Рішення № 19894391, 08.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 17/196/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ

до Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 253217,61 грн.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № 974 від 03.10.2011, паспорт НОМЕР_1, виданий Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській області, 30.07.2003;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № 01/927 від 24.05.2011, паспорт НОМЕР_2, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, 13.05.1998.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за використану в липні-вересні 2011 року активну електричну енергію у сумі 233615,68 грн., пені у сумі 18466,13 грн., 3% річних у сумі 911,90 грн., інфляційних нарахувань у сумі 223,90 грн., за договором про постачання електричної енергії №21 від 01.03.2008 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.11.2011 № 08/04-22Б).

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти наявності боргу, посилається на скрутне фінансове становище, в тому числі у звязку зі значною заборгованістю населення. А також подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства та розстрочку виконання рішення.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Комунальним підприємством «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 21 від 01.03.2008 на постачання електричної енергії (далі Договір), за яким Постачальник, зобовязався постачати електричну енергію, а Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику її вартість.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобовязується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно першого числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

У відповідності з п. 8 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по повній сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію в сумі 446115,68 грн. за період з липня по вересень 2011 року, на сплату якої позивачем було виставлено відповідні рахунки. Вручення рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.

У звязку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки сплатив частково, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 233615,68 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 18466,13 грн., інфляційних нарахувань у сумі 223,90 грн., 3% річних у сумі 911,90 грн., за періоди, згідно наданого розрахунку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує проти наявності боргу, посилається на скрутне фінансове становище, в тому числі у звязку зі значною заборгованістю населення. А також подав клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату на суму 446115,68 грн. Однак, зобовязання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами. З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 233615,68 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобовязань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 18466,13 грн. за період згідно наданого розрахунку, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.

Однак, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення суми пені на 50 %, яке обґрунтоване скрутним фінансовим станом і, як відповідність, низькою платіжною дисципліною КП «РВУВКГ»Рубіжанської міської ради, що підтверджується: наявністю існуючої дебіторської заборгованості з боку держави за період з 2002 по 9 місяць 2009 у сумі 10984142 грн.; зростом пасивних розрахунків показників фінансово-господарської діяльності підприємства: балансовий збиток складає 2284,0 тис. грн., кредиторська заборгованість станом на 01.11.2011 складає 16279,0 тис. грн. (в т.ч. по організаціям 11840,2 тис. грн., платежі в бюджет 1019,1 тис. грн.), дебіторська заборгованість станом на 01.11.2011 складає 9918,5 тис. грн. (в т.ч. по послугах з водопостачання та водовідведення 8856,6 тис. грн., по іншим послугам 114,3 тис. грн.)

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає житлово-комунальні послуги, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Відповідачем подано звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, з якого вбачається, що відповідач відпрацював зі збитком на значну суму.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості житлово-комунальних послуг, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 9233,07 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Позивач також просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 223,90 грн. та 3% річних у сумі 911,90 грн. за періоди, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 223,90 грн. та 3% річних у сумі 911,90 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 233615,68 грн., пені у сумі 9233,07 грн., інфляційних нарахувань у сумі 223,90 грн., 3% річних у сумі 911,90 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, вул. Менделєєва, б. 49, ідентифікаційний код 32026192 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

борг за активну електроенергію у сумі 233615,68 на п/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260303289060 у філії ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

пеню у сумі 9233,07 грн., інфляційні нарахування у сумі 223,90 грн., 3% річних у сумі 911,90 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 2532,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203,80 грн. на п/рахунок № 2600518818 у ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 13.12.2011.

Суддя О.С. Фонова