Рішення № 19894341, 07.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа № 19/185/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Кремінна Луганської області

до Державного підприємства „Хімічний завод Південний”, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 53583 грн. 67 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №7 від 15.08.2010;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю №218-1165 від 28.07.2011.

В С Т А Н О В И В:

Суть справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за послуги з очистки стоків в сумі 46802 грн. 51 коп., пені в сумі 3239 грн. 46 коп., 3% річних у сумі 265 грн. 53 коп., штрафу в сумі 3276 грн. 17 коп.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 16.11.2011 та 30.11.2011 оголошувались перерви.

Відповідач відзивом №218-3964 від 16.11.2011 вимоги позову відхилив, зазначивши, що позивачем порушені умови договору, а саме п.8.1 та п.4.1.30.11.2011 позивач надав письмові пояснення № 365/25 від 30.11.2011 на відзив відповідача, де доводи відповідача відхилив з підстав зазначених у запереченнях.

В цьому ж судовому засіданні відповідач надав доповнення від 29.11.2011до відзиву, де наполягає на порушенні позивачем умов договору, а саме неврегулювання спору в претензійному порядку.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Кремінським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (виконавець, позивач) та Державним підприємством „Хімічний завод Південний” (абонент, відповідач) 23.05.2008 був укладений договір №44 про надання послуг з очищення стоків, за яким виконавець зобовязався надавати абоненту послуги з очищення господарсько-побутових стоків в орієнтовному обємі 18000 на рік і їх транспортуванню по самотекучим мережам виконавця до очисних споруд.

Відповідно до п.2.1 договору ціна послуг з очищення 1000 м3 господарсько-побутових стоків на момент укладення цього договору складає 4106 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ.

Згідно до п.4.1 договору приймання наданих послуг здійснюється щомісячно і оформлюється актом приймання-передачі, підписаного обома сторонами.

У п.5.1 договору сторони визначили, що абонент до 15-го поточного місяця надає дані про кількість стоків. Сторони підписують акт про фактично надані послуги з очищення. Виконавець виставляє рахунок на оплату послуг за поточний місяць, розрахований відповідно до розділу 2.2 цього договору. Оплата здійснюється протягом 3-х днів після надання рахунків.

Відповідно до акту від 02.06.2011 (а.с.14), який підписаний сторонами, встановлено, що на момент встановлення витратоміру на стічні води, його показники становили 16110,69 м3.

Згідно акту від 31.08.2011 було зафіксовано показання витратоміру стічних вод у розмірі 22816,00 м3.

Таким чином різниця між показниками витратоміру стічних вод становить 6705,31 м3, що у грошову еквіваленті складає 46802 грн. 51 коп.

Також позивачем виставлялися відповідачу відповідні рахунки (а.с.11-13).

Вказана заборгованість в сумі 46802 грн. 51 коп. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 657/25 від 10.08.2011 (а.с.51-52), яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 46802 грн. 51 коп. є обгрунтованою.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується вимог позивача про нарахування пені в сумі 3239 грн. 46 коп. та штрафу у розмірі 7% в сумі 3276 грн. 17 коп. з посиланням на ч.2 ст.231 Господарського кодексу України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу та пені, передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу та пені.

Така думка висловлена в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 № 42/562 та від 28.02.2011 по справі № 23/225.

Таким чином у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 3239 грн. 46 коп. та штрафу у розмірі 7% в сумі 3276 грн. 17 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних, але дана вимога підлягає задоволенню частково, оскільки позивач невірно визначив період заборгованості. Тобто сума 3% річних, яка підлягає до стягнення складає

Номер рахункаДата виставлення рахункуСума заборгованостіПеріод простроченняКількість днів простроченняСума річних

44/718.08.118130,7711.09.2011-01.10.20112114,03

44/803.08.201121719,2707.08.2011-01.10.20115699,97

44/831.08.201116952,4704.09.2011-01.10.20112839,01

153,01

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Кремінна Луганської області, до Державного підприємства „Хімічний завод Південний”, м.Рубіжне Луганськоїобласті, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Хімічний завод Південний”, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Заводська, б.1„Г”, код 35283037 на користь Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, Луганська область, м.Кремінна, вул.Дзержинського, б.2„А”, код 20160935 заборгованість у розмірі 46802 грн. 51 коп., 3% річних в сумі 153 грн. 01 коп., державне мито у сумі 469 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 206 грн. 81 коп., видати наказ позивачу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.12.2011

Суддя Т.В. Косенко