Рішення № 19894692, 09.11.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.11 Справа№ 5015/5965/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа»с. Солонка, Пустомитівського району Львівської області, м. Львів

до відповідача: Комунального підприємства «Львіврембудпостач», м. Львів

про: стягнення грошових коштів в розмірі 20018 грн. 29 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1- представник на підставі довіреності № 005 від 05.01.2011 року;

відповідача: не зявився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 12.10.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 15.09.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 20018 грн. 29 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 31.10.2011 року.

В судовому засіданні 31.10.2011 року позивач позовні вимоги підтримав повністю. З огляду на неявку представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 09.11.2011 року.

В судовому засіданні 09.11.2011 року представник позивача подав довідку про стан заборгованості відповідача перед позивачем, проект акту звірки розрахунків з відповідачем та доказ надіслання відповідачеві проекту акту звірки розрахунків. Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, доказів повного чи часткового погашення боргу не подав.

Представнику позивача, що брав участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору поставки товарів від 28.09.2010 року, видаткових накладних), копії яких долучено до матеріалів справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

Повідомленням про вручення від 19.10.2011 року підтверджується факт отримання ухвали про порушення провадження у справі відповідачем. Також йому була направлена ухвала про відкладення розгляду справи. Причин неявки в судове засідання відповідач не повідомив, вимог ухвал суду не виконанв. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

09.11.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 11.11.2011 року.

Суть спору: Спір виник між позивачем та відповідачем у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань перед позивачем.

Позивач вказує, що згідно укладеного між ТзОВ «Ферозіт-Альфа»(надалі по тексту рішення - позивач) та комунальним підприємством «Львіврембудпостач»(надалі по тексту рішення - відповідач) договору поставки № 269/09/10 від 28.09.2010 р. позивач зобовязувався поставляти товар, а відповідач приймати і проводити оплату товару у розмірах та строки, передбачені договором. Відповідно до умов вищевказаного договору, позивачем було поставлено та передано у власність відповідача товар на суму 74448 грн.70 коп. Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар на суму 59648 грн. 57 коп. Внаслідок наведеного борг позивача перед відповідачем становить 14800 грн. 13 коп.

Позивач просить суд стягнутии з відповідача на його користь боргу в розмірі 14800 грн. 13 коп., а також 1175 грн. 39 коп. пені, 2960 грн. 02 коп. штрафу, 738 грн. 48 коп. втрат від інфляції, 344 грн. 27 коп. трьох процентів річних, та відшкодувати сплачені судові витрати.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

Відповідно до договору поставки № 269/09/10 від 28.09.2010 року позивач зобовязувався поставляти товар, а відповідач приймати і проводити оплату товару у розмірах та строки, передбачені договором.

Відповідно до накладних від 29.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФА3872, від 22.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФА 3783, від 22.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФП1658, від 22.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФП1656, від 22.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФФ1703, від 22.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФГ1827, від 12.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФГ1761, від 12.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФА 3663, від 12.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФП1594, від 8.11.2010 року № ТРН-ЛВ/ФП 1543, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 74448 грн.70 коп.

Позивач стверджує, що відповідачем оплачено за товар грошові кошти в загальному розмірі 59648 грн. 57 коп. Відповідно до довідки від 09.11.2011 року борг відповідача перед позивачем становить 14800 грн. 13 коп. (74448,70 - 59648,57 = 14800,13), і станом на 09.11.2011 року не сплачений.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або інших цілях, по повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. У відповідності до п. 5.2 договору за порушення передбаченого строку оплати згідно п. 2.1 або несвоєчасного повернення оплати згідно п. 3.3. винна сторона сплачує іншій стороні за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за термін прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 14800 грн. 13 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 14800 грн. 13 коп. основного боргу.

Розрахунок пені, штрафу, втрат від інфляції та трьох процентів річних відповідачем здійснений відповідно до вимог законодавства та математично розрахований вірно. Тому суд прийшов до висновку про під ставність позовних вимог про стягнення 1175 грн. 39 коп. пені, 2960 грн. 02 коп. штрафу, 738 грн. 48 коп. втрат від інфляції, 344 грн. 27 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Львіврембудпостач» (79066, м. Львів вул. Вулецька, 28, код ЄДРПОУ 22416646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа»(81131, Україна, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Солонка, вул. Людкевича, 40, код ЄДРПОУ 30543304) 14800 грн. 13 коп. основного боргу, 1175 грн. 39 коп. пені, 2960 грн. 02 коп. штрафу, 738 грн. 48 коп. втрат від інфляції, 344 грн. 27 коп. трьох процентів річних, 200 грн. 18 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.