Рішення № 19894317, 05.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 21/5005/9482/2011-19/162/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Садова”, м.Алчевськ Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Державне підприємство „Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 614 грн. 40 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув;

від 3-ої особи –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості фактично завданої шкоди у сумі 614 грн. 40 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2011 по справі №21/5005/9482/2011 справа направлена за територіальною підсудністю до господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.10.2011 до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державне підприємство „Придніпровська залізниця”.

Відповідач відзивом №988 від 19.10.2011 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві.

21.11.2011 позивач надав відзив № 12580-4016 від 17.11.2011 на заперечення відповідача, де посилаючись на приписи Статуту залізниць України наполягає на задоволенні позовних вимог.

Сторони та третя особа не скористалися наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 5320001788291, № 4994302334617 та відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством „Нікопольський завод феросплавів”, яке в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів” (одержувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шахта „Садова” (вантажовідправник, відповідач) 02.11.2009 був укладений договір № 904259, за умовами якого, відповідач зобов’язався поставити позивачу вугільну продукцію.

На виконання умов договору на адресу позивача 13.02.2011 у вагоні №67879288 за залізничною накладною №49002934 надійшла вугільна продукція –вугілля марки антрацит.

Виставлений відповідачем рахунок за поставлену продукцію №02.11/02 від 11.02.2011 позивачем оплачений у повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Під час видачі вантажу з перевіркою була встановлена вагова недостача продукції в вагоні в загальній кількості 1900 кг.

Як зазначив позивач, з урахуванням норми недостачі –2% відповідальна вагова недостача склала на загальну суму 614 грн. 00 коп., що підтверджено комерційним актом №АА037255/24 від 15.02.2011.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти.

Аналогічні положення містяться в ст.314 Господарського кодексу України.

Згідно з п.2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 вказаний статут визначає обов”язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов”язковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 24 Статуту залізниць України залізниці надано право перевіряти правильність відомостей (зазначених у накладній вантажовідправником), а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ст.111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судом під час розгляду справи було досліджено комерційний акт АА №037255/24 від 15.02.2011, з якого вбачається, що на станцію Нікополь Пидніпровської залізниці 13.02.2011 прибув вагон №67879288 у відкритому рухомому складі за накладною №49002934, вантажовідправник –Товариство з обмеженою відповідальністю „Шахта „Садова”. В акті зазначено, що при перевірці маси вантажу на 100 т тензометричних вагах вантажоодержувача, перевірених органами Держстандарту, виявлено менше проти документа на 1900 кг антрациту, який у вагоні вміститися міг. У документі антрацит завантажено нижче борів, поверхня вугілля та периметр вагону промарковані червоною фарбою. У дійсності навантаження нижче рівня бортів на 30 см, рівномірне, вантаж маркований червоною фарбою, вагон бездверний, люка були закриті, слідів втрати та течі вантажу не було.

Вказаним актом зафіксована нестача вантажу –вугілля Антрацит в кількості 1900 кг.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію №6365-4016 від 30.05.2011 про повернення вартості недопоставленого товару, яка останнім залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Враховуючи викладені приписи законодавства та матеріали справи суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача вагову недостачу у розмірі 614 грн. 40 коп.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.12.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Садова” задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Садова”, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Московська, б.6, код 21822479 на користь Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, б.310, код 00186520 шкоду в сумі 614 грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.12.2011.

Суддя Т.В. Косенко