з відповідача-3 на третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розглянути справу у відсутності представника та після прийняття рішення надіслати його копію. Зокрема, зазначив, що відповідно до п.4 Положення про порядок оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг»(із змінами та доповненнями), відділ приватизації державного житлового фонду Залізничного району не є суб»єктом владних повноважень, який видає рішення чи накази, на підставі яких проводиться оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, він лише готує проекти рішення виконавчого комітету чи наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики та ресурсів щодо оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, тому не може бути належним відповідачем у справі.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, попередньо ним було подано пояснення, в якому викладено свою позицію щодо предмету спору, просив прийняти пояснення до уваги при прийнятті законного та обґрунтованого рішення. Зокрема у поясненні зазначено, що зважаючи на мотиви та обґрунтування позову, є підстави для висновку, що обставини, передбачені ст.392 ЦК України для подання позову (зокрема, оспорення чи невизнання права власності, втрати документа) не мають місця. Доказів оспорення права власності не надано, факту втрати документів не доведено, на думку третьої особи позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що позивачем обрано неправильний, в розумінні ст.16 ЦК України, спосіб захисту своїх прав. Явка третьої особи не визнавалась обов»язковою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, суд встановив.

На балансі Відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень»ДТГО «Львівська залізниця»обліковуються наступні об»єкти нерухомого майна:

-будівля туалету станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 (інвентарна картка № 148) загальною площею 2,5 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1948р.;

-будівля туалету станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 (інвентарна картка № 73) загальною площею 33,1 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1980р.;

-будівля вбиральні станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 (інвентарна картка № 537) загальною площею 2,54 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1963р.;

-одноповерхова технічна будівля на вантажній рампі станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 (інвентарна картка № 536) загальною площею 63,5 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1963р.

-пасажирська будівля станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 (інвентарна картка № 363) загальною площею 235,0 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1932р.;

-технічна будівля (вагова будка) станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 (інвентарна картка № 572) загальною площею 46,2 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1945р.

Прокурор та позивачі посилаються на те, що вказані об»єкти нерухомого майна побудовані Львівською залізницею, складають інфраструктуру залізничного транспорту та розташовані на території ВП «Львівська дирекція зпаліхничних перевезень»і відображені на його балансі, згіно з інвентарними картками №№ 148, 73, 537, 536, 363, 572. За призначенням будівлі використовуються виключно для потреб залізничного транспорту. Залізниця здійснює утримання, ремонт та сплату до бюджету всіх необхідних та обов»язкових платежів щодо утримання вказаних будівель.

За зверненням ДТГО «Львівська залізниця»на вищевказані об»єкти нерухомого майна Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»виготовлено технічні паспорти.

03.09.2010р. ДТГО «Львівська залізниця»листом № Н-10/2715 звернулась до міського голови м.Львова щодо реєстрації права державної власності на вищенаведені об»єкти нерухомого майна, до якого було долучено наявні у залізниці документи передбачені Положенням про порядок оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 27.02.2009р. № 114.

Відділом приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації № 693 від 13.04.2011р. надано відповідь про те, що звернення ДТГО «Львівська залізниця»розглянуто, у зв»язку із ненабранням необхідної кількості голосів при голосуванні на засіданні виконавчого комітету відмовлено у вчиненні дії щодо оформлення права власності на повернуто пакет документів.

Відтак, прокурор звернувся із позовною заявою в інтересах Міністерства інфраструктури України, як органу управління майном, ДТГО «Львівська залізниця», як балансоутримувача об»єктів нерухомого майна, за захистом порушеного права шляхом визнання за державою права власності на ці об»єкти.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Статтею 141 ГК України передбачено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні субєктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо обєктів права власності Українського народу, зазначених у частині 1 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 5 статті 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо субєктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 326 ЦК України до державної власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими субєктами.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про управління обєктами державної власності» передбачено, що управління обєктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими субєктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких обєктів, повязаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 9 Закону України «Про транспорт» визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, обєднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт» майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Положеннями ч. 2 ст. 73 ГК України передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище обєкт нерухомого майна складають інфраструктуру залізничного транспорту та розташовані на території відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця», обліковується на його балансі, що підтверджується інвентарними картками.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та звязку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Технічний паспорт на вказані обєкти нерухомості виготовлений Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»за зверненням ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування розташовані на території України № 1540-ХІІ від 10.09.1991р. із змінами та доповненнями та постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»№ 227 від 24.09.1991р. Фондом державного майна України видано наказ № 254 від 03.12.1991р. про заснування Львівської залізниці та укладено установчу угоду, згідно умов якої вказані об»єкти нерухомого майна були включені до складу майна Львівської залізниці.

Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень» за рахунок власних коштів утримує і експлуатує зазначені об»єкти нерухомого майна, самостійно здійснює їх обслуговування та ремонти, що відповідно до п. 7 розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з судовим захистом права державної власності»№ 02-5/225 від 02.04.1994р. із змінами та доповненнями, є одним із основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема листа відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації від 13.04.2011р. за вих.№ 693 зокрема, та пояснень представника відповідача поданих у попередньому судовому засіданні, причиною відмови в оформленні права державної власності на вказані будівлі є ненабрання необхідної кількості голосів при голосуванні з приводу даного питання. Представник відповідачів зазначив, що рішення про оформлення права державної власності не було прийнято у зв»язку з неподанням копії рішення про надання дозволу на будівництво, акту державної комісії про прийняття в експлуатацію об»єкта, копії рішення про затвердження акта прийняття в експлуатацію об»єкта або копії свідоцтва інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю про відповідність збудованого об»єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил. У зв»язку з тим, що у позивачів відсутні дозвіл на будівництво та дозвіл на виконання будівельних робіт, представник відповідачів зазначив, що в даному випадку є підстави стверджувати, що має місце самочинне будівництво.

Ненабрання відповідної кількості голосів, в даному випадку суд розцінює як відмову у реєстрації, оскільки при наявному кворумі, рішення прийнято не було, відтак у даному випадку порушене право підлягає захисту.

Невизнання права державної власності на об»єкти інфраструктури залізничного транспорту та відмова в реєстрації такого права несе загрозу втрати об»єктів державної власності та порушує майнові права представника власника (держави), що позбавить її можливості належним чином виконувати покладені на неї завдання і загрожує загальнодержавним інтересам в частині невиконання державою завдань в галузі транспорту.

Як зазначив прокурор, представник позивачів та встановлено судом, правовстановлюючі документи на вищевказані обєкти нерухомості відсутні.

Листом №12/5-126 від 23.03.1999р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України розяснено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів було передбачено постановою Кабінету Міністрів України №449 від 05.08.1992 р. По обєктах, що збудовані до 05.08.1992 р., тобто до прийняття урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, при їх реєстрації для оформлення права власності наявність акту прийняття в експлуатацію не вимагається.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. А частиною 8 цієї ж статті обовязок щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень покладений на місцевий орган державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Статтею 4 цього ж Закону передбачено обовязковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, право власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.1. Тимчасового положення оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (далі по тексту Тимчасове положення), передбачено, що дане положення визначає порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав.

Відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення оформлення права власності на обєкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування. Тимчасовим положенням передбачено обовязкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів (згідно додатку № 1 до даного Тимчасового положення), одним з яких є рішення суду про визнання права власності на обєкти нерухомого майна (п. 2.1 Тимчасового положення).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/2 від 11.01.2007р. «Розяснення порядку реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна залежно від форм власності» власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, а саме, належність майна підприємству на праві господарського відання.

Згідно ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України кожен субєкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

У відповідності до ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

В силу ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на той факт, що відповідно до п.4 Положення про порядок оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг»(із змінами та доповненнями), Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничного району не є суб»єктом владних повноважень, який видає рішення чи накази, на підставі яких проводиться оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, а лише готує проекти рішень виконавчого комітету чи наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики та ресурсів щодо оформлення права власності на об»єкти нерухомого майна, відтак суд дійшов висновку про доцільність зміни статусу відповідача-3 на третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати згідно вимог ст.49 ГПК України покласти на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст.11, 16, 319, 321, 328, 386, 392 ЦК України, ст.ст. 22, 141 ГК України ст.ст. 43, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за державою в особі Міністерства інфраструктури України (пр.Перемоги, 14, м.Київ, ідент. код. 00017584), як органу управління майном, право державної власності на об»єкти нерухомого майна:

- будівлю туалету станції Скнилів по вул..Авіаційна, 2 під літерою К-1 (інвентарна картка № 148) загальною площею 2,5 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1948р.;

-будівлю туалету станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 під літерою З-1 (інвентарна картка № 73) загальною площею 33,1 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1980р.;

-будівлю вбиральні станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 під літерою Ш-1 (інвентарна картка № 537) загальною площею 2,54 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1963р.;

-одноповерхову технічну будівлю на вантажній рампі станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 під літерою О-1(інвентарна картка № 536) загальною площею 63,5 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1963р.

-пасажирську будівлю станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 під літерою А-2 (інвентарна картка № 363) загальною площею 235,0 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1932р.;

-технічну будівлю (вагова будка) станції Скнилів по вул.Авіаційна, 2 під літерою Щ-1 (інвентарна картка № 572) загальною площею 46,2 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію в 1945р.

4. Стягнути з виконавчого комітету Львівської міської ради (пл..Ринок, 1 , м.Львів, ідент. код 26256622) в дохід Державного бюджету 42,50 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Львівської міської ради (пл.Ринок, 1, м.Львів, ідент. код 04055896) в дохід Державного бюджету 42,50 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, згідно ст.116 ГПК України.

7. Змінити статус відповідача-3 Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на третю особу на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 01.11.2011р.