Рішення № 19894697, 10.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.11 Справа № 5015/5728/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника прокурора Львівської області - прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Львів,

До відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго», Львівська область, м. Дрогобич,

про стягнення 2726 917 грн. 64 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокурора: Пришляк Ю.О. (посвідчення від 01.06.2010 року № 65),

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи).

Прокурору та представникам сторін розяснено права та обовязки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Прокурор та представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали відповідне клопотання.

Суть спору: розглядається права за позовом Заступника прокурора Львівської області - прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго»про стягнення 2409600 грн. 13 коп. заборгованості за спожитий газ, 193441 грн. 47 коп. пені, 77 590 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 46 285 грн. 21 коп. трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.10.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: прокурор 04.10.2011 року рекомендованою поштою 79005 0435669 4, позивач 03.10.2011 року рекомендованою поштою № 79039 0270832 0, відповідач 05.10.2011 року рекомендованою поштою № 82106 0051892 9 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 13.10.2011 року відкладено на 10.11.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 10.11.2011 року прокурор з'явився.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, подав клопотання (вх. № 178-зап), в якому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат визнав, просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки до 10000 грн.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31301827, знаходиться за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 (докази в матеріалах справи).

Від імені позивача на підставі Статуту Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», зареєстрованого 13.07.2010 року за № 10741050025010141 та Положення про Львівську філію Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», затвердженого 02.04.2009 року Директором ДК «Газ України»позов подано Львівською філією Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка є структурним підрозділом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» без прав юридичної особи, знаходиться за адресою: 79039, Львівська область, м. Львів, вул. Єрошенка, буд. 28, що підтверджується Довідкою Львівського обласного управління статистики з ЄДРПОУ № 1746 (докази в матеріалах справи).

Довіреністю від 31.12.2009 року № 108/10 ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі виконуючого обовязки директора С.Є. Зубова уповноважило директора Львівської філії ДК «Газ України» Щудлюка О.В. представляти інтереси ДК «Газ України»в межах повноважень, визначених Положенням про Львівську філію ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», зокрема, звертатись із позовами в суди загальної юрисдикції від імені ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(докази в матеріалах справи).

При цьому суд бере до уваги, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється судом на користь юридичної особи.

Відповідач: Комунальне підприємство «Дрогобичтеплоенерго»Дрогобицької міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05445563, знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд. 1, корпус А, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Дрогобицькому районі Львівської області з ЄДРПОУ серії АБ № 354475 та Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 505404 (докази в матеріалах справи).

20.10.2010 року між Львівською філією Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі позивач, постачальник) та комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго»Дрогобицької міської ради (надалі відповідач, покупець) укладено Договір № 22/10-БО-1064/39 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі - договір).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, пункту 1 частини 1 статті 208, та статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобовязався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобовязується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2. договору. Газ, що поставляється за договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання.

Згідно пункту 1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості транспортування в обсязі до двох мільйонів двісті тисяч кубічних метрів.

Розділом 2 договору встановлено якість газу.

Так, згідно пункту 2.1. договору постачальник повинен передати покупцю газ, якість якого відповідає вимогам ГОСТ 5542-87 «Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия».

Розділом 3 договору встановлено ціну договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору ціна 1000 кубічних метрів природного газу становить 2187 грн. 20 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ в розмірі двох відсотків та податку на додану вартість в розмірі двадцяти відсотків. До сплати за 1000 кубічних метрів природного газу 2464 грн. 94 коп., крім того, податку на додану вартість - 492 грн. 99 коп., всього 2957 грн. 93 коп.

Згідно пункту 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше десятого місяця поставки. Подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі Акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 5 договору встановлено порядок поставки товарів.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору газ проставляється в строки з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року включно.

Згідно пункту 5.2. договору місцем поставки газу є на комерційному вузлі обліку газу покупця або, за відсутності їх в покупця, - на вузлі обліку газотранспортного підприємства.

Розділом 6 договору визначено права та обовязки, розділом 7, відповідальність сторін договору.

Так, згідно пункту 6.1.1 договору покупець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати поставлений газ.

Відповідно до пункту 7.1. договору в разі невиконання або неналежного виконання на своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України та договором.

Пунктом 7.3.1. договору передбачено, що у разі покупцем вимог пункту 4.1. договору, покупець зобовязується окрім сплати суми основної заборгованості, сплатити на користь постачальника пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином, в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року передав, а відповідач отримав природний газ в кількості 1 402 873 кубічних метрів на суму 4 149 600 грн. 13 коп., що підтверджується Актами прийому-передачі від 31.10.2010 року, 30.11.2010 року та від 31.12.2010 року. Вказані Акти підписані повноважними представниками та завірені печатками юридичних осіб - сторін договору.

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого газу належним чином не виконав, поставлений газ сплатив частково в розмірі 1740000 грн. 00 коп., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2409600 грн. 13 коп. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином відповідач вчинив прострочку оплати поставленого газу.

Станом на момент розгляду справи в суді доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем сторонами суду не заявлено та не подано.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з договору від 20.10.2010 року № 22/10-БО-1064/39, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 193441 грн. 47 коп. (розрахунок в матеріалах справи).

10.11.2011 року відповідачем подано клопотання (вх. № 178-зап), в якому він зазначає, що у звязку з важким матеріальним становищем, наявністю значної дебіторської заборгованості інших юридичних осіб перед відповідачем стягнення неустойки спричинить додаткове збільшення збитків позивача та просить зменшити розмір неустойки до 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України Господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім стягнення суми основної заборгованості та пені позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 77 590 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 46 285 грн. 21 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України (розрахунок перевірено в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи).

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновків, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати: прокурор за даним позовом державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не сплачував, оскільки, відповідно до статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача та стягнути їх в дохід Державного бюджету.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з боржника: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго»Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд. 1, корпус А; код ЄДРПОУ 05445563) на користь стягувача: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 2409600 грн. 13 коп. основної заборгованості за спожитий газ, 96 720 грн. 73 коп. пені, 77 590 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 46 285 грн. 21 коп. трьох відсотків річних.

3.В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 96720 грн. 74 коп. відмовити.

4.Стягнути з боржника: Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго»Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд. 1, корпус А; код ЄДРПОУ 05445563) на користь Державного бюджету України 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

10.11.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Мотивувальна частина рішення складена, оформлена і підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.