Рішення № 19894069, 08.12.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 9/179/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного акціонерного товариства "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", м. Красний Луч Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківський комбікормовий завод "Слобода", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 85 671 грн. 68 коп.

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 10 від 13.04.11,

від відповідача ОСОБА_2, дов. б/н від 24.11.11

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставлене вугілля та провізну плату (залізничний тариф) в розмірі 64318,08 грн., пеню за порушення грошового зобовязання в розмірі 8489,98 грн. та штраф за прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів 12863,62 грн. за договором поставки № 178/1 від 11.02.11.

У судовому засіданні 08.12.11 представник позивача у наданих письмових запереченнях на відзив навела новий розрахунок пені з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", згідно з яким пеня складає 3605,34 грн.

Оскільки позивач не заявив клопотання про зменшення розміру позову та не послався у своїх письмових запереченнях на використання цього права, наданого йому положеннями ч. 4 ст. 22 ГПК України, суд розглядає спір за позовними вимогами у первісному розмірі.

Відповідач, ТОВ "РКЗ "Слобода", відзивом на позовну заяву, наданому у судовому засіданні, не погодився з розміром нарахованої пені, оскільки він суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Крім того, відповідач просить визнати умови п.п. 7.3 та 7.4 спірного договору щодо встановлення розміру пені та встановлення штрафу в розмірі 20% від простроченої суми за порушення грошового зобовязання більш ніж на 30 календарних днів недійсними.

Клопотанням від 08.11.11 за № 278/1 представник відповідача просить зменшити розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач, ПАТ "ГЗФ "Краснолуцька", посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки № 178/1 від 11.02.11, згідно з яким позивач зобовязався поставити вугілля, а відповідач прийняти та оплатити поставлене вугілля та вартість провізної плати за його доставку до станції призначення.

На виконання умов договору позивач протягом квітня-травня 2011 року поставив за відповідними листами відповідача залізничним транспортом вугілля в кількості 11 130,0 тон та виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури.

За наданими позивачем документами сума поставки склала 2 750 623,68 грн., при цьому відповідачем сплачене вугілля та за його доставку на суму 2 686 305,60 грн.

Таким чином, сума боргу за вугілля складає 64318,08 грн.

Згідно з умовами п.п. 7.3 та 7.4 договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 3605,34 грн. (за новим розрахунком) та штраф у розмірі 20% від простроченої суми за прострочення строків оплати понад 30 днів, що складає 12863,62 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, позицію відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Спірний інтерес та право позивача полягає у стягненні з відповідача боргу за поставлене вугілля та провізну плату з урахуванням штрафних санкцій.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 178/1 від 11.02.11, згідно з яким позивач зобовязався поставити вугілля, а відповідач прийняти та оплатити поставлене вугілля та вартість провізної плати за його доставку до станції призначення.

На виконання умов договору позивач протягом квітня-травня 2011 року поставив за відповідними листами відповідача залізничним транспортом вугілля в кількості 11 130,0 тон та виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури.

Факт поставки вугілля підтверджується залізничними квитанціями та актами приймання-передачі.

За умови п. 4.3 договору відповідач мав оплатити вугілля протягом 2-х банківських днів з дати зазначеної на штемпелі залізничної накладної, проставленому станцією відправлення, однак поставлене вугілля не оплачене.

За наданими відповідачем документами позивач здійснив коригування вартості поставленого вугілля у бік зменшення через виявлені розбіжності щодо якості продукції, про що були складені рахунки на коригування.

За наданими позивачем документами сума поставки склала 2 750 623,68 грн., при цьому відповідачем сплачене вугілля та за його доставку на суму 2 686 305,60 грн.

Таким чином, сума боргу за вугілля складає 64318,08 грн.

Умовою п. 7.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач має сплатити пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення до остаточного погашення зобовязання.

Враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" позивач здійснив нарахування пені в розмірі 3605,34 грн. за період з 01.06.11 по 10.10.11, розмір якої відповідає фактичним обставинам.

Крім того, умовою п. 7.4 договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% від простроченої суми за прострочення строків оплати понад 30 днів.

За цією умовою сума штрафу складає 12863,62 грн.

Щодо заяви відповідача про визнання пунктів 7.3 та 7.4 спірного договору недійсними, суд виходить з того, що статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цей принцип передбачає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають, тому, оскільки умови п.п. 7.3 та 7.4 договору не суперечать чинному законодавству, а відповідач підписав цю угоду під час її укладення без заперечень, у суду відсутні підстави для визнання зазначених умов недійсними.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Відповідач в цьому клопотанні посилається на те, що в порушення ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач розрахував штраф за прострочення грошового зобовязання понад 30 днів в розмірі 20% від простроченої суми. З аналізу наведеної норми відповідач дійшов висновку про те, що штраф в більшому розмірі, ніж 3% має встановлюватися в річних процентах, тому сума нарахованого позивачем штрафу не відповідає вимогам ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи подане відповідачем клопотання, суд звертає увагу на те, що норма ч. 2 ст. 625 ЦК України ніяким чином не регулює питання нарахування та стягнення штрафних санкцій, оскільки ані 3% річних, ані інфляційні нарахування за порушення грошового зобовязання, передбачені цією нормою, за юридичною природою не є штрафними санкціями.

Штраф у розмірі 20% від простроченої суми за прострочення строків оплати понад 30 днів, який нараховано позивачем, не ґрунтується на ч. 2 ст. 625 ЦК України, він нарахований на підставі умови договору, передбаченій у п. 7.4.

Щодо права господарського суду зменшувати розмір штрафних санкцій, яке передбачене ч. 3 ст. 83 ГПК України, суд звертає увагу відповідача на те, що законодавець поставив застосування такого права судом лише за наявності виняткового випадку.

Оскільки матеріали справи не містять документів, а відповідачем не надано ніяких доказів існування виняткових обставин за цим спором, які б могли бути підставою для застосування судом свого права щодо зменшення штрафних санкцій, передбаченого ч. 3 ст. 83 ГПК України, у клопотанні відповідача слід відмовити.

За таких обставин, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, суд вважає, що позивачем надані належні докази щодо заявленої суми, тому позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Ровеньківський комбікормовий завод "Слобода", 94700, Луганська обл., м. Ровеньки, вул. Вигонна, буд. 7, код 32842140, на користь позивача, ПрАТ "Горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька", 94502, Луганська обл., м. Красний Луч, вул. А. Барбюса, буд. 1, код 32163608, борг за поставлене вугілля та провізну плату (залізничний тариф) в розмірі 64318,08 грн., пеню за порушення грошового зобовязання в розмірі 3605,34 грн. та штраф за прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів 12863,62 грн., крім того, витрати зі сплати держмита 807,87 грн. та інформаційно-технічні витрати 222,54 грн.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 09.12.11.

Суддя А.Г. Ворожцов