Рішення № 19894392, 08.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 17/157/2011

За позовом Державного підприємства «Вугілля України» в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк

до Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська», смт. Дубівський Антрацитівського району Луганської області

про стягнення 286 грн. 80 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача – не прибув;

від відповідача –не прибув;

від 3-ї особи –ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Нагольчанська” –не прибув;

від 3-ї особи - ПАТ "Дніпроенерго" - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 286,80 грн.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 10.11.2011, 28.11.2011, 08.12.2011 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Вугілля України» (позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством «Антрацит»(відповідач у справі), як Продавцем, було укладено Договір поставки вугільної продукції № 21-08/1-ЕН від 01.06.2008 (далі –Договір), згідно якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, наведеними в Договорі (далі - Вугілля).

У п. 2.1. Договору визначено, що поставка вугілля буде здійснюватись залізничним транспортом у відкритих піввагонах, погодженим графіком. Мінімальна партія відвантаження –чотири напіввагони.

Приймання вугілля по кількості та якості відбувається у порядку визначеному розділом 4 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству», ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору.

Як встановлено у пункті 4.10 Договору, фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від Постачальника та прийнята Покупцем, відображається в акті звіряння кількості та якості вугілля.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у випадку надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, постачальник повністю відшкодовує всі збитки Покупця та Вантажоотримувача, пов’язані з оплатою Залізниці транспортування недовантаженого вугілля та з оплатою транспортування надлишку вантажу (в т.ч. штрафів), у випадку перевантаження та транспортування такого перевантаження у окремому вагоні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору, у вересні 2008 року на Придніпровську ТЕС ВАТ «Дніпроенерго»від ДП «Антрацит»поступила вугільна продукція марки АШоб збагачене в кількості 1217,839 тон., що підтверджується актом звірки по кількості і якості № 152/09/04-10 від 29.09.2008, підписаний сторонами Договору.

Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Придніпровська ТЕС, структурний підрозділ ВАТ «Дніпроенерго»згідно договору поставки складеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Дніпроенерго»№ ОЗ-ЕН/08 від 18.07.2007.

Згідно даним, вказаним в залізничних накладних: №№ 50830364, 50830312, 50830322, 50830295, 50830397, 50830390, 50830347, 50830339, 50830360, 50830358, 50830351, 50830190. 50830267, 50830267, 50830359, 50830250, 50830340, 50830359 ДП «Антарцит»відвантажено 1243 тон вугілля, вантажопідйомність вагонів складає 1243 тон. Фактична маса отриманого вугілля за вказаними накладними склала 1217,839 тон, згідно розрахунку.

Таким чином, маса відвантаженого вугілля не відповідала фактичній масі, що було зафіксовано в актах звіряння по кількості та якості. Розбіжність між фактично отриманим вугіллям не відповідала вантажопідйомності вагонів: №№ 66931510, 66383605. 67671289, 66680844, 68618602, 68518927, 66631078, 68703651, 66731613, 63735252, 67192716, 65654020, 68621077, 63409536, 68435213, 63655096, 61849956, 68820083 та складала 25,161т., що підтверджується актом звірки по кількості і якості № 152/09/04-10 від 29.09.2008, підписаний сторонами договору.

Враховуючи обов'язок ВАТ «Дніпроенерго»оплачувати провізну плату згідно вантажопідйомності вагонів і неналежне виконання ДП «Антрацит»прийнятих на себе зобов'язань з відвантаження вугілля відповідно до їх вантажопідйомності, ВАТ «Дніпроенерго»зазнало збитки у вигляді зайво нарахованої провізної плати у розмірі 286,60 грн., яка ним була сплачена.

Дану суму, в тому числі, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 1/198 від 06.04.2009 було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ „Дніпроенерго”, яку ним було сплачено платіжними дорученнями № №0942 від 12.11.2009.

У зв’язку з тим, що поставка вугілля меншої кількості відбулась з вини відповідача, позивач відповідно до ст.ст. 224, 225 ГК України отримав збитки у сумі позову, за стягненням яких позивач і звернувся до суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Факт укладення сторонами у справі Договору № 13-07/2ЕН від 01.06.2007 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов’язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами. Розмір понесених ним збитків підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.

Зокрема, суд вважає підставним стягнення з відповідача суми збитків, яка складається 286,80 грн. зайво нарахованої провізної плати, з огляду, в тому числі, на приписи пункту 6.6 Договору.

Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача у сумі 286,60 грн.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, 38, ідентифікаційний код 32226065, на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, в особі філії „Донецьвуглезбут”, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 69, ідентифікаційний код 35210979, збитки у сумі 286,80 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 13.12.2011.

Суддя О.С.Фонова