Рішення № 19894204, 08.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 15/205пд/2011.

За позовом

Приватного підприємства «Євродом», м. Луганськ

до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Лисичанського відділення № 2867, м. Лисичанськ Луганської області

про визнання договору недійсним

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1 юрисконсульт 1-ої категорії, довіреність від 05.12.2011 № 2370.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору застави майна від 27.09.2007, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Луганського обласного управління та ПП «Євродом».

Позовні вимоги вмотивовані наступним.

Сторонами не досягнута згода щодо всіх суттєвих умов договору застави від 27.09.2007, зокрема, не індивідуалізовані товари, що перебувають в обороті, а дані про товар, що містяться у додатку № 1 до договору застави, є недостатніми для їх ідентифікації.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 18.11.2011 № 79-05/2607, посилаючись на те, що вимоги ст. 40 Закону України «Про заставу»щодо індивідуалізації предмету застави в оскаржуваному договорі додержані.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представника відповідача, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», як кредитором, та Приватним підприємством «Євродом», як позичальником, 27.09.2007 був укладений договір №16 відновлювальної кредитної лінії.

До договору укладено 5 додаткових договорів.

За предметом даного договору банк зобовязався надати, а позичальник зобовязався отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит в розмірі 2 090000 грн. 00 коп. та сплатити відсотки за користуванням кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1 кредитного договору з урахуванням змін, внесених додатковим договором № 1 від 25.12.2007).

Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами з остаточним терміном повернення не пізніше 27.09.2013 (п. 2.2 кредитного договору з урахуванням змін, внесених додатковим договором № 5 від 09.06.2011).

Також, згідно із зазначеним пунктом кредитного договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 2 090 000 грн. 00 коп. За змістом п. 1.4 кредитного договору сторони погодились з тим, що зобов'язання банка надати кредит або ту чи іншу його частину, а зобов'язання позичальника одержати кредит виникає з моменту виконання всіх та кожної з наведених нижче умов: укладання між банком та позичальником договору іпотеки вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, пр. Леніна, 102, та договору застави товарів в обігу (будівельні матеріали), що в сумарній виразі оціночної вартості предмету застави по вказаному договору забезпечуватиме виконання зобовязання по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені та інших платежів відповідно до вимог банку, а також надання позичальником документів про узгодження цих договорів в порядку, передбаченому його установчими документами (п. 1.4.1); здійснення позичальником страхування майна, що передається в заставу та іпотеку і залишається в його володінні, за власний рахунок на користь банку шляхом укладання договору страхування із страховою компанією на весь період дії цього договору (п. 1.4.2); надання банку переліку усіх рахунків позичальника, в тому числі депозитних, що відкриті в банківських установах, як на території України, так і за її межами на момент підписання цього договору (п. 1.4.3); надання позичальником дозволів відповідних органів та інших документів на передачу майна, майнових прав в заставу та іпотеку, якщо це передбачено чинним законодавством та установчими документами позичальника (п. 1.4.4); у разі, якщо ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш в межах ліміту кредитування лише за умови погашення попередньої заборгованості за договором (п. 1.4.5); сплати позичальником комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 1555 грн. 00 копі. Щорічно. Сплата комісії за перший рік користування кредитними коштами здійснюється одразу після укладання цього договору. Сплата комісії за другий рік користування сплачується не пізніше 30.09.2008 та за третій не пізніше 30.09.2009 (п. 1.4.6); надання банку копій договорів (кредитного договору, договорів забезпечення) з банком-кредитором та належним чином оформлених виписок про рух грошових коштів по рахунках позичальника (кредитному, поточному), відкритих у банку-кредиторі (п. 1.4.7); надання документів, що підтверджують правомірність оформлення наступної іпотеки, на яке на момент укладання цього договору зареєстровано обтяження відповідному реєстрі (п. 1.4.8). З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», як заставодержателем, та Приватним підприємством «Євродом», як заставодавцем, був укладений договір застави від 27.09.2007.

За змістом п. 4 вступної частини оскаржуваного договору предмет застави це майно, зазначене у п. 1.2 договору.

У вказаному пункті договору встановлено, що предметом застави є майно, згідно додатку № 1.

При цьому, зазначено, що предмет застави знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98. У зазначеному додатку № 1 до договору застави викладено опис товарів в обороті, що передаються в заставу.

Крім того, в ньому визначено, що оціночна вартість товарів в обороті за взаємною згодою сторін складає 700000 грн. 00 коп.

Позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів, мотивуючи тим, що в оскаржуваному договорі сторонами не досягнута згода щодо всіх суттєвих умов договору застави від 27.09.2007, зокрема, не індивідуалізовані товари, що перебувають в обороті, а дані про товар, що містяться у додатку № 1 до договору застави, є недостатніми для їх ідентифікації.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які становлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до зазначених норм ст. 203 Цивільного кодексу України:

- 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З приводу практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховним судом України видано узагальнення від 24.11.2008.

Так, зазначено, що недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти субєктного складу;

- дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно із п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.

В обґрунтування позову про визнання договору недійсним позивач зазначає, що в оскаржуваному договорі сторонами не досягнута згода щодо всіх суттєвих умов договору застави від 27.09.2007, зокрема, не індивідуалізовані товари, що перебувають в обороті, а дані про товар, що містяться у додатку № 1 до договору застави, є недостатніми для їх ідентифікації.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу України може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За приписами ст. 40 Закону України «Про заставу»предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Статтею 41 Закону України «Про заставу»встановлено, що договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

За правилами ч. 1 ст. 584 Цивільного кодексу України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Частиною другою вказаної статті опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

При цьому, в статті 43 Закону України «Про заставу»зазначено, що у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

У оскаржуваному договорі (п. 4 вступної частини) зазначено, що предмет застави це майно, зазначене у п. 1.2 договору, за яким встановлено, що предметом застави є майно, згідно додатку № 1.

При цьому, в додатку встановлено, що предмет застави знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98.

Зокрема, у зазначеному додатку № 1 до договору застави викладено опис товарів в обороті, що передаються в заставу.

Крім того, в ньому визначено, що оціночна вартість товарів в обороту за взаємною згодою сторін складає 700000 грн. 00 коп.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним вказаного правочину за наведеними доводами є необґрунтованими.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у складі судового збору в сумі 941 грн. 00 коп. покласти на позивача.

Позивачем при подачі позову сплачено державне мито в сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Проте, відповідно до п.п.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»(який набрав чинності з 01.11.2011) від 08.07.2011 № 3674-VІ за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»на 01.01.2011 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 941 грн. 00 коп.

Тому, з позивача слід стягнути судовий збір в сумі 858 грн. 00 коп., що є різницею між належною до сплати сумою судового збору (941 грн. 00 коп.) та сплаченою в розмірі 85 грн. 00 коп.

Помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., перерахованих квитанцією від 20.10.2011 № 21, підлягають поверненню позивачу.

Згідно ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Євродом»до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Лисичанського відділення № 2867 про визнання договору недійсним відмовити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору в сумі 941 грн. 00 коп. покласти на позивача.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Євродом», м. Лисичанськ Луганської області, пр. Леніна, 102, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32792472, в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 858 грн. 00 коп. на р/р 31219206700006, банк отримувача: ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, код ОКПО: 24046582, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, призначення платежу "судовий збір", код 02844564, пункт 2.2.

4. Повернути Приватному підприємству «Євродом», м. Лисичанськ Луганської області, пр. Леніна, 102, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32792472, помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., перерахованих квитанцією від 20.10.2011 № 21. Підставою для повернення сплачених судових витрат є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні 08.12.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.12.2011.

СуддяЄ.Ю.Пономаренко