Рішення № 19894399, 13.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 26/238/2011

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Стартрейд-М.В.”, м.Луганськ

до Державного підприємства „Свердловантрацит”, м.Свердловськ Луганської області

про стягнення 112566 грн. 66 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність б/н від 29.11.2011;

від відповідача провідний юрисконсульт Снесарєва-Сомова Я.В., довіреність №14-306д від 29.10.2010.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за договором поставки №265/2-10 від 10.03.2010 товар в сумі 99023 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 4631 грн. 04 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 8912 грн. 12 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.12.2011 було відстрочено позивачу сплату судового збору до 10.12.2011.

09.12.2011 позивач надав до матеріалів справи квитанцію №3993.71.1 від 06.12.2011, яка свідчить про сплату судового збору в сумі 2251 грн. 33 коп.

Відповідач відзивом №12/8-537 від 13.12.2011 повідомив, що за договором поставки №265/2-10 від 10.03.2010 дійсно мається заборгованість в сумі 99023 грн. 50 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Приватним підприємством „Стартрейд-М.В.” (постачальник, позивач) та Державним підприємством „Свердловантрацит” (покупець, відповідач) 10.03.2010 був укладений договір поставки №265/2-10 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобовязався на умовах цього договору передати у власність покупця товар, асортимент, ціна і кількість якого вказані в специфікації, а покупець зобовязався прийняти і оплатити його. Згідно специфікації загальна сума договору склала 99931 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ (п.1.1, п.2.2 договору).

В розділі 4 договору сторони обумовили умови та строки поставки.

Згідно п.5.1 договору покупець здійснює оплату протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар загальну суму 99023 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними №120301 від 12.03.2010 та №150303 від 15.03.2010 та визнається відповідачем.

Відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п.5.1 договору поставки №265/2-10 від 10.03.2010 сторони обумовили строк оплати, який відповідачем не дотриманий.

Відповіддю №12/8-478 від 04.10.2011 на претензію позивача від 27.09.2011 відповідач визнав заборгованість, але зазначив, що не може розрахуватися за отриманий товар.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором поставки в сумі 99023 грн. 50 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 26.04.2010 по 15.11.2011 в сумі 4631 грн. 04 коп. та інфляційні нарахування за спірний період в сумі 8912 грн. 12 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства „Стартрейд-М.В.” до Державного підприємства „Свердловантрацит” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Свердловантрацит”, вул.Енгельса, б.1, м.Свердловськ Луганської області, код 32355669 на користь Приватного підприємства „Стартрейд-М.В.”, вул.Совєтская, б.75, кім.509, м.Луганськ, код 36409843 заборгованість в сумі 99023 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 4631 грн. 04 коп., інфляційні нарахування в сумі 8912 грн. 12 коп., судовий збір в сумі 2251 грн. 33 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.12.2011.

Суддя С.С. Єжова